Рішення № 78570148, 13.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа№521/11078/18

Пр. №2/521/3607/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Романюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У липні 2018 року Акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» (далі – АТ «ОСОБА_2 Аваль») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на те, що 27 лютого 2007 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є АТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 52734,00 доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 27 лютого 2018 року.

28 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір від 28 лютого 2008 року, згідно умов якого останні передали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру №10, по вул. Терешкової Валентини, 52, в м. Одесі, загальною площею – 45,8 кв.м, у тому числі житловою – 28,1 кв.м., яка належала відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло р№3-9961 від 05 червня 1997 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.

Відповідно до висновку експерта про вартість майна від 07 червня 2018 року, середня ринкова вартість іпотечного майна складає 669415,00 грн.

Позивач стверджував, що свої зобов’язання за Кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, банк виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_3, кредит в розмірі 52734,00 доларів США, але останній в порушення умов Кредитного договору, свої зобов’язання належним чином не виконує, тому створилася заборгованість відповідача перед банком, яка станом на 03 листопада 2017 року становила 112980,09 доларів США грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 3040770,45 грн., з яких заборгованість за кредитом 50127,75 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1350009,38 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 47034,17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1266695,01 грн.; заборгованість за відсотками 62780,34 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1690761,07 грн., у тому числі прострочена заборгованість за відсотками: 62664,98 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1687654,26 грн.

Вказував, що на виконання умов кредитного та іпотечних договорів відповідачам було направлено вимогу - повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але відповідач вимоги банку не виконав.

Посилаючись на те, що відповідачі ухиляються від належного виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком за Кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, яка станом на 03 листопада 2017 року становила 112980,09 доларів США грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 3040770,45 грн., звернути стягнення на квартиру №10, по вул. Терешкової Валентини, 52, в м. Одесі, загальною площею – 45,8 кв.м, у тому числі житловою – 28,1 кв.м., яка належить на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло р№3-9961 від 05 червня 1997 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради в рівних частках по ? частині ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та надати право АТ «ОСОБА_2 Аваль» на продаж будь-який особі покупцеві за ціною не нижчою за 669415,00 грн. та надати право АТ «ОСОБА_2 Аваль» на проведення усіх дій пов’язаних із реалізацією предмета іпотеки та стягнути з відповідачів на користь АТ «ОСОБА_2 Аваль» судовий збір у розмірі 10041,23 грн.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року по справі було відкрите провадження, та призначено підготовче судове засідання (а.с. 131).

Ухвалою суду від 18 жовтня 2018 року підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с.162-163).

Представник АТ «ОСОБА_2 Аваль», діючий за довіреністю від 26 січня 2018 року у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про підтримання позовних вимог, та просив суд їх задовольнити у повному обсязі та слухати справі за його відсутністю, проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 38).

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги АТ «ОСОБА_2 Аваль» підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються главою 49 розділу 1, главою 71 розділу 3 книги п’ятої Цивільного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Встановлено, що АТ «ОСОБА_2 Аваль» є правонаступником ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», що підтверджується Статутом (а.с.113-119).

АТ «ОСОБА_2 Аваль» є юридичною особою, яке керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом загальних зборів акціонерів №3б-45 від 14 жовтня 2009 року ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» змінив своє найменування на ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», який є правонаступником за всіма правами та обов’язками ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», а протоколом загальних зборів акціонерів №3б-58 від 27 квітня 2018 року ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» змінив своє найменування на АТ «ОСОБА_2 Аваль», який є правонаступником за всіма правами та обов’язками ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» (а.с.114).

Судом встановлено, що 27 лютого 2007 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є АТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 52734,00 доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 27 лютого 2018 року (а.с.14-19,20-32).

28 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір від 28 лютого 2008 року, згідно умов якого останні передали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру №10, по вул. Терешкової Валентини, 52, в м. Одесі, загальною площею – 45,8 кв.м, у тому числі житловою – 28,1 кв.м., яка належить відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло р№3-9961 від 05 червня 1997 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради (а.с. 37-43,45-55,90).

Згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 04 липня 2018 року вбачається, шо відповідачка ОСОБА_5, 06 серпня 2013 року змінила прізвище на «Єрамішанц» (а.с. 129).

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов’язання за Кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 52734 доларів США (а.с.36).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3, в порушення умов Кредитного договору №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, свої зобов’язання належним чином не виконує, тому утворилася заборгованість відповідача перед банком, яка станом на на 03 листопада 2017 року становила 112980,09 доларів США грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 3040770,45 грн., з яких заборгованість за кредитом 50127,75 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1350009,38 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 47034,17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1266695,01 грн.; заборгованість за відсотками 62780,34 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1690761,07 грн., у тому числі прострочена заборгованість за відсотками: 62664,98 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1687654,26 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 9-12).

Встановлено, що 07 листопада 2017 року позивачем АТ «ОСОБА_7 Аваль» на виконання умов кредитного та іпотечних договорів відповідачам було направлено вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 91,94,97,100).

Факт направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення підтверджується повідомленнями (а.с. 92,93,95,96,98,99,101,102).

Згідно звіту про незалежну оцінку майна від 04 червня 2018 року ринкова вартість квартири №10, що розташована по вул. Героїв Крут, 52 в м. Одесі, загальною площею 45,8 кв.м. та житловою 28,1 кв.м., що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло р№3-9961 від 05 червня 1997 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради на дату складання висновку, складає 669415,00 грн. (а.с. 56-90).

Встановлено, що відповідачі зареєстровані в квартирі №10, що розташована по вул. Героїв Крут (колишня назва – ОСОБА_8), 52 в м. Одесі, що підтверджується довідками відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області та відмітками про реєстрацію у паспортах громадян України, відповідачів у справі (а.с.103-107, 127-130).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 533 ЦК грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Встановлено, що 11 жовтня 2006 року ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» отримав банківську ліцензію №10 від 11 жовтня 2006 року на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.109-112).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

У разі порушення зобов’язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов’язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов’язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов’язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов’язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов’язання (взаємні права та обов’язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов’язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов’язанням).

Виконання забезпечувального зобов’язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов’язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п’ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Як убачається з кредитного договору, строк його дії – до 08 лютого 2018 року.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторонам іпотечного договору надано можливість вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі окремого договору або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. При цьому, вказана норма лише визначає можливість укладання окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак аж ніяк не забороняє іпотекодержателю застосовувати визначений договором спосіб задоволення його вимог за наявності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно ч. 2 ст. 36 цього Закону визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосовувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому, згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до п.п. 11,12 договору іпотеки від 02 листопада 2007 року, у випадку невиконання основного зобов’язання, невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору та в інших випадках, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1 а.с.31-33).

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

З огляду на положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено можливість при зверненні стягнення на предмет іпотеки, застосовувати процедуру продажу іпотечного майна на користь третьої особи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 вересня 2016 року у справі №6-1243цс16, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно п. 12.1 Договору іпотеки від 02 листопада 2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду; виконавчого напису або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд вважає, що позивачем вчинено всі дії, згідно із законом та умовами кредитного договору та договору іпотеки, для досудового врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі за №6-1219 цс 16 від 14 вересня 2016 року, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надано роз'яснення судам про те, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги АТ «ОСОБА_2 Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки та судових витрат, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у справі складає 10041,23 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду та у зв’язку із задоволенням позову такі витрати підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором– задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру №10, по вул. Героїв Крут (стара назва - ОСОБА_8), 52, в м. Одесі, загальною площею – 45,8 кв.м, у тому числі житловою – 28,1 кв.м., що належить на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло р№3-9961 від 05 червня 1997 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради в рівних частках по ? частині ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в рахунок погашення ОСОБА_3 заборгованості перед Акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» за кредитним договором №014/0018/82/88703 від 27 лютого 2007 року, яка станом на 03 листопада 2017 року становила 112980 (сто дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят) доларів США 09 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 3040770 (три мільйони сорок тисяч сімсот сімдесят) гривень 45 копійок, з яких заборгованість за кредитом 50127,75 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1350009,38 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 47034,17 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1266695,01 грн.; заборгованість за відсотками 62780,34 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1690761,07 грн., у тому числі прострочена заборгованість за відсотками: 62664,98 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1687654,26 грн., шляхом застосування процедури продажу, встановленою статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна будь-якій особи, визначеною на підставі оцінки проведеної суб’єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій (вартість предмета іпотеки, визначеної на підставі оцінки предмета іпотеки відповідно до звіту про незалежну оцінку від 04 червня 2018 року яка становить 669415 (шістсот шістдесят дев’ять тисяч чотириста п'ятнадцять) гривень 00 копійок та надати право Акціонерному товариству «ОСОБА_2 Аваль» вчиняти дії щодо продажу предмета іпотеки у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований в квартирі №10, по вул. Г. Крут, 52, в м. Одесі, ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованої в квартирі №10, по вул. Г. Крут, 52, в м. Одесі, ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_3, зареєстрованої в квартирі №10, по вул. Терешкової Валентини, 52, в м. Одесі, ОСОБА_6, ІПН НОМЕР_4, зареєстрований в квартирі №10, по вул. Г. Крут, 52, в м. Одесі на користь Акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 10041 (десять тисяч сорок одна) гривня 23 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 13 грудня 2018 року

Суддя: О.М. Сегеда