Рішення № 78593626, 12.12.2018, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/1278/18

Провадження № 2/414/347/2018

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участю секретаря Дегтяренко Т.В.,

позивача ОСОБА_1В

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради про скасування дисциплінарного стягнення, зміну формулювання причини звільнення, дати звільнення і стягнення вихідної допомоги та компенсації за час вимушеного прогулу, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 року позивачка звернулася до суду з позовом в обґрунтування якого посилається, що 09.08.2016 року була прийнята на роботу за переводом на посаду головного бухгалтера комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради. 02.02.2018 року, розпорядженням №4, за невиконання наказу №54 від 29.11.2017 року та листа ТОВ «ДІАНА» їй об»явлено дисциплінарне стягнення, - догана, на її переконання незаконно, позаяк дисципліни не порушувала, а роботодавець перед застосуванням дисциплінарного стягнення не зажадав та не взяв від неї письмового пояснення. За наказом №8-к від 01.02.2018 року роботодавець, без її особистої згоди, відмінив їй надбавку за виконання особливої роботи, тим самим змінив істотні умови праці, не попередивши про це за два місяці згідно вимог ч3 ст 32 КЗпПУ, чим грубо порушив приписи Законодавства про працю. Із за чого вона подала керівникові заяву про звільнення 04.04.2018 року за власним бажанням на підставі абзацу 3 ст 38 КЗпПУ і на роботу більше не виходила. 03.04.2018 року наказом 39-к-285, який вона отримала листом №160 від 03.05.2018 року, була звільнена із займаної посади за п4ст 40 КЗпП України, в зв»зку із прогулом без поважної причини. Оскільки законодавства про працю не порушувала, вважає за можливе просити суд змінити формулювання причин її звільнення із «звільнена за прогул без поважних причин п4ст40 КЗпПУ» на «звільнена за порушення працедавцем трудового законодавства ч.3 ст 38 КЗпПУ» та дати звільнення «з 03 квітня 2018 року» на день вирішення справи в суді. Також стягнути з підприємства 22108,02 грн вихідної допомоги, 12581,80 грн компенсації за час вимушеного прогулу з 05.04.2018 року по день подачі позову до суду 29.05.2018 року.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала в повному обсязі. Зазначила, що з керівником у неї не склалися відносини. Інші працівники також були проти неї. Надані відповідачем документи вважала підробленими, виконаними «задніми» числами, а факти, викладені в них, не відповідаючими дійсності.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому заперечував проти задоволення позову.

В судовому засіданні пояснив, що накладення стягнення на позивача за порушення дисципліни та її звільнення вважає законним, оскільки вимог КЗпП при застосуванні дисциплінарного стягнення та при звільненні роботодавцем було дотримано. Спірну, попередньо скасовану ним надбавку, було ним згодом поновлено і позивачеві про це було відомо. Проте остання, написавши власноруч заяву про звільнення, на роботу не виходила, справи не здала. Наполягав, що позивачем без поважних причин пропущено як місячний так і тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

В подальшому, не надавши суду оригінали документів, просив розглянути справу за його відсутності, до суду не з»явився.

Вислухавши сторони, вивчивши справу, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів п1ч1 Стаття 23 КЗпПУ. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

Згідно статті 24 КЗпПУ . Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: зокрема

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Частиною 3 ст 38КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, …зокрема працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно приписів п 4ч1 ст 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно приписів ст 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачи трудової книжки.

Згідно вимог ч2,3 ст 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

В п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів” надано роз”яснення, що встановлені ст 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов”язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушенний строк. Передбачений ст 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний і тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з”ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов”язки сторін.

Не оспорюється сторонами, що позивачка 09.08.2016 року була прийнята на роботу за переводом на посаду головного бухгалтера комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради, що збігається із даними наказу 91-к та її заявою (ас10, 49-50).

Наказом №54 від 29.11.2017 року головний бухгалтер ОСОБА_1 була призначена відповідальною особою за дотриманням строків оплати за отриманий товар із впровадженням штрафних санкцій, з яким була ознайомлена (ас48). У зв’язку із невиконанням нею службових обов’язків, а саме несвоєчасним переведенням коштів, відповідно до договірних зобов’язань, що було встановлено на підставі скарги ТОВ «ДІАНА» від 01.02.2018 року (ас55) ОСОБА_1 розпорядженням №4 від 02.02.2018 року було об’явлено догану. З розпорядженням вона ознайомлена в той же день 02.02.2018 року під розписку (ас56). При цьому від надання письмових пояснень відмовилась, що випливає з комісійного Акту про відмову від надання письмових пояснень від 02.02.2018 року( ас57), чим спростовується твердження позивачки що роботодавець перед застосуванням дисциплінарного стягнення не зажадав та не взяв від неї письмового пояснення.

Таким чином, порядку та строків застосування дисциплінарного стягнення роботодавцем було дотримано.

Окрім того, судом встановлено, що обізнаний позивач звернувся до суду з позовом лише 30 травня 2018 року (ас2), після спливу 3-х місяців з дня накладення дисциплінарного стягнення, таким чином пропустивши строки, встановлені КЗпП України, для вирішення трудового спору. За поновленням пропущеного строку до суду не зверталася і суд не вбачає підстав для поновлення. А тому, слід відмовити в задоволенні в цій частині позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до роз»яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду розгляду судами трудових спорів» судом перевірено законність звільнення позивача.

Причиною звільнення стало наступне.

Наказ №8-к від 01.02.2018 року про відміну надбавки за виконання особливої роботи, яким відмінена надбавка за виконання особливої роботи ОСОБА_1 з 01.02.2018 року, наказом №21 від 28.03.2018 року скасований самим роботодавцем і на підставі нього проведений перерахунок заробітної плати з урахуванням надбавки у розмірі 30% за виконання особливої роботи на певний термін (ас11,58). Позивач знала про наявність наказу.

Як встановлено з пояснень сторін, до 04.04.2018 року самой ОСОБА_2В перерахунок заробітної плати, з урахуванням надбавки у розмірі 30% за виконання особливої роботи, не проведено.

Сума, з урахуванням перерахунку, була виплачена позивачеві при остаточному розрахунку при звільненні, що підтверджено копією наказу, витягом із журналу реєстрації наказів, розрахунковим листком ОСОБА_1 за квітень 2018 року, відомостями про видачу зарплати ОСОБА_1 за квітень 2018 року №37 від 04.05.2018 року (ас 69-71).

04.04.2018 року ОСОБА_1 подала особисто заяву про звільнення з 04.04.2018 року по ст.38 абз.З (ас14) і більше на роботу не виходила.

03.04.2018 року наказом 39-к-285, який вона отримала листом №160 від 03.05.2018 року, позивачка була звільнена із займаної посади за п4ст 40 КЗпП України, в зв»зку із прогулом без поважної причини (ас59-63, 65-68).

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві відповідача відсутній (ас64).

Вирішуючи справу по суті, суд бере до уваги вищенаведену правову позицію Верховного Суду України, згідно якої за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. Якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) — не підтверджуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 зазначеного Кодексу.

Згідно Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-157цс12 Перелік можливих порушень трудових прав досить великий. До нього можна віднести, зокрема: безпідставне застосування дисциплінарних стягнень чи порушення порядку їх застосування; примусове відправлення у відпустку без збереження заробітної плати; ненадання відпусток; систематичне залучення до виконання робіт не передбачених функціональними обов’язками; систематичне залучення до надурочних робіт; порушення строків виплати заробітної плати; безпідставне зменшення заробітної плати; порушення вимог ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці» в частині запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород; встановлення їх роботодавцем одноосібно без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (у разі відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом); зміною істотних умов праці – робочого часу, режиму роботи, зміною розрядів і найменування посад та інші – без попередження за два місяці тощо.

Таким чином, безпідставно позбавивши позивачку надбавки, відповідач грубо порушив законодавство про працю, а тому вимоги позивачки щодо зміни формулювання звільнення підлягають задоволенню із виплатою їй компенсації відповідно до приписів ст. 44 КЗпПУ в розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Оскільки позивачкою не заявлено вимог про поновлення на роботі та не подано доказів того, що її звільнення у визначені нею самою строки, перешкодило її працевлаштуванню, вимоги позивачки щодо зміни дати звільнення на день винесення судового рішення та про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу з 05.04.2018 року по день подачі позову до суду 29.05.2018 року не підлягають задоволенню з огляду на те, що вони є похідними від зазначених вимог ч2,3 ст 235 КЗпПУ.

Питання щодо судових витрат сторонами не ставилося.

Керуючись ст. 23-24,ч3 ст38,44,232-233,235 КЗпП України, суд -

ст. ст. 10, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради про скасування дисциплінарного стягнення, зміну формулювання причини звільнення, дати звільнення і стягнення вихідної допомоги та компенсації за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Зобов»язати комунальне підприємство «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1, вважати її звільненою з комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради 03 квітня 2018 року за власним бажанням у зв»язку з порушенням власником законодавства про працю, частина 3 статті 38 КЗпПУ.

Стягнути з комунального підприємства «Комбінат шкільного харчування» Сєвєродонецької міської ради, код юридичної особи 32830931, місцезнаходження 93400 Луганська область м. Сєвєродонецьк вул.. Гоголя буд.43 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2,- 22108,02 грн вихідної допомоги.

В іншій частині вимог ОСОБА_1, а саме про зміну дати звільнення на день вирішення справи в суді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу з 05.04.2018 по день подачі позову 29.05.2018 року і щодо скасування розпорядження від 02.02.2018 року №4 про застосування до неї дисциплінарного стягнення, - оголошення догани, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Є.М. Акулов