Ухвала суду № 78594848, 10.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/769/18 Справа № 707/2225/16-к Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Іваненка І. В. Биби Ю. В., Дмитренка М. І. Семчук А. В.з участю прокурораСелецької С. В.

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника Кривов’яза І. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Гриневич М. С. на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Яснозір?я Черкаського району Черкаської області, не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, не працює, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання вирішено залишити до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2 112, 64 грн.,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком ОСОБА_7 18.07.2016, близько 19 год. 20 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на 58 км + 200 м автодороги Канів - Чигирин - Кременчук від с Свидівок в напрямку с. Будище Черкаського району Черкаської області, на заокругленій ділянці дороги в порушення вимог п.п. 2.3 б), 2.9 а) та 12.1 Правил дорожнього руху України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, під час руху по заокругленій проїзної частини автодороги ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечно, змінив напрямок руху вправо, виїхав на праве узбіччя, в результаті чого скоїв наїзд на перешкоду у вигляді стовбура дерева. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир переднього сидіння ОСОБА_10 відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 03-01/543 від 19.07.2016 помер від сполученої травми голови, грудної клітини та живота, яка ускладнилася розвитком шоку.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 29.08.2018 р. та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. В решті вирок залишити без змін.

В ході перегляду вказаного вироку прокурор просить повторно дослідити характеризуючі документи стосовно ОСОБА_7 та допитати його.

Не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7, прокурор вважає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України віл 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Вказує, що висновок суду першої інстанції щодо часткового визнання вини та щирого каяття ОСОБА_7, як обставини, що пом'якшує його покарання, не підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, а саме під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що під час руху автомобіля ОСОБА_10, який сидів на передньому пасажирському сидінн, і який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, схватився руками за кермо, від чого автомобіль почало носити по дорозі, занесло в кювет та відбулось зіткнення з деревом. Тобто обвинувачений по суті стверджує, що ДТП відбулась внаслідок втручання в керування ОСОБА_10, хоча це не відповідає висунутому обвинуваченню. Зазначений факт вказує на те, що ОСОБА_7 вважає винним ОСОБА_10, і не може свідчити про визнання ним вини в частині порушення Правил дорожнього руху, що в свою чергу виключає і пом'якшуючу обставину - щире каяття. Як наслідок, судом застосовано закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, а саме необґрунтовано застосовано пом'якшуючу обставину.

Вказує, що застосування ст. 75 КК України також є невмотивованим, значена норма не підлягала застосуванню, оскільки суд дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання з урахуванням визнання ним вини та наявністю пом'якшувальної обставини у виді щирого каяття. Зазначає, що, обґрунтовуючи свій висновок про доцільність такого покарання, суд першої інстанції не в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а саме смерть особи, які є незворотними та невиправними. Таким чином, судом не в повній мірі враховані положення статей 3 і 27 Конституції України про те, що людина, її життя, здоров'я і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. За таких умов звільнення від відбування покарання явно не буде сприяти досягненню основної мети покарання, а саме виправленню ОСОБА_7, а прояв гуманності та поблажливості до обвинуваченого, враховуючи тяжкість наслідків злочину, є необґрунтованим.

На апеляційну скаргу прокурора захисник Кривов?яз І. Г. подав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 29.08.2018 року залишити без змін. Указує, що з твердженнями прокурора не можна погодитись, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання повністю встановив обставини ДТП, а ОСОБА_7 визнав пред'явлене йому звинувачення, щиро розкаявся та просив суворо його не карати.

Судом першої інстанції достовірно встановлено ряд важливих фактів, а саме те, що ОСОБА_7 в момент вчинення ДТП знаходився в тверезому стані, що засвідчує акт хіміко - токсикологічного дослідження № 870 від 21.07.2018 р., який знаходиться в матеріалах кримінального провадження; що він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому ключиці, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 02 -01 /1621 від 11 серпня 2016 року. Крім того, вказує, що обвинувачений врегулював з потерпілим всі позовні вимоги ще до початку судового слідства, що засвідчує усвідомлення вчиненого злочину, щире каяття та ясне розуміння того, що життя людини є безцінним; тяжкі наслідки злочину, понесених моральних страждань та матеріальних збитків потерпілим, чим засвідчив, що став на шлях виправлення. Про факт становлення ОСОБА_7 на шлях перевиховання та виправлення свідчить і та обставина, що з моменту вчинення злочину і на даний час минуло більше двох років, і ОСОБА_7 поводив себе весь цей час чітко в межах закону.

Також вказує, що ОСОБА_7 має ряд тяжких хвороб (цироз печінки, гепатит С - тяжкий перебіг та ряд інших тяжких захворювань), що відповідно до наказу № 1348 /5/572 від 15.08.2014 р. Міністерства охорони здоров'я України, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767 про «Перелік захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від відбування покарання», можуть бути підставою для його звільнення від відбування покарання в умовах позбавлення волі.

Вважає, що суд першої інстанції повністю об'єктивно та обґрунтовано застосував норму ст. 75 КПК України, правильно врахував всі пом'якшуючі обставини та застосував відстрочку від відбування основного покарання відповідно до ст. 75 КПК України.

За клопотанням прокурора та згодою інших учасників судового провадження у судовому засіданні були досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого.

Зокрема, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Яснозір?я, Черкаського району Черкаської області, не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України (а.с.77-78, 83); за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 84-85); знаходиться на обліку у лікаря нарколога (а.с. 79); у лікаря психіатра на обліку не перебуває (а.с. 80); одружений (а.с. 96); проходив навчання у центрі підготовки робітників ЧІУ, має третю категорію за спеціальностями муляр та лицювальник-плит (а.с. 97); згідно з даними витягу з історії хвороби № 3893 ОСОБА_7 перебував на лікуванні в КЗ «Третя міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР з 27.02.2018 р. по 19.03.2018 р. з діагнозом цироз печінки змішаної етіології (а.с. 182); згідно з даними виписки з медичної карти і з історії хвороби стаціонарного хворого № 2881, ОСОБА_7 перебував на лікуванні в Першій Черкаській міській лікарні з 19.03.2018 р. по 05.04.2018 р. з діагнозом: цироз печінки змішаної етіології, ст. декомпенсації С по Уайльд-П?ю. Портальна гіпертензія, гепатоспленомегалия, асцит, варикозне розширення вен стравоходу. Печінкова-клітинна недостатність ІІІ. Анемія важкого ступеню (а.с. 181); згідно довідки Міжрайонної МСЕК № 2 м. Черкаси серія 12 ААБ № 123990 є інвалідом ІІ групи.

Також у судовому засіданні за клопотанням прокурора був допитаний ОСОБА_7 у якості обвинуваченого. Він показав, що його товариш ОСОБА_10, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, попросив відвести його в інше село, на що обвинувачений погодився. Сам він був тверезий. Дорогою товариш заснув, а, коли раптово прокинувся, зачепив рукою кермо, наслідком чого став виїзд автомобіля за межі дороги і зіткнення з деревом. Свою вину визнає у повному обсязі, щиро розкаюється.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені, та просив її задовольнити.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили її відхилити.

Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, надіславши до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності зі ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: 1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; 2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення; 3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення; 4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів враховує, що вони стосуються лише аспектів м'якості призначеного судом покарання з мотивів недостатнього врахування судом першої інстанції характеру вчиненого злочину, особи обвинуваченого. Обставини вчиненого, кваліфікація діяння, винуватість ОСОБА_7 сторонами провадження не оскаржуються. В тому числі прокурором не оскаржується й визнаний судом першої інстанції непідтвердженим стан сп'яніння обвинуваченого.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним за ч. 2 ст. 286 КК України, вірно кваліфікував його дії і призначив покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував щире каяття обвинуваченого, як обставину, що пом'якшує покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Це об'єктивно підтверджується показами обвинуваченого в ході судового провадження в суді першої та апеляційної інстанцій про повне визнання вини та щире каяття.

Стосовно обґрунтованості застосування судом першої інстанції до обвинуваченого положень ст. ст. 75 і 76 КК України колегія суддів вважає наступне.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, вірно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, його характеризуючі дані, а саме те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, одружений, наявність у обвинуваченого ряду тяжких хвороб, в зв'язку з чим йому встановлено другу групу інвалідності, вину у скоєному визнав, щиро кається.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає, що в даному випадку, порівнюючи наявні обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також враховуючи інші аспекти провадження, застосування до обвинуваченого реального покарання у виді позбавлення волі не виглядає необхідним.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним виключити з мотивувальної частини вироку, ухваленого відносно ОСОБА_7, обставину, щодо вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, яка вочевидь помилково залишилася у змісті обвинувачення, визнаного судом доведеним, адже суд визнав цю обставину непідтвердженою.

Тому, колегія суддів, приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції на підставі ст. 413 КПК України, підлягає зміні, та не вбачає підстав для його скасування в частині призначеного покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 413 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину щодо вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп'яніння.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :