Рішення № 78576259, 12.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа № 908/2371/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1)

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача: Балацький Я.А., довіреність №б/н від 08.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 12.11.2018 звернулося ДП "НАЕК" "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" з позовом до комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради про стягнення 18.436,20 грн., які складаються з: 16.915,58 грн. основного боргу, 1.126,63 грн. пені, 200,74 грн. інфляційних втрат та 193,25 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/118/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 12.12.2018. Сторонам (позивачу та відповідачу) суд запропонував надати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (за наявності).

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2018 підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Позов заявлено на підставі ст. ст. 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України.

Відповідач заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Також відповідач не скористався правом надати відзив із зазначенням своєї правової позиції щодо викладених позивачем позовних вимог. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 176 ГПК України. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2018 місцезнаходженням комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради є: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1. Ухвала суду у справі №908/2371/18 надіслана за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2018, відповідно до якого примірник ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання отримано представником відповідача за довіреністю 19.11.2018 (арк. с. 69).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

В судовому засіданні 12.12.2018 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ВП "Запорізька АЕС" (теплопостачальна організація, позивач у справі) та комунальне підприємство "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (споживач, відповідач у справі) 25.10.2011 уклали договір про виробництво, транспортування та поставку теплової енергії №5Т-11 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в об'ємах, що зазначені в Додатку №1, з параметрами теплоносія відповідно температурного графіку теплової мережі, яка узгоджена головним інженером (першим заступником генерального директора) теплопостачальної організації, узгодженого з місцевими органами самоврядування.

Пунктом 1.2 договору споживач зобов'язується своєчасно сплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами в строки, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2.17 договору по закінченню звітного місяця, споживач зобов'язаний підписати надані нарочно з боку теплопостачальної організації акти про надання послуг по виробництву, транспортуванню та поставці теплової енергії в 3-х екземплярах протягом 2-х робочих днів з моменту отримання з обов'язковим позначенням дати підписання акта та по 2 екземпляри актів повернути представнику теплопостачальної організації, яка передає споживачу видаткову накладну. Споживач в актах про надання послуг в обов'язковому порядку робить позначку про отримання податкової накладної та дату її отримання.

Пунктом 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем у відповідно до узгодженого об'єму споживання теплової енергії, що визначений в Додатку №1 до цього договору, з урахуванням діючого в звітний період тарифа на теплову енергію, визначеною як суму тарифа на виробництво теплової енергії у розмірі 33,83грн. (без ПДВ) за 1Гкал, який затверджений (НКРЕ України), передбачається та набирає чинності в установленому діючим законодавством порядку; тарифа на транспортування та постачання теплової енергії у розмірі 11,56 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал, який затверджується, передбачається та набирає чинності в установленому діючим законодавством порядку.

Відповідно до п. 6. 3 договору по закінченню звітного місяця між споживачем та теплопостачальною організацією підписуються двосторонні акти про надання послуг, які включають вартість виробництва, транспортування та поставки теплової енергії в строки. Що передбачені п. 3.2.7 цього договору.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється споживачем щомісячно до останнього числа місяця, який слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Як свідчать надані суду документи між ВП "ЗАЕС" та КП "ПКВ" підписані двосторонні акти за квітень 2018 року на загальну суму 16.915,58 грн. (арк.с. 38-40), а саме:

- акт №43/04 від 30.04.2018 по надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 13.5025,83 грн.;

- акт №44/04 від 30.04.2018 про надання послуг з транспортування теплової енергії на суму 3.353,95 грн.;

- акт №45/04 від 30.04.2018 про надання послуг з постачання теплової енергії на суму 58,80 грн.

Враховуючи умови договору, споживач повинен оплатити надані послуги у квітні 2018 року до 31 травня 2018 року.

Внаслідок невиконання споживачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг в установлені договором строки, на його адресу 13.07.2018 була спрямована претензія №28-23/15460/1413 від 13.07.2018 з вимогою сплатити суму боргу, пеню та 3% річних.

Претензія отримана відповідачем 16.07.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 45).

Матеріали справи не містять доказів реагування (відповіді) на претензію, доказів часткової або повної оплати наданих послуг з виробництва. Транспортування та постачання теплової енергії за квітень 2018 року.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про виробництво, транспортування та поставку теплової енергії №5Т-11 від 25.10.2011 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16.915,58 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в квітні 2018 року на суму 16.915,58 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 16.915,58 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення п. 6.5 договору, просив стягнути 1.126,63 грн. пені за період прострочення з 31.05.2018 по 16.10.2018.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.5 договору в редакції додаткової угоди №1 від 08.07.2013 встановлено, що у разі прострочення оплати наданих послуг у строки, що передбачені п. 6.4 цього договору, споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації пеню за весь час прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожній день прострочення оплати.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1.126,63 грн. є виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 1.126,63 грн. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 193,25 грн. за період прострочення з 31.05.2018 по 16.10.2018 та інфляційні втрати в розмірі 200,74 грн. за період прострочення з червня 2018 по вересень 2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 193,25 грн. 3% річних за період прострочення з 31.05.2018 по 16.10.2018 та інфляційних втрат в розмірі 200,74 грн. за період прострочення з червня 2018 по вересень 2018, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов'язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Будь-яких доказів про неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором №5Т-11 від 25.10.2011 та відсутність у відповідача правових підстав для оплати наданих послуг за квітень 2018 року суду не надано.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1762, 00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 256-258, 264, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" до комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради про стягнення заборгованості за надані послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у квітні 2018 року в розмірі 18.436,20 грн. задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, ідентифікаційний код 32166551) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964, п/р №26001212001241 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) 16.915,58 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 58 коп.) основного боргу, 1.126,63 грн. (одну тисячу сто двадцять шість грн. 63 коп.) пені, 193,25 грн. (сто дев'яносто три грн. 25 коп.) 3% річних, 200,74 грн. (двісті грн. 74 коп.) інфляційних втрат, 1.762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова