Рішення № 78565081, 14.12.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

14.12.2018

ЄУН 337/3825/18

2/337/1902/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2018 рокуХортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Нещеретної Л.М.

за участю секретаря – Шварцер Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання відмови в приватизації житла неправомірною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що він з 14.11.1992р. по теперішній час зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. У вказану квартиру він вселився разом з матір’ю ОСОБА_2, яка була основним квартиронаймачем. Матір померла 06.04.2015р., після чого за рішенням районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району договір найму житла було змінено і він став основним квартиронаймачем. В серпні 2018р. він звернувся до районної адміністрації з заявою про приватизацію вказаної квартири, але листом від 09.08.2018р. в цьому йому було відмовлено з посиланням на відсутність ордеру про надання житла в користування. Разом з тим, надати копію ордеру він не може, оскільки відповідно до діючого законодавства обмінний ордер дійсний протягом 30 днів і при вселенні в житло наймач здає його у житлово-експлуатаційну організацію, тобто у наймача він не зберігається. Також ним з’ясовано, що в Департаменті з управління ЖКГ ЗМР ордер чи його копія також не збереглися, ДКП «Бюро обміну житлової площі» ліквідовано. Вважає, що відмова відповідача у приватизації ним вказаного житла є неправомірною, оскільки перелік підстав, за яких може бути відмовлено в приватизації, визначений ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та є вичерпним. Таких підстав при його зверненні не було.

Просить визнати неправомірною відмову районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району в приватизації житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1, визнати за ним таке право та зобов’язати відповідач провести приватизацію, передавши зазначену квартиру у його власність.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує повністю, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, подала відзив, в якому позов не визнає повністю та зазначає, що позивач дійсно звертався до районної адміністрації з заявою про приватизацію житла, але листом від 09.08.2018р. в приватизації було відмовлено, оскільки позивачем до заяви не додано копії ордеру на зазначене житло. Вимога про надання цього документу закріплена п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396. Таким чином, відмова в приватизації житла відповідає вимогам законодавства, підстав для визнання дій відповідача неправомірними немає. Просить в позові відмовити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність чи взяти в оренду.

Відповідно до ст.345 ЦК України та ст.9ЖК України фізична особа може набути право власності на житло у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Приватизація здійснюється, зокрема, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його

сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю (ст.3 Закону).

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх,за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч.1-3 ст.8 Закону).

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (ч.10 ст.8 Закону).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (ч.11 ст.8 Закону).

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, відповідно до якого громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та

необхідну консультацію (п.17); громадянином до органу приватизації подаються: - оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; - копію документа, що посвідчує особу;- технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; -довідка про склад сім'ї та займані приміщення; - копія ордера про надання жилої площі (копіядоговору найму жилої площі у гуртожитку); - документ, що підтверджує невикористання ним житловихчеків для приватизації державного житлового фонду; - копія документа, щопідтверджує право на пільговіумовиприватизації; - заява - згодатимчасововідсутніхчленівсім'їнаймача на приватизаціюквартири (будинку), жилихприміщень у гуртожитку, кімнат у комунальнійквартирі (п.18).

Суд встановив, що квартира АДРЕСА_2 надана в користування ОСОБА_2 на підставі обмінного ордеру.

Позивач ОСОБА_1, 21.04.1981р.н., був вселений до вказаної квартири як член родини основного квартиронаймача, зареєстрований в ній з 14.11.1992р. по теперішній час.

Основний квартиронаймач ОСОБА_2 померла06.04.2015р.

Згідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району №352р від 17.08.2018р., дозволено змінити договір найму квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 у зв’язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_2

Згідно довідки АТ «Ощадбанк» від 26.07.2018р. ОСОБА_1 житловий чек не використовував, останній значиться в списках на приватизацію.

Згідно інформаційної довідки ЦОК ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» № 359365 від 21.08.2018р. на даний момент в квартирі зареєстрована одна особа – позивач ОСОБА_1

В серпні 2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_4.

Листом №М-0370 від 09.08.2018р. відповідачвідмовив позивачу в приватизації вказаного житла з посиланням на те, що ним не додано копію ордеру на вказану квартиру.

Згідно листа Департаменту житлово-комунального господарства Запорізької міської ради №М-4008 від 02.08.2018р.повідомлено, що надати копію ордеру на спірну квартиру неможливо, оскільки ДКП «Бюро обміну житлової площі» ліквідовано, справи ліквідованого підприємства були передані на зберігання лише з 01.01.1994р.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про неправомірність та необґрунтованість дій відповідача щодо відмови позивачу в приватизації спірного житлового помешкання у зв’язку з ненаданням копії ордеру на спірну квартиру.

Так, суд виходить з того, що відповідно до ст.58,83ЖК України єдиною підставою для вселення громадянина в надане жиле приміщення, в т.ч. в порядку обміну, є ордер, виданий виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

При цьому, відповідно до п.13,14 Правил обміну жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1986р. №31, при вселенні в одержане по обміну жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Тобто ордер є документом з обмеженим строком дії і не підлягає зберіганню у наймача.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 надана в порядку обміну в користування матері позивача на підставі обмінного ордеру. Вона разом із сином – позивачем ОСОБА_1 вселилися до наданого житла і з моменту вселення постійно користувались цим житлом, були зареєстровані та фактично проживали в спірній квартирі. З наймачем ОСОБА_2 було укладено Типовий договір найму жилого приміщення у будинках державного і комунального житлового фонду, що відповідає вимогам ст.61,63 ЖК України, оскільки такий договір укладається лише з громадянином, якому видано ордер.

Разом з тим, судом встановлено, що ордер на право користування спірним житлом на теперішній час не зберігся, відомості про нього в Департаменті житлово-комунальних послуг відсутні через перебіг значного строку з моменту його видачі. У зв’язку з цим позивач з об’єктивних причин не міг надати його копію при зверненні до відповідача із заявою про приватизацію житла.

Крім того, судом встановлено, що у зв’язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_2 відповідачем надано згоду на зміну договору найму житла і визнання основним наймачем спірної квартири позивача ОСОБА_1В.У зв’язку з цим основним документом, який підтверджує право користування позивача вказаною квартирою на умовах найму і відповідно право на її приватизацію є відповідне розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, а не ордер.

Також судом встановлено, що позивач на момент звернення з заявою про приватизацію житла був зареєстрований та проживав в квартирі один, раніше право на безоплатну приватизацію житла не використовував, значиться в списках АТ «Ощадбанк» на приватизацію.

З урахуванням вказаного суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на приватизацію спірної квартири.

Відповідач, заперечуючи право позивача на приватизацію житлового приміщення, в порушення вимог ст.12,81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо цього, доводи позивача не спростував, в той час, коли вони знайшли своє повне підтвердження належними та допустимими доказами.

Також суд вважає необхідним вказати, що орган приватизації може відмовити в здійсненні приватизації житла тільки у випадках, передбачених законом, зокрема, визначених в ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в приватизації житла у зв’язку з відсутністю ордеру, тобто з підстав, не передбачених Законом.

Таким чином,виходячи з того, що позивач був вселений до спірної квартири на законних підставах, законність його проживання у квартирі ніхто не оспорює, він в установленому порядку звернувся із заявою про приватизації житлам, надав усі наявні документи, надати копію ордеру на житло не зміг з об’єктивних причин, і відсутність ордеру не може бути підставою для відмови в приватизації житла, суд вважає, що відповідач незаконно відмовив позивачу в приватизації спірного житла, порушивши його право на житло, яке підлягає захисту судом шляхом визнання відповідних дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача провести приватизацію житла, яке займає позивач.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.15, 16, 345 ЦК України, ст.1,9 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396, ст.ст.3, 4, 10, 11, 57-61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району в приватизації ОСОБА_1, 21.04.1981р.н., житлового приміщення – квартири№351 будинку №24 по вул.Рубана м.Запоріжжя. Зобов’язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Хортицькому району прийняти документи, провести приватизацію та передати у власність ОСОБА_1, 21.04.1981р.н., житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_5 відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Нещеретна