Рішення № 78572774, 14.12.2018, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/490/18

Провадження № 2/670/295/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Потапова О.О.

за участю секретаря Корчової А.І.

прокурора Козел Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018 року до суду надійшов позов заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до ОСОБА_1 в якому прокурор, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області; стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений за пред'явлення цього позову.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Віньковецького районного суду від 03.05.2018 року задоволено позов прокурора в інтересах держави до ОСОБА_2 управління Держтеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу Держтеокадастру від 11.10.2017 № 22-20130-СГ про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6820680500:04:003:0051), що знаходиться за межами населених пунктів Адамівської сільської ради Віньковецького району, а також про зобов'язання ОСОБА_3 повернути державі зазначену земельну ділянку.

Визнано недійсним наказ Держтеокадастру від 1 1.10.2017 № 22-20130-СГ про затвердження проекту землеустрою і передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, зобов’язано останню повернути державі земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6820680500:04:003:0051).

Відповідно до Державного реєстру речових прав встановлено, що ОСОБА_3 (PНОКПП-2621 723200) вчинила дії з відчуження спірної земельної ділянки кадастровий помер 6820680500:04:003:005 1.

Так, згідно даних вказаного Реєстру, на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1586 від 21.12.2017 власником спірної земельної ділянки на сьогодні є ОСОБА_1 (PНОКПП 326031 13972).

У зв’язку з тим, що наказ ОСОБА_2 управління Держтеокадастру у Хмельницькій області від 12.07.2017 № 22-14581-СГ' визнано недійсним, земельну ділянку слід витребувати у ОСОБА_5 на користь держави.

Прокурор посилається на приписи ст. 116, 118, 121 ЗК України, ст. 387, 388 ЦК України, правову позицію Верховного Суду україни, інші норми матеріального і та процесуального права і просить позовні вимоги задовольнити, звертаючи увагу на те, що добросовісний набувач ОСОБА_1 не набув прав на ділянку від особи, яка не мала права її відчужувати. Зазначає про справедливу рівновагу при задоволені цього позову між інтересами суспільства і відповідача з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року на принцип пропорційності у рішенні «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» від 8 липня 1986 року.

У судовому засіданні прокурор Козел Н.О. підтримала уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити. Навела доводи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Зазначила про необхідність компенсувати понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання основного позову та заяви, по якій судом накладено арешт на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_1 будучи двічі 19.09.2018 року та 22.10.2018 року належно повідомленим про час та місце розгляду справи в судові засідання не з’явився, відмовляючись від отримання поштової кореспонденції. Справа в силу ст. 223 ч.3 ЦПК України розглянута без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області позицію прокурора підтримав з підстав викладених у позові.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази у межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України.

Водночас, законодавством встановлені певні обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог ст. ст. 116, 121 ЗК України.

Судом встановлено, що 28.08.2016 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 управління Держземагенства у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Підлісноолексинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

Розглянувши клопотання, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видало наказ від 11.10.2016 року № 22-26833-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою вищезазначеної земельної ділянки.

Після виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 подала відповідачу заяву про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, та наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.01.2017 року № 22-167-СГ затверджено документацію із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3

14.11.2016 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, зазначивши, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вона не скористалась.

Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.05.2017 року № 22-9181-СГ надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 6820680500:04:003:0001) за межами населених пунктів Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області розміром 2,0000 га.

Наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11.10.2017 року № 22-20130-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6820680500:04:003:0051) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 22.12.2017 року, за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821286500:05:001:0010) для ведення особистого селянського господарства, Підлісноолексинецька сільська рада Городоцького району Хмельницької області, та право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер (кадастровий номер 6820680500:04:003:0051) для ведення особистого селянського господарства, Адамівська сільська рада Віньковецького району Хмельницької області.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 отримала безоплатно дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 2 га, (кадастровий номер 6821286500:05:001:0010) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Підлісноолексинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (кадастровий номер 6820680500:04:003:0051), що знаходиться за межами населених пунктів Адаміської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, і вказаний факт сторонами не оспорено.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Відповідно до Державного реєстру речових прав встановлено, що ОСОБА_3 (PНОКПП НОМЕР_1) вчинила дії з відчуження спірної земельної ділянки кадастровий помер 6820680500:04:003:0051.

Так, згідно даних вказаного Реєстру, на підставі договору купівлі- продажу серія та номер 1586 від 21.12.2017 власником спірної земельної ділянки на сьогодні є ОСОБА_1 (PНОКПП 32603113972). Договір купівлі продажу ділянки кадастровий номер 6820680500:04:003:0051 укладено представником ОСОБА_3 21 грудня 2017 року в м. Хмельницькому.

Рішенням Віньковецького районного суду від 03 травня 2018 року визнано незаконним та скасовано наказ ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20130 – СГ від 11.10.2017 рокупро передачу ОСОБА_3 у власність державної землі кадастровий номер 6820680500:04:003:0051, що припиняє правомочності її як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у державну власність.

При цьому суд бере до уваги, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В питаннях оцінки «пропорційності» Європейського суду з прав людини, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).

Отже, ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Водночас, ОСОБА_2 управлінням Держгеокадастру протиправно, всупереч вимог земельного законодавства передано відповідачу ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка право на безоплатну приватизацією земельної ділянки даного виду використання, гарантоване законодавством, уже реалізувала.

ОСОБА_3 могла і повинна була знати про те, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання, що ставить її добросовісність, під час набуття земельної ділянки у власність, під обґрунтований сумнів та підтверджує дотримання «справедливого балансу» у даних правовідносинах, та зважаючи на те, що вона своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства використала, підстав для задоволення її заяви про надання у власність земельної ділянки такого ж виду користування на території Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області не було, про що відзначено у рішенні суду, яке набуло чинності 08 червня 2018 року.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинила дії з відчуження спірної земельної ділянки, та на підставі договору купівлі-продажу № 1586 від 21.12.2017 року, власником вказаної земельної ділянки на теперішній час є ОСОБА_1, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Прокурором безпосередньо до відповідача ОСОБА_1 заявлено позов, в якому він просить витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області у власність ОСОБА_3.

Відповідно до ст.16 ЦК України, одним з цивільно-правових способів захисту права власності є віндикація - витребування власником майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

На підставі ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У правовій позиції, викладеній у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі № 6-1203цс15, зазначено, що вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників в силу обставин, передбачених ч.1ст. 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Згідно ч.1 ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, враховуючи те, що спірну земельну ділянку ОСОБА_3 (кадастровий номер 6820680500:04:003:0051) було продано ОСОБА_1 без згоди та дозволу розпорядника землі - Держгеокадастру та власника її, яким згідно ст. 13 Конституції України є Український народ, і від імені якого виступають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в даному випадку ГУ Держгеокадастру, така угода протирічить зазначеним вище нормам права.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 не вправі була відчужувати землю, ОСОБА_1 отримав ділянку без згоди на її відчуження власником з порушенням зазначеного вище законодавства, тому набув право на спірну ділянку, яку слід повернути власнику.

Отже, суд визнає позовні вимоги прокурора законними та обґрунтованими, та задовольняючи їх в межах ст. 133, 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути судовий збір 1762,00 грн. за подачу цього позову та відмовити у стягненні збору на його користь за забезпечення цього позову шляхом винесення ухвали від 18.06.2018 рок про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки. Суду не представлено доказів витрат понесених прокурором в цій частині та не оговорено в уточненій заяві про такі витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, ст. 10, ст. 12, ст. 19, ст. 81, ст. 133, ст. 141, ст. 258, ст. 259, ст. 264, ст. 265 ЦПК України, ст. 13, ст. 14 Конституції України, ст. 5, ст. 19, ст. 22, ст. 33, ст. 116, ст. 118, ст. 122, ст. 123, ст. 134 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Адамівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Хмельницької області (код ЄДРПОУ 02911102, Державна служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 1762,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Потапов