Постанова № 78573344, 14.12.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кс/734/1735/18 Справа № 734/4514/18

У х в а л а

іменем України

14 грудня 2018 року смт. Козелець

Слідчий суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Бараненко С.М. за участю секретаря судового засідання Москалюк О.Є., прокурора Крупини Л.Г., слідчого Тимошенко О.М, підозрюваного ОСОБА_1, захисника Гуца А.М. розглянувши клопотання слідчого Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Тимошенко О.М. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12018270130000830 від 10.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Тимошенко О.М. звернувся до суду в рамках кримінального провадження № 12018270130000830 від 10.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України з клопотанням про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивоване тим, що 10.12.2018 до Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області надійшов рапорт працівника Козелецького ВП про те, що 10.12.2018 до нього звернувся громадянин «Л» та повідомив, про те, що мешканець Козелецького району, Чернігівської області громадянин «Ш» за місцем свого мешкання зберігає наркотичні речовини.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270130000830 від 10.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

12.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Козелецького районного суду проведений обшук у домоволодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_1, в ході якого ОСОБА_1 добровільно видав 6 банок ємністю по 3 літри з пакетиками, в яких знаходяться фрагменти рослин схожих на рослини коноплі, 5 банок ємністю по 3 літри, в яких знаходиться подрібнена речовина рослинного походження, дві банки ємністю по 0,5 літрів, в яких знаходиться подрібнена речовина рослинного походження,закритих пластиковими кришками, які були вилучені.

Вищевказані речі належать ОСОБА_1.

Вищевказані речі визнані речовим доказом у кримінальному провадженні. Вони мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, так як несуть на собі сліди злочину, а тому для збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вилучене майно.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування встановлене цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або права на відчуження, розпорядження або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

збереження речових доказів.

Разом з тим, незастосування заборони розпоряджатися вказаним майном може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 5 ст.171 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник Гуц А.М. в судовому засіданні зауважив, що вирішення питання, щодо задоволення клопотання про накладення арешту на майно залишає на розсуд суду.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а заходами забезпечення кримінального провадження, в тому числі, є арешт майна.

Отже на вказане в клопотанні майно необхідно накласти арешт, так-як в разі не накладення на нього арешту воно може мати наслідки зникнення, втрати, пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати встановлення істини в кримінальному провадженні.

Таким чином, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 167, 168, 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя:-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Тимошенко О.М. про накладення арешту по кримінальному провадженню № 12018270130000830 від 10.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: 11 скляних банок ємністю по 3 літри, двох скляних банок ємністю по 0,5 літрів, які закриті пластиковими кришками, вилучених в ході обшуку у ОСОБА_1,мешканця АДРЕСА_2

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: С.М. Бараненко