Рішення № 78585543, 04.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року справа № 2340/3956/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гордієнка Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просить зобов'язати комісію Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, розглянути повторно питання щодо надання їй статусу особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що звернулась до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просила видати посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії замість посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Проте, отримала відповідь Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації за № 18/1885 від 04.07.2018 про відмову у присвоєнні статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення з посиланням на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно, якого дітям, які визначені потерпілими за критеріями опромінення щитовидної залози та досягнення повноліття, не передбачено встановлення статусу потерпілих будь-якої категорії, крім інвалідів із захворюванням на рак щитовидної залози.

Позивач у судове засідання не прибула, 21.11.2018 подала заяву, якою просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у визначений судом строк надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні за відсутності підстав для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, у відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач має посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи Серії № 794710.

У червні 2018 року, позивач звернулась до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. До вказаної заяви додала документи в копіях, а саме: паспорт, пенсійне посвідчення, свідоцтво про шлюб, посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши звернення позивача, відповідач відмовив їй у видачі посвідчення, мотивуючи це тим, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дітям, які визначені потерпілими за критеріями опромінення щитовидної залози та досягнення повноліття, не передбачено встановлення статусу потерпілих будь-якої категорії, крім інвалідів із захворюванням на рак щитовидної залози.

Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи її безпідставною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон №796).

Відповідно до ст. 9 Закону №796, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно ст. 11 Закону №796, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Позивач просить зобов'язати комісію Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, розглянути повторно питання щодо надання їй статусу особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видати відповідне посвідчення.

Відповідно до пункту 4 ч.1 ст.14 Закону №796 визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Частиною 3 ст. 15 Закону №796 визначено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно до ч. 4 ст. 65 Закону №796, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок), що був чинним на час відмови у видачі посвідчення, встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 Порядку особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Положення статті 15 Закону №796 кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку №51 відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення (абз. 19 п. 10 Порядку).

Позивачем до матеріалів справи додано заяву, яку остання подавала Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації для встановлення особи, що постраждала від Чорнобильської катастрофи від 25.06.2018 з переліком документів, що додані до неї, як додатки. Проте, позивачем не додано довідки встановленого зразка, яка підтверджувала ту обставину, що вона за станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.

Разом з тим, необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки встановленого зразка, що підтверджувала постійне проживання, постійну працю або постійне навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Не беруться судом до уваги і твердження позивача, що Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації було подано документи, які встановлюють причинний зв'язок захворювання, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою.

Оскільки, відповідно копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 04.09.2018 Серії 12 ААБ № 126672 позивачу, з 01.09.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.

Крім того, суд звертає увагу, що до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Тобто, для встановлення статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, 4 категорії та отримання відповідного посвідчення необхідною умовою є постійне проживання, постійна праця або постійне навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а не встановлення причинного зв'язку між набутою хворобою та Чорнобильською катастрофою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вищевказаних норм немає підстав для видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії,

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 77, 90, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам прави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Рішення складене у повному обсязі 14.12.2018