Ухвала суду № 78561279, 14.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/4019/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про скасування державного акту та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просить:

- скасувати державний акт на право колективної власності КСП "Україна" серії ЧН №000010 від 18.12.1995;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2017 №94 про поновлення договору оренди землі від 04.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Новгород-Сіверського районного нотаріального округу Шараєм П.П., реєстраційний номер №2478 та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням мотивувальної частини рішення суду.

Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є, зокрема, державний акт на право колективної власності КСП "Україна" серії ЧН №000010 від 18.12.1995 на земельну ділянку, який позивач просить скасувати. Тобто, вказані вимоги стосуються земельних відносин.

Суд зазначає, що відповідно до поняття "справа адміністративної юрисдикції", наведеного у ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. В свою чергу, поняття "суб'єкт владних повноважень" це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владний управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійсненням цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

В постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 у справі №21-544а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України висловила правову позицію з розгляду подібних спорів, а саме: спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Так, згідно ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324 і главою 30 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст.ст.16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, тощо.

Тобто, в контексті заявленої позивачем вимоги про скасування державного акту на право колективної власності КСП "Україна" серії ЧН №000010 від 18.12.1995, суду належить розв'язати конкуренцію підстав виникнення права власності та оренди на спірну земельну ділянку, що виключає можливість регулювання спірних правовідносин в адміністративному процесі.

За встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів, та має вирішуватись в Господарському суді Чернігівської області.

Наведене обумовлює висновок про необхідність відмови у відкритті провадження в частині зазначених вище вимог, оскільки в силу п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження в частині позовних вимог щодо скасування державного акту на право колективної власності КСП "Україна" серії ЧН №000010 від 18.12.1995 - відмовити.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали суду надіслати позивачу до відома.

Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду

Суддя Л.О. Житняк