Постанова № 78569075, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 480/4091/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна українсько-європейська група "Квант" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018року про відмову у забезпеченні позову по справі № 480/4091/18 (головуючий І інстанції: Савицька Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна українсько-європейська група "Квант" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, треті особи Державна фіскальна служба України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна українсько-європейська група "Квант", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом зупинення дії податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0346041206 від 12.06.2018 на суму за податковим зобов'язанням + 63334 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 15 833,50 грн, а всього 79167,50 грн, №0356471206 від 15.06.2018 на суму за податковим зобов'язанням +737983 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 368991,50 грн, а всього 1 106 974,50 грн та №0481711206 від 31.07.2018 штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 153 544,69 грн до завершення судового розгляду спору.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Будівельна українсько-європейська група "Квант" про забезпечення позову (а.с.1-3).

Позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким зупинити дію податкових повідомлень - рішень. Апелянт наголошує на невірно встановлених судом фактичних обставин справи, що призвело до безпідставних висновків про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у термін достатній для прибуття в судове засідання в зв’язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів зазначає, що неявка сторін в судове засідання, явка яких обов’язковою не визнавалась, враховуючи характер спірного питання в межах справи, не є перешкодою для розгляду та прийняття рішення за наявними у справі матеріалами. Заяв про розгляд справи за участі сторін не надходило.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції висновувався на тому, що відповідність винесеного рішення критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Надаючи юридичну оцінку спірному питанню, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Із системного аналізу вимог наведених статей також вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що забезпечення позову - це вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивачем не наведено достатньої обґрунтованості доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам.

Разом з тим, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення рішення з визначення грошового зобов’язання та/або штрафних санкцій є наслідком та результатом здійсненої перевірки платника податків контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що з огляду на положення п.56.18 ст.58 ПК України, грошове зобов'язання визначене контролюючим органом вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Таким чином, під час процедури його оскарження прийнятті податкові повідомлення – рішення не підлягають виконанню, а тому вимоги позивача щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії спірних ППР, є безпідставними.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову та необхідності відмови у задоволенні заяви про це.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спірного питання.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та постанови ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна українсько-європейська група "Квант" – залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року по справі № 480/4091/18 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 14 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3