Рішення № 78583630, 10.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. Справа№0540/7012/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної фіскальної служби України про зобов’язання вчинити дії щодо прийняття рішення про відстрочення грошового зобов’язання в сумі 8339578,35 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про зобов’язання вчинити дії щодо прийняття рішення про відстрочення грошового зобов’язання в сумі 8339578,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою виконання рішення суду від 20.12.2017 року по справі № 805/3273/17-а, 22.01.2018 року позивач направив заяву за № 17/69 відповідачу, щодо надання відстрочення податкового боргу.

Листом № 28428/10/05-99-17-02-27 від 05.07.2018 року ГУ ДФС Донецької області була надана відповідь ДФС України від 26.06.2018 року № 19516/7/99-99-17-04-17, згідно якої, позивачу відмолено у наданні відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 8339578,35 грн.

Отже, позивач вважає, що відповідач своєю бездіяльністю відносно неприйняття рішення про надання відстрочення податкового боргу «КП Компанія «Вода Донбасу» порушив норми Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574 ст. 14-1 Закону України «Про торгово – промислові палати в Україні», ст. 19 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97ВР. Просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної Фіскальної служби України у вигляді відмови прийняття рішення про відстрочення КП «Компанія «Вода Донбасу» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8339578,35 грн. та зобов’язати Державну Фіскальну службу України прийняти рішення про відстрочення КП «Компанія «Вода Донбасу» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8339578,35 грн.

10 вересня 2018 року відкрито провадження по справі та розпочато підготовче провадження.

10 грудня 2018 року за клопотаннями сторін закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача не заперечував проти заявленого клопотання .

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за № 00191678, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 року по справі № 805/3273/17-а частково задоволено адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», а саме: зобов’язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути питання про надання відстрочення Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В частині зобов’язання надання відстрочення Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8339578 грн. 35 коп. – відмовлено.

22 січня 2018 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з заявою щодо надання відстрочення податкового боргу.

Державна Фіскальна служба України листами від 05.03.2018 року № 7676/6/99-99-17-04-15 та від 21.05.2018 року № 17319/6/99-99-17-04-15 повідомила позивача, що для відстрочення податкового боргу необхідно звернутися до Головного управління ДФС у Донецькій області, яке обліковує податок на додану вартість КП «Компанія «Вода Донбасу» та надати пакет документів, включаючи документи, що підтверджують дію обставин не переборної сили.

03.06.2018 року позивачем було направлено заяву за № 17/779 до Головного управління ДФС у Донецькій області щодо надання відстрочення податкового боргу зі всіма необхідними документами.

Листом від 05.07.2018 року за № 28428/10/05-99-17-02-27 ГУ ДФС Донецької області була надана відповідь ДФС України від 26.06.2018 року № 19516/7/99-99-17-04-17, згідно якої, позивачу відмовлено у наданні відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 8339578,35 грн., мотивуючи це тим, що у графіку погашення відстрочених сум податкового боргу повинні бути вказані строки із зазначенням конкретної дати/дат сплати відстроченої суми, а не посилання на сертифікати Торгово – промислової палати про настання обставин непереборної сили, що не містять конкретного періоду відстрочення та на закінчення АТО та у зв’язку із тим, що факт знаходження частини відокремлених підрозділів позивача на території де проводилась АТО та на території де проводиться АТО, а також на лінії зіткнення заважає здійснити якісний аналіз економічного обґрунтування прогнозованих економічних показників підприємства на період дії відстрочення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 32 Податкового кодексу України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки;

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Відповідно до п. 100.8 ст. 100 Податкового кодексу України, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки приймається у такому порядку: стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням особливостей, визначених пунктом 100.9 цієї статті; стосовно місцевих податків та зборів - керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори.

Відповідно до п. 100.9 ст. 100 Податкового кодексу України, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платників податків здійснюється органами ДФС України відповідно до положень статті 100 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» (Перелік № 1235) та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1853/24385 (Порядок № 574).

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІІ Порядку № 574, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов’язкових вимог, визначених цим Порядком.

У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов’язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня.

У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу)), третій - для органу доходів і зборів, який приймає рішення.

Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» листами від 05.06.2018 року № 17/779 та № 17/780 звернулось до ДФС з питання надання відстрочення грошового зобов’язання з ПДВ на суму 8806651, 26 грн. з періодами сплати тридцятого числа щомісячно після закінчення антитерористичної операції на території України. Додаткового позивачем було надано висновок та інші документи з порушеного питання (копія звернення платника до ГУ ДФС у Донецькій області разом із відповідним пакетом документів), надіслані Головним управлінням ДФС у Донецькій області листами від 15.06.2018 року № 3243/8/05-99-17-02-19 (вх. ДФС № 96475/7 від 18.06.2018 року та від 19.06.2018 року № 3279/8/05-99-17-02-19 (вх. ДФС № 97691/7 від 19.06.2018 року).

Як судом вже зазначалось, позивачу було відмовлено у відстроченні грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Основним документом у пакеті, що визначає предмет відстрочення та інші параметри такого відстрочення, є заява платника щодо надання відстрочення податкового боргу. У заяві вказується сума податкового боргу, назва платежу, підстава для відстрочення та графік сплати відстроченої суми.

Проте, у заяві, що надана комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» відсутній графік сплати.

Відсутність визначеного платником періоду відстрочення та дати/дат погашення відстрочення суми абсолютно унеможливлює прийняття рішення та договору про відстрочення, оскільки у формах рішення про розстрочення/відстрочення та відповідного договору про розстрочення/відстрочення ці реквізити є обов’язковими, і без їх заповнення рішенням та договорів не можуть набрати чинності та бути внесені до інформаційної системи органів ДФС, а також відображені у журналі розстрочення (відстрочення), інтегрованій картці платника та Реєстрі заяв про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання чи податкового боргу.

Крім того, рознесення рішення та договору про розстрочення/ відстрочення до інформаційно – телекомунікаційної системи органів ДФС «Податковий блок» без цих дат також є неможливим. При внесенні даних про надане відстрочення недостатньо лише зняти з нарахування борг (або зобов’язання) з поточної дати, а потрібно забезпечити нарахування відстроченої суми у чітко визначену рішенням та договором майбутню дату (дати). Крім того саме дата нарахування відстроченої суми та дата її сплати визначають суму процентів за користування відстрочкою, яку платник має нарахувати та сплатити.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» оформлена не належним чином та з порушенням Порядку № 574.

Крім того, в пакеті документів, що позивач додав до заяви, відсутні обов’язкові документи, зокрема графік погашення відстроченої суми із зазначенням конкретних дат сплати.

Розрахунки прогнозних доходів, що гарантують виконання графіку погашення, не є окремим документом, виписані формально, без наведення необхідних розрахунків, а платоспроможність підприємства ставиться у залежність від строків закінчення антитерористичної операції.

ДФС своїм листом від 27.10.2014 року № 5694/6/99-99-25-01-15, яке було оприлюднено на офіційному веб-сайті Торгово – промислової палати України (далі – ТППУ), висунула вимоги до сертифікатів ТППУ, якими засвідчуються форс-мажорні обставини щодо підприємств з зони проведення АТО.

Надані позивачем сертифікати ТППУ від 25.11.2014 року № 1735 та № 1736 не містять необхідної інформації, зокрема, у цих сертифікатах відсутній зафіксований причино – наслідковий зв’язок між фактом настання форс-мажорних та їх конкретною дією на фінансово – господарську діяльність платника, а також посилання на будь – які підтвердженні документи вповноважених органів. Крім того, ТППУ зазначено, що на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (тобто, сертифікатами не визначено конкретного періоду дії обставин непереборної сили).

Разом з тим, для надання відстрочення та визначення конкретних термінів погашення цього відстрочення період дії обставин непереборної сили має бути чітко визначено (період має бути закритим).

Отже, комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», невірно оформлено заяву про відстрочення податкового боргу; не надано повного пакету документів; окремі документи не містять необхідної інформації, без якої неможливо оформити відстрочення.

Відповідно до пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючи органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, прийняття органом ДФС рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу є його правом, а не обов’язком.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Державної фіскальної служби України про зобов’язання вчинити дії щодо прийняття рішення про відстрочення грошового зобов’язання в сумі 8339578,35 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.