Ухвала суду № 78566004, 13.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14687/17

Провадження № 1-кп/638/435/18

13 грудня 2018 року

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Шестака О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Калінової А.М.

прокурора Стрельнікової Є.В.,

представника потерпілого ПАТ «Укрсиббанк» - ОСОБА_1

представника потерпілого ТОВ «Аккобудсервіс» - ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

представника ТОВ «Рекламна агенція ХІ» ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365-2, ч.2 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.382 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365-2, ч.2 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.382 КК України.

Ухвалою суду від 01.11.2017 призначено судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні 12.11.2018 прокурором Стрельніковою Є.В. заявлено клопотання в порядку ст.171 КПК України про арешт майна.

Прокурор просить накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на наступне майно, право власності на яке зареєстроване за ТОВ “Рекламна агенція XI”:

нежитлову будівлю площею 3270,4 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 956874863101, розташована за адресою: 61051, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55-Е;

нежитлові приміщення підвалу № 1-:-8 загальною площею 500,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. “А-2”, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 935791763101, розташовані за адресою: 61051, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55-Е;

нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-24 загальною площею 1421,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. “А-2”, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 935810063101, розташовані за адресою: 61051, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55-Е;

нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-59 загальною площею 1348,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. “А-2”, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 935820163101, розташовані за адресою: 61051, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 55-Е;

нежитлову будівлю площею 398,2 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 956876363101, розташована за адресою: 61051, м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 2;

нежитлові приміщення №1,2 загальною площею 124,2 кв.м. в нежитловій будівлі літ. “Б-1”, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 935749763101, розташовані за адресою: 61051, м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 2;?

нежитлові приміщення №3-:-13 загальною площею 274,0 кв.м. в неж. будівлі літ. “Б-1”, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 935769063101, розташовані за адресою: 61051, м. Харків, вул. Котельниківська, буд. 2.

Також просить передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначає обставини, які у даному кримінальному провадженні стосуються епізоду вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.365-2 КК України, яким спричинено тяжкі наслідки у вигляді неправомірного вибуття з власності банкрута ТОВ «Аккобудсервіс» нежитлових приміщень, які оцінені в 19 376 295 грн.

З клопотання вбачається, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2015 по справі №640/16718/15-к було накладено арешт на вказане нерухоме майно, яке належало ТОВ «Торгівельний заклад «Олексіївський».

Прокурор посилається на рішення господарських судів різних інстанцій та зазначає, що 05 травня 2017 року було здійснено продаж нежитлових приміщень ТОВ “Рекламна -агенція «XI», а протягом майже трьох років арештоване майно було неодноразово перепродане и переоформлене на різних юридичних осіб, що свідчить про неефективність обраного способу арешту майна. Просить накласти арешт з метою забезпечення речових доказів, так як належне на праві власності ТОВ «Аккобудсервіс» майно перебуває у володінні осіб, які набули його всупереч закону внаслідок вчинення злочину і фактично речові докази знаходяться поза контролем сторони обвинувачення, а чинний спосіб арешту майна не може забезпечити в достатній мірі гарантії збереження речових доказів. При цьому, особи, які володіють вказаними приміщеннями мають пряму зацікавленість в псуванні та знеціненні цього майна з метою зменшення розміру шкоди, нанесення якої інкриміновано підсудному.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Представник потерпілого ПАТ «Укрсиббанк» - ОСОБА_1 просив задовольнити клопотання про арешт майна.

В судовому засіданні представник потерпілого ТОВ «Аккобудсервіс» - ОСОБА_2 клопотання підтримав і просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти клопотання про арешт майна, просила відмовити у його задоволенні, надала заперечення, в яких в обґрунтування позиції захисту зазначає, що злочин інкримінований ОСОБА_3 є злочином з майновим складом та його предметом є саме неправомірна вигода, при цьому в обвинувальному акті немає жодної вказівки на те, що предметом злочину є нежитлові будівлі. Вказані нежитлові будівлі не визнавалися речовими доказами, зазначене майно не було відкрите стороні захисту та прокурором на даній стадії судового провадження не надавались відомості про вартість майна. На даний час ТОВ «Рекламна агенція ХІ» є добросовісним набувачем, що встановлено рішенням суду. Також звертає увагу на те, що нормами КПК не передбачено накладення арешту на майно, на яке раніше вже було накладено арешт в порядку КПК України, а даним клопотанням прокурор фактично створює умови для переходу управління майном від однієї особи до іншої – не аргументуючи це потребами кримінального провадження та не звертаючи уваги на наслідки такого арешту для третіх осіб.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Представник ТОВ «Рекламна агенція ХІ» заперечив проти задоволення судом вказаного клопотання, вважає це рейдерським захопленням права володіння належного ТОВ «Рекламна агенція ХІ» нерухомого майна. Також посилається на ухвали слідчих суддів про накладення арешту на нежитлові будівлі на стадії досудового розслідування і зазначає, що спірні нежитлові будівлі за період досудового розслідування вже було повернуто власнику ТОВ «Аккобудсервіс» та повторно ним реалізовано, за наявністю судових рішень, що підтверджують правомірність такої реалізації. ТОВ «Рекламна агенція ХІ» просить суд звернути увагу, що з моменту набуття права власності минуло більше півтора року та ТОВ «Рекламна агенція ХІ» жодного разу не намагалося відчужити належне їй майно, а зазначені нежитлові будівлі не тільки використовуються для підприємницької діяльності, але й надійно охороняються.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали клопотання та заперечень, приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна задоволенню не підлягає.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Нормами ч.1 ст.170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказівта саме з цією метою прокурор просить накласти арешт на майно – нежитлові будівлі у вказаному кримінальному провадженні.

За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати положення ч.2 ст.173 КПК України, а саме, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наслідки арешту майна для третіх осіб.

У даному кримінальному провадженні на досудовому розслідуванні було вжито заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, накладено арешт на нежитлові будівлі за адресою у м. Харкові по вул. Котельниківській,2 та пр. Перемоги 55-Е (ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова Муратової С.О. від 29.09.2015, 02.10.2015; ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І.О. від 09.11.2015, 21.12.2015).

Відомості щодо вказаного заходу забезпечення також вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Суд звертає увагу, що положеннями КПК України не передбачено повторного накладення арешту судом на майно щодо якого діє ухвала слідчого судді про вжиття заходу забезпечення у виді арешту майна. Положеннями п.2 ч.3 та ч.7 ст.170 КПК України законодавець передбачив можливість накладення арешту лише на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства.

Прокурор у відповідному клопотанні вказує, що арешт майна необхідно застосувати саме з метою збереження речових доказів, однак при цьому відомостей та процесуальних документів, які підтверджують, що нежитлові будівлі визнані речовими доказами та мають їх ознаки у розумінні ст. 98 КПК України у даному кримінальному провадженні прокурором не представлено. Даних про те, що вказані об’єкти нерухомості визнано речовими доказами реєстр матеріалів досудового розслідування не містить, не надано також відповідних постанов про визнання вказаного майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Що стосується посилань прокурора в обґрунтування заявленого клопотання на події, процедури, судові спори та рішення суду щодо вказаного майна, після події злочину, який інкриміновано ОСОБА_3 та зазначення того, що належне на праві власності майно ТОВ «Аккобудсервіс» перебуває у володінні осіб, які набули його всупереч закону, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному кримінальному провадженні судом не розглядається та не дається оцінка правомірності набуття права власності ТОВ «Рекламна агенція ХІ» на нежитлові будівлі.

Згідно ч.11 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

При цьому слід враховувати, що як зазначалось вище, відповідно до вимог ч.2 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Доказів того, що спірне майно визнано речовим доказом по даній справі, можливо підлягає спеціальній конфіскації, може бути конфісковано у вигляді покарання чи на нього може бути звернено стягнення по цивільним позовам до обвинуваченого ОСОБА_3 суду не надано.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що прокурором не доведено необхідність повторного арешту майна з метою, яка зазначена у клопотанні, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами Національної поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: суддя ОСОБА_7