Рішення № 78559237, 14.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3495/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Любімовій О.Є.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідачів та третьої особи – ОСОБА_2 (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” в особі представника - адвоката ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Київському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових документів ТОВ “Одєтекс” (ідентифікаційний номер: 33387508), надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період з 01.12.2017 р. по 19.12.2017 р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 р.

Ухвалою суду від 18.07.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

30 липня 2018 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області (т.1 а.с.105-114), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових документів ТОВ “Одєтекс” (ідентифікаційний код: 33387508), надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період з 01.12.2017 р. по 19.12.2017 р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року.

В обґрунтування позовної заяви позивачем, з посиланням на фактичні обставини справи щодо прийняття відповідачем спірного рішення зазначено наступне.

На виконання приписів абз. 2 п. 49.4 ст. 49 ПК України, податкові документи до контролюючого органу подаються ТОВ «ОДЄТЕКС» в електронній формі, з дотриманням вимог щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

27 листопада 2017 р. між ТОВ «ОДЄТЕКС», в особі директора ОСОБА_5, та органом ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в особі начальника податкової інспекції - ОСОБА_6, укладено договір про визнання електронних документів № 271120171. За домовленістю сторін, термін дії договору про визнання електронних документів може завершитися моментом «закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів». Таким чином, як вказує позивач, ТОВ «Одєтекс» та ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області взаємно погодили, що єдиною підставою для припинення дії Договору про визнання електронних документів № 271120171 від 27.11.2017 р. може стати закінчення строку дії посилених сертифікатів відкритих ключів ТОВ «ОДЄТЕКС».

Як вказує позивач, на виконання покладених на платника податків обов’язків щодо забезпечення реєстрації податкових документів у передбачені чинним податковим законодавством України граничні терміни, починаючи з 01.12.2017 р., щодня, протягом більш як трьох тижнів, підприємство здійснювало безуспішні спроби щодо реєстрації податкових накладних в електронному вигляді.

Усі податкові документи оформлялися ТОВ «ОДЄТЕКС» у чіткій відповідності до вимог чинного ПК України, проте, безпідставно та незаконно не приймалися автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України з відображенням формулювання щодо «ймовірного розірвання договору». При цьому, видані АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» посилені сертифікати ключів ТОВ «ОДЄТЕКС» були чинними: вони не відкликалися, не блокувалися та/або не скасовувалися підприємством. Однак, як вказує позивач, у період з 01.12.2017 р. по 19.12.2017 р., ТОВ «ОДЄТЕКС» було в повній мірі позбавлене технічної можливості виконання обов’язку платника податків щодо реєстрації податкових документів в електронному вигляді, в передбачені податковим законодавством України граничні терміни.

У позовній заяві зазначено, що 19.12.2017 року, з метою відновлення можливості подачі до податкових органів документів в електронному вигляді, ТОВ «ОДЄТЕКС», направило на адресу ДФС України нову заяву про приєднання до Договору про визнання електронних документів, та між ТОВ «ОДЄТЕКС» і органом ДФС - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області укладено Договір про визнання електронних документів № 191220171 від 19.12.2017 р., який прийнято на Центральному порталі прийому звітності ДФС України, про що свідчить отримана підприємством квитанція № 2.

Однак, як зазначає позивач, 19.12.2017 р. об 11:17:12 та 12:25:36, у відповідь на намагання позивача зареєструвати податкову накладну № 317 від 30.11.2017 р., підприємство, в черговий раз, отримало квитанцію про неприйняття відповідного електронного документу автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України через ймовірне розірвання договору № 191220171 від 19.12.2017 року та лише близько 12:30 год. 19.12.2017 р. податковим органом відновлено прийом податкових накладних компанії ТОВ «ОДЄТЕКС», в результаті чого, позивачем одразу ж було зареєстровано податкові накладні, по яким відповідач встановив порушення строку їх реєстрації.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги до Державної фіскальної служби України положеннями розділу ІІ, п.1 розділу ІІІ, Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 року, пп.21.1.3, пп.21.1.4 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, позивач вказує, що у період з 01.12.2017 року по 19.12.2017 року об’єктивно не існувало обставин, які б дозволили податковому органу розірвати або з будь-яких інших причин не виконувати зобов’язань за попередньо укладеним з ТОВ «ОДЄТЕКС» договором про визнання електронної звітності № 271120171 від 27.11.2017 року. Також, як зазначає позивач, згідно отриманих ТОВ «ОДЄТЕКС» квитанцій № 1, що формувалися автоматизованою системою «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України у період з 01.12.2017 р. по 19.12.2017 р., не приймала податкові документи позивача, надіслані в електронному вигляді, у зв’язку із єдиною помилкою: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233, а саме: - ЄДРПОУ: « 33387508». Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів». При цьому, з аналізу пункту 12 та пункту 15 Порядку № 1246 від 29.12.2010 р., вбачається, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних як «Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності», а тому, при відсутності інших підстав для відмови у реєстрації, податкова накладна має бути прийнята ДФС України.

Таким чином, як стверджує позивач, Державною фіскальною службою України, під час здійснення своїх управлінських функцій у період з 01.12.2017 р. по 19.12.2017 р., вчинено бездіяльність щодо протиправного неприйняття податкових документів позивача, надісланих ТОВ «ОДЄТЕКС» в електронному вигляді через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України.

В свою чергу, нормативно обґрунтовуючи позовній вимоги до ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області положеннями п.109.1 ст.109, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та з посиланням на правові висновки Верховного суду, викладені у постанові від 03.05.2018 року по справі №810/1952/17, позивач зазначає, що у поведінці ТОВ «ОДЄТЕКС» відсутня будь-яка вина, що є необхідною умовою для притягнення платника податків до встановленої чинним законодавством України відповідальності.

ТОВ «Одєтекс» зазначає, що об’єктивним та додатковим підтвердженням відсутності у позивача необхідності відстрочення реєстрації податкових накладних за листопад 2017 р., крім іншого, є рівень податкового навантаження на підприємство у зазначений звітний період та, власне, задекларований фінансовий стан компанії ТОВ «ОДЄТЕКС». Так, як вказує позивач, у листопаді 2017 року сума задекларованих Позивачем податкових зобов’язань склала 2921198,00 грн., тоді як податковий кредит підприємства у цей період складав 5219937,00 грн. Таким чином, як вказує позивач, розрахована підприємством згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума ПДВ за листопад 2017 р. мала від’ємне значення, оскільки сума наявного у підприємства податкового кредиту на 2298739.00 грн. перевищувала суму наявних у ТОВ «ОДЄТЕКС» податкових зобов’язань.

Також, в якості окремого підтвердження відсутності у ТОВ «ОДЄТЕКС» передумов для вчинення будь-яких протиправних дій з метою відстрочення оподаткування ПДВ отриманих у листопаді 2017 р. доходів підприємства, позивачем зазначено, що ним надано ОСОБА_5 з електронного кабінету ТОВ «ОДЄТЕКС», відповідно до якого, станом на 13.12.2017 р. реєстраційний ліміт складав 3466709,76 грн.

При цьому, як вказує позивач, виходячи зі змісту прийнятого ГУ ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2018 р. вбачається, що ТОВ «ОДЄТЕКС» порушено терміни реєстрації в ЄРПН податкових накладних, відповідно до яких, до Державного бюджету України підлягали сплаті суми ПДВ у сукупному розмірі, що є меншим від наявного у підприємства, на той момент, реєстраційного ліміту, та складали 1195853,48 грн.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 22.03.2018 року є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що позивачем у визначений судом строк усунено недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 06.08.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” (з урахуванням уточнень від 26.07.2018 року) та відкрито провадження у справі за даною позовною заявою;

- вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

27 серпня 2018 року за вх. №24885/18 через канцелярію суду від представника відповідачів - Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення його копії на адресу позивача (т.1 а.с.132-139), в якому, з посиланням на фактичні обставини справи та положення пп.14.1.60 п.14.1 ст.14, п.120-1.1 ст.120, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, п.4.1, 4.8 Тимчасового порядку надходження та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 26.11.2004 року №672, зазначено, що посилання позивача про відсутність технічної можливості реєстрації податкової накладної є необґрунтованими, оскільки, технічна та/або методологічна помилка у роботі електронного кабінету, згідно з положеннями п.42-1.10 ст. 42 Податкового кодексу України, повинна бути визнана технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або її існування має бути підтверджено рішенням суду, що на теперішній час - відсутнє.

Враховуючи зазначене, у відзиві на позовну заяву представник Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Одєтекс».

17 вересня 2018 року за вх. №27042/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із доказами направлення її копії на адреси відповідачів та третьої особи (т.1 а.с.142-147).

Так, у відповіді на відзив, позивачем, з посиланням на доводи та обгрунтвання, які викладені у позовній заяві, зазначено, що ТОВ «ОДЄТЕКС» було вжито всіх необхідних заходів для подання до контролюючого органу документів - податкових накладних, а саме:

- у відповідності до затвердженого формату (стандарту);

- з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису;

- у передбачені законодавством строки та спосіб.

Також, у відповіді на відзив зазначено про необґрунтованість посилань представника відповідачів на положення Тимчасового порядку надходження та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України, затвердженого наказом ДПА України від 26.11.2004 року №672, оскільки, по-перше, з огляду на неактуальність положень відповідних наказів ДПА України, та по-друге, у зв’язку з дотриманням компанією ТОВ «ОДЄТЕКС» порядку подання до контролюючого органу електронних документів такого платника податків.

На даний час, як вказує позивач, загальні принципи організації подання платниками податків документів в електронному вигляді до контролюючих органів визначаються Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 557 від 06.06.2017 року.

Виходячи із обставин, викладених у позовній заяві та наданих до суду доказів, позивач зазначає, що у поведінці ТОВ «ОДЄТЕКС» у повній мірі відсутня вина, що є необхідною умовою для притягнення платника податків до встановленої чинним законодавством України відповідальності.

11 вересня 2018 року за вх. №26519/18 та 20 вересня 2018 року за вх. №27571/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи разом із доказами направлення їх копій на адреси інших учасників справи та додатками згідно переліків, які у них наведені (т.1 а.с.148-168).

Ухвалою суду від 04.10.2018 року судом витребувано з ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області додаткові докази та запропоновано позивачу надати до суду у строк до 24.10.2018 року додаткові докази, а також, оскільки для вирішення даної адміністративної справи існувала необхідність в отриманні додаткових доказів від ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області та позивача, і зважаючи на те, що станом на 04.10.2018 року спливав строк для розгляду даної адміністративної справи в порядку ст.262 КАС України, судом вирішено проводити розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - в порядку загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суду від 04.10.2018 року судом також призначено підготовче засідання на 25.10.2018 року о 14:00 год. та встановлено відповідачам строки для подання заяв по суті справи ( у разі необхідності їх подання).

23 жовтня 2018 року за вх. №31634/18 через канцелярію суду від представника відповідачів надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів разом із додатками згідно переліку, наведеному у ньому (т.1 а.с.193-207).

24 жовтня 2018 року за вх. №31675/18 через канцелярію суду від представника позивача згідно ухвали суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів разом із додатками згідно переліку, наведеному у ньому.

Ухвалою суду від 25.10.2018 року, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 08.11.2018 року о 16:00 год. для надання можливості учасникам справи надати заяви по суті справи.

25 жовтня 2018 року за вх. №31938/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат разом із додатками згідно переліку, наведеному у ньому (т.3 а.с.215-222).

31 жовтня 2018 року за вх. №32634/18 через канцелярію суду від представника третьої особи надійшли пояснення по справі разом із доказами направлення їх копій на адреси інших учасників справи (т.3 а.с.223-227), в яких ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області з посиланням на фактичні обставини справи та положення пп.14.1.60 п.14.1 ст.14, п.120-1.1 ст.120-1, ст.201 Податкового кодексу України, п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, п.4.1, п.4.8 Тимчасового порядку надходження та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26.11.2004 року №672, вказує, що посилання позивача на відсутність технічної можливості реєстрації податкових накладних є необґрунтованим, оскільки технічна та/або методологічна помилка в роботі електронного кабінету згідно з положеннями п.42-1.10 ст.42 Податкового кодексу України, повинна бути визнана технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або її існування має бути підтверджено рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області просить суд відмовити в задоволення позовних вимог ТОВ «Одєтекс» у повному обсязі.

05 листопада 2018 року за вх. №33181/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи разом із доказами направлення її копії на адреси інших учасників справи (т.3 а.с.228-235), в якій зазначено наступне.

По-перше, як вказує позивач, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області у повній мірі проігноровано той факт, що до настання граничних термінів реєстрації податкових накладних ТОВ «Одєтекс» за листопад 2017 р. у Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема до 15 грудня 2017 р., позивачем було вжито всіх можливих та розумних заходів з метою належного виконання покладених на платника податків обов’язків, передбачених не лише ст. 201 ПК України, але й положеннями укладеного з податковим органом Договору про визнання електронних документів від 27.11.2017 р. № 271120171. У той же час, відповідно до п.п.3.1. п.3 Договору про визнання електронних документів від 27.11.2017 р. № 271120171 визначено, що саме орган ДФС - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області мав забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів у паперовому вигляді, та їх комп’ютерну обробку. Як вказує позивач, саме невиконання податковим органом свого обов’язку спричинило порушення компанією ТОВ «Одєтекс» граничних термінів реєстрації податкових накладних за листопад 2017 р. у ЄРПН та, як наслідок, прийняття ОСОБА_3 управлінням ДФС в Одеській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 р. № НОМЕР_1.

По-друге, як вказує позивач, ТОВ «Одєтекс» жодного разу не отримало квитанції саме про відмову у реєстрації окремої податкової накладної, оскільки щоразу на адресу платника податків надходила лише перша квитанція про неприйняття податкового документу, другої квитанції позивач не отримував. Окрім того, як зазначено позивачем, чинне законодавство України не містить такої підстави для неприйняття податкових документів платника податків як: «можливе припинення дії Договору про визнання електронних документів». До того ж, на думку позивача, у податкового органу об’єктивно не існувало законних причин для розірвання попередньо укладеного з ТОВ «Одєтекс» договору про визнання електронних документів від 27.11.2017 року № 271120171.

По-третє, як зазначено у відповіді на пояснення третьої особи, наказ ДПА України від 26.11.2004 р. № 672 «Тимчасовий порядок надходження та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України», на який посилається третя особа, не можуть застосовуватися, через втрату ними чинності.

По-четверте, як зазначає позивач, посилання третьої особи на недотримання передбаченого п. 42-1.10 ст. 42 ПК України порядку є необґрунтованим заважаючи на те, що після двотижневих переговорів зі спеціалістами гарячої лінії ДФС України, а саме 15.12.2017 р. ТОВ «ОДЄТЕКС» вже в письмовому порядку звернулося до контролюючого органу з листом про необхідність забезпечення невідкладного відновлення приймання податкових документів підприємства, поданих таким платником в електронному вигляді. Саме після цього, через деякий час, прийом електронних документів ТОВ «ОДЄТЕКС» було відновлено. Як вказує позивач, у відповідь на таке звернення, на адресу позивача надійшов лист за підписом начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 від 20.12.2017 р. № 8419/15-51-08-02 про прийняття та збереження на центральному рівні ДФС України Договору № 191220171 від 19.12.2017 р. «Про визнання електронних документів».

У підготовчому засіданні 08.11.2018 року представником відповідачів та третьої особи надано до суду письмове клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (т.3 а.с.236-238).

У підготовчому засіданні 08.11.2018 року судом долучено до матеріалів справи вищевказані пояснення, відповідь на пояснення та клопотання щодо розподілу судових витрат, про що постановлено відповідну ухвалу на місці, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 20.11.2018 року о 10:30 год. для надання можливості позивачу уточнити позовні вимоги.

У підготовчому засіданні 20.11.2018 року представником позивача надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд розглядати п.1 прохальної частини позовної заяви ТОВ “Одєтекс” у наступній редакції: “Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс” (ідентифікаційний код юридичної особи: 33387508), надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період з 01.12.2017 р. по 18.12.2017 р., та щодо неприйняття протягом 19.12.2017 р. податкових накладних ТОВ “Одєтекс” (ідентифікаційний код юридичної особи: 33387508) № 296 від 10.11.2017 р. (10:54:42), №317 від 30.11.2017 р. (11:17:12 та 12:25:36)”. А також, позивач зазначив, що в іншій частині позовні вимоги у попередньо викладеній редакції підтримує у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 20.11.2018 року судом долучено до матеріалів справи вищевказану заяву позивача про уточнення позовних вимог та прийнято її до розгляду.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі №1540/3495/18 та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 29.11.2018 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 29.11.2018 року судом заслухано вступне слово сторін у справі, досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах справи та оголошено перерву у судовому засіданні до 06.12.2018 року об 11:00 год.

05 грудня 2018 року за вх. №37620/18 від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 р. №557 «Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами» набрав чинності 15.11.2017 р. Натомість, як вказує позивач, відповідно до оприлюдненого на офіційному порталі ДФС повідомлення «Щодо обміну електронними документами з контролюючими органами» було зазначено, що можливість подання платниками податків заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів у електронному вигляді забезпечуватиметься з 01 січня 2018 р.

Як вказує позивач, лише з 01.01.2018 р. почала функціонувати інформаційно-телекомунікаційна система «Електронний кабінет» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 р. № 637 «Про затвердження порядку функціонування Електронного кабінету». Таким чином, у спірний період, платники податків були позбавлені можливості подання заяв про приєднання до Договору про визнання електронних документів в електронному вигляді. Відповідні звернення надавалися до контролюючого органу в усній формі.

У судовому засіданні 06.12.2018 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповідях на відзив та пояснення, письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідачів та третьої особи у судовому засіданні 06.12.2018 року заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, поясненнях та у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін та третьої особи, промови в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін, третьої особи по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” (ідентифікаційний код юридичної особи 33387508) зареєстровано як юридична особа 18.02.2005 року, з 04.03.2005 року взято на податковий облік (т.1 а.с.17-18) та згідно свідоцтва №22461510 серії НБ №311063 від 05.05.2005 року є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.19).

Судом встановлено, що 27.11.2017 року між органом державної фіскальної служби - Державною податковою інспекцією у Київському районі ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області та платником податків - ТОВ “Одєтекс” (ідентифікаційний код юридичної особи 33387508) укладено договір про визнання електронних документів №271120171 (т.1 а.с.21-23), згідно з пунктом 1 розділу 1 якого, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Підпунктом 3.1 пункту 3 розділу 3 цього Договору встановлено, що орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Відповідно до пункту 1 розділу 6 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п.5 розділу 6 Договору, у разі припинення його дії, надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно квитанції від 01.12.2017 року №2, вказаний Договір про визнання електронних документів прийнято Державною фіскальною службою України.

Позивачем на підставі зазначеного договору про визнання електронних документів №271120171 від 27.11.2017 надіслано до контролюючого органу в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні (далі за – податкові накладні, складені у період 10.11.2017 року та з 20.11.2017 року по 30.11.2017 року) у кількості 105 накладних, а саме:

- №179 від 20.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.231-232, 233-234, т.4 а.с.20-25);

- №180-№189 від 20.11.2017 року, які доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 04.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.236-239, 241-243, 245-247, т.2 а.с.1-4, 6-9, 11-13,15-18,20-22,24-27,29-32, т.4 а.с.26-52);

- №254 від 24.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 04.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.53-56, т.2 а.с.202-205, т.4 а.с.53-56);

- №260 від 24.11.2017 року яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 04.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.2 а.с.224-227, т.4 а.с.57-61);

- №296 від 10.11.2017 року яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.12.2017 року, 18.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.42-46);

- №317 від 30.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.32-34);

- №№190-196, №№203-209, №255 від 20.11.2017 року, №№210-211,224 від 21.11.2017 року, №№223,225-231, №236, №238 від 22.11.2017 року, №№240-245, №251, №252 від 23.11.2017 року, №253, №№256-259 від 24.11.2017 року; №№261-287 від 27.11.2017 року, №№288-291, №№294-295,297-301 від 28.11.2017 року, №№302-305 від 29.11.2017 року, №№309-312, №№314-316 від 30.11.2017 року, які доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 15.12.2017 року, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.28-30, 38-40, 49-51, т.2 а.с.34-36, 38-41, 43-46, 48-51, 53-56, 58-60, 62-64, 66-68, 70-72, 74-77, 79-81, 83-85, 87-89, 91-93, 95-98, 100-102, 104-107, 109-111, 113-115, 117-120, 122-124, 126-128, 130-133, 135-138, 140-143, 145-149, 151-155, 157-159, 161-164, 166-169, 171-173, 175-178, 180-183, 185-187, 189-191, 193-195, 197-200, 207-209, 211-213, 215-218, 220-222, 229-231, 233-236, 238-241, 243-245, 247-250, т.3 а.с.1-4, 6-9, 11-14, 16-19, 21-24, 26-29, 31-34, 36-39, 41-43, 45-48, 50-53, 55-58, 60-63, 65-68, 70-72, 74-77, 79-82, 84-86, 88-90, 92-95, 97-99, 101-103, 105-107, 109-112, 114-116, 118-121, 123-125, 127-129, 131-134, 136-138, 140-142, 144-146, 148-151, 153-156, 158-161, 163-166, 168-171, 173-175, 177-180, 182-185, 187-189, 191-193, 195-198, 200-202).

Таким чином, усі вищевказані податкові накладні, які складені позивачем у листопаді 2017 року не були прийняті до реєстрації, що підтверджується відповідними квитанціями №1 до них.

При цьому, в усіх вказаних квитанціях №1 зазначено, що накладні не прийнято та вказано, що при необхідності платник має виправити документ та відправити його знову. В якості виявлених помилок, у зв’язку із якими податкові накладні не прийняті, в квитанціях зазначено: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: 33387508. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів».

Судом встановлено, що 15.12.2017 року позивач звернувся на начальника ДПІ у Київському районі ГУ ДФС в Одеській області із заявою, в якій зважаючи на неможливість реєстрації ТОВ «Одєтекс» податкових накладних та розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки 27.11.2017 року укладено договір про визнання електронних документів, та беручи до уваги те, що сертифікати ЕЦП є чинними, просив забезпечити невідкладне відновлення приймання податкових документів позивача, поданих платником в електронному вигляді (т.1 а.с.58-59).

Також, як зазначено позивачем, з метою відновлення можливості подачі документів в електронному вигляді, ТОВ «ОДЄТЕКС», звернулось до органу ДФС про приєднання до Договору про визнання електронних документів.

Судом встановлено, що 19.12.2017 року між органом державної фіскальної служби - Державною податковою інспекцією у м. Київському районі ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області та ТОВ “Одєтекс” (ідентифікаційний код юридичної особи 33387508) укладено договір про визнання електронних документів №191220171 (т.1 а.с.60-62), згідно з пунктом 1 розділу 1 якого, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Слід зазначити, що умови вказаного договору є ідентичними умовам договору №271120171 від 27.11.2017 року, зокрема, відповідно до пункту 1 розділу 6 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, згідно п.2 розділу 6 даного Договору, з моменту його укладення усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Згідно квитанції від 19.12.2017 року №2, вказаний договір про визнання електронних документів прийнято Державною фіскальною службою України (т.1 а.с.63).

Водночас, 20.12.2017 року ДПІ у Київському районі ГУ ДФС в Одеській області листом №8419/15-51-08-02 у відповідь на лист позивача від 15.12.2017 року за вх. №8142/10 повідомила позивача про те, що договір №191220171 від 19.12.2017 року «Про визнання електронних документів» ТОВ «Одєтекс» (податковий номер 33387508) прийнято та збережено на центральному рівні ДФС України (т.1 а.с.64).

В свою чергу, з матеріалів справи судом встановлено, що усі вищевказані податкові накладні, які складено у період 10.11.2017 року, з 20.11.2017 року по 30.11.2017 року прийнято та зареєстровано ДФС України 19.12.2017 року (т.1 а.с.31, 37, 41, 52, 57, 235, 240, 244, 248, т.2 а.с.5, 10, 14, 19, 23, 28, 33, 37, 42, 47, 52, 57, 61, 65, 69, 73, 78, 82, 86, 90, 94, 99, 103, 108, 112, 116, 121, 125, 129, 134, 139, 144, 150, 156, 160, 165, 170, 174, 179, 184, 188, 192, 196, 201, 206, 210, 214, 219, 223, 228, 232, 237, 242, 246, 251, т.3 а.с.5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 44, 49, 54, 59, 64, 69, 73, 78, 83, 87, 91, 96, 100, 104, 108, 113, 117, 122, 126, 130, 135, 139, 143, 147, 152, 157, 162, 167, 172, 176, 181, 186, 190, 194, 199, 203).

При цьому, як встановлено судом, податкові накладні:

- №296 від 10.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.12.2017 року (о 10:54:42), не прийнято, що підтверджується відповідною квитанцією №1 (т.1 а.с.47), а прийнято цю накладну 19.12.2017 року (о 15:23:09), що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.48);

- №317 від 30.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.12.2017 року (об 11:17:12 та о 12:25:36), але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.35-36) а прийнято цю накладну 19.12.2017 року (о 14:15:54), що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.37).

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 управлінням ДФС в Одеській області 12.02.2018 року проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс», дата виписки яких припадає на 2017 рік, якою встановлено порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та за результатами якої складено акт від 12.12.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508 (т.1 а.с.65-66, 195-199).

У вказаному акті перевірки наведено перелік податкових накладних (у кількості 105 накладних), які складені ТОВ «Одєтекс» у листопаді 2017 року та реєстрацію яких здійснено 19.12.2017 року.

13 березня 2018 року позивачем подано до ГУ ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.67-70), які згідно відповіді ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2018 року №4356/10/15-32-12-12-10 залишені без задоволення, а висновки акту перевірки від 12.02.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508 – без змін (т.1 а.с.71).

Судом встановлено, що 22.03.2018 року на підставі акту перевірки від 12.02.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508, ОСОБА_3 управлінням ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення №0049981212 (т.1 а.с.20), яким до позивача згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України:

- за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1191073,47 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у розмірі 119107,37 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 33 календарних днів на суму ПДВ 4780,01 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 956,00 грн.

Загальна сума штрафу за вказаним податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2018 року № 049981212 складає 120063,37 грн.

До вказаного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області складено розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.202-204).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач в порядку ст.56 Податкового кодексу України, подав до Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення №0049981212 від 22.03.2018 року (т.1 а.с.72-79), яка рішенням Державної фіскальної служби України від 15.06.2018 року №20393/6/99-99-11-03-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0049981212 від 22.03.2018 року – без змін (т.1 а.с.83-84).

Вважаючи бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період з 01.12.2017 р. по 18.12.2017 р., та щодо неприйняття протягом 19.12.2017 р. податкових накладних ТОВ “Одєтекс” № 296 від 10.11.2017 р. (10:54:42), №317 від 30.11.2017 р. (11:17:12 та 12:25:36) протиправною, а також не погодившись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою (враховуючи надані до неї уточнення).

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ “Одєтекс” в частині визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період з 01.12.2017 р. по 18.12.2017 р., та щодо неприйняття протягом 19.12.2017 р. податкових накладних ТОВ “Одєтекс” № 296 від 10.11.2017 р. (о 10:54:42), №317 від 30.11.2017 р. (об 11:17:12 та о 12:25:36), суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Податковим кодексом України, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №557 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за №959/30827.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень абз.2,5,9 пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 13, 14 зазначеного Порядку за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п.15 вказаного Порядку у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Таким чином, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

- невідповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- відсутність реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- недотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявність помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- відсутність суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- наявність факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- невідповідність податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- недотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Отже, визначений пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню чи доповненню на розсуд контролюючого органу.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №557 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за №959/30827.

Додатком 1 до вказаного Порядку затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 3 розділу 6 якого, договір припиняється:

- у разі подання Автором в установленому порядку Заяви про припинення дії Договору;

- наявності однієї з підстав, визначених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку. Контролюючий орган повідомляє Автора про припинення дії цього Договору із зазначенням причини у день припинення його дії шляхом направлення повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу Автора.

Згідно п.4 даного розділу, у разі припинення дії цього Договору надісланий Автором електронний документ не приймається.

Отже, чинними нормативно-правовими актами передбачено вичерпний перелік підстав для припинення дії договору про визнання електронних документів. Вказані підстави повинні обґрунтовуватися наявними в матеріалах справи доказами, а не лише припущеннями контролюючого органу.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 14.08.2018 року по справі №П/811/841/17.

Як вже встановлено судом, наведені в акті перевірки та досліджені судом податкові накладні, що складені у період 10.11.2017 року, та з 20.11.2017 року по 30.11.2017 року та які були подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у грудні 2017 року (у періоди, які вказані судом вище в розрізі кожної окремої податкової накладної), не були прийняті ДФС, що підтверджується відповідними квитанціями №1 до них, в яких зазначено, що такі накладні не прийнято у зв'язку з виявленими помилками: "Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: 33387508. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".

В подальшому, як вже встановлено судом, усі вище перелічені податкові накладні були прийняті та зареєстровані відповідачем 19.12.2017 року.

Суд зазначає, що підпунктом 3.1 пункту 3 розділу 3 договору про визнання електронних документів від 27.11.2017 № 271120171 встановлено, що орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу 6 Договору цей договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до п.5 розділу 6 Договору, у разі припинення його дії, надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Судом встановлено та не заперечується представниками позивача, відповідачів та третьої особи, що станом на момент подачі податкових накладних 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.), порушення строку реєстрації яких встановлено актом перевірки від 12.02.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508, договір про визнання електронних документів №271120171 від 27.11.2017 року не був розірваним.

При цьому, в наявному в матеріалах справи листі ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» від 23.08.2018 року за вх. №23/08-248-2018 (т.1 а.с.154), який наданий у відповідь на адвокатський запит представника позивача, зазначається:

1) точний строк дії виданих АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» сертифікатів ключів ТОВ «ОДЄТКС» (код ЄДРПОУ 33387508):

- печатка, сертифікат № 0100000000000000000000000000000006c3f536, виданий UA-36865753-014 АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» початок терміну дії - 27.11.2017 року, кінець терміну дії - 26.11.2019 року;

- бухгалтер, сертифікат № 0100000000000000000000000000000006c3f52f, виданий UA-36865753-014 АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» початок терміну дії - 27.11.2017 року, кінець терміну дії - 26.11.2019 року.

2) вищезгадані посилені сертифікати були чинні з 27.11.2017 року по 18.12.2017 року (до 17 год. 26 хв.);

3) вищезазначені посилені сертифікати скасовано 18.12.2017 року о 17 год. 26 хв. за допомогою електронних заявок, підписаних та надісланих підписувачами (власниками сертифікатів).

Тобто, станом на момент подачі податкових накладних 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.), порушення строку реєстрації яких встановлено актом перевірки від 12.02.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508, посилені сертифікати відкритих ключів ТОВ «Одєтекс» були чинними, що в свою чергу, не було спростовано представником відповідачів під час розгляду справи.

Отже, підстава, за якої дія договору про визнання електронних документів №271120171 від 27.11.2017 року могла бути припинена у період подання податкових накладних, а саме: закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів станом на 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.), - була відсутня.

Водночас, як вже зазначено судом, Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації, однак, як вже встановлено судом:

- по-перше, посилені сертифікати відкритих ключів ТОВ «Одєтекс» були чинними станом на 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.), та не були скасовані;

- по-друге, платником не змінювалось місце реєстрації, що в свою чергу, не було спростовано представником відповідачів.

Тобто, у органу ДФС не було передбачених законом підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Водночас, суд зазначає, що згідно п.5 розділу 6 Договору №271120171 від 27.11.2017 року, лише у разі припинення його дії, надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Однак, як вже встановлено судом, даний договір станом на 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.) був чинним.

Відповідно до абз.4 п.49.4 ст.49 ПК України, контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Отже, як вбачається з викладеного, станом на 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.) у податкового органу об’єктивно не існувало обставин, які б дозволили розірвати або не виконувати умови договору про визнання електронних документів №271120171 від 27.11.2017 року.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту п.12 та п.15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, вбачається, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних як: «Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів».

В свою чергу, з боку відповідачів та третьої особи до суду не надано доказів та не зазначено про наявність інших обставин, які б могли слугувати підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, порушення строку реєстрації яких встановлено актом перевірки від 12.02.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене у сукупності, та враховуючи відсутність посилання відповідачів на будь-які інші підстави для відмови у реєстрації податкових накладних, останні мали бути зареєстровані.

Суд вважає, що зазначені відповідачем підстави неприйняття вищевказаних податкових накладних, є неправомірними, оскільки ці обставини не визначені Порядком та/або договором від 27.11.2017 року № 271120171, як підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, судом встановлено, що наказ Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.2008 року, яким затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, на який міститься посилання в квитанціях №1 щодо неприйняття податкових накладних за листопад 2017 року, втратив чинність 15.11.2017 року на підставі наказу Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за №959/30827.

Суд зазначає, що бездіяльність суб’єкта владних повноважень – це невиконання ним своїх повноважень, встановлених законодавством.

Отже, оскільки станом на 04.12.2017, 05.12.2017, 06.12.2017, 07.12.2017, 11.12.2017, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.) посилені сертифікати ключів позивача були чинними, та зважаючи на те, що Державною фіскальною службою України не надано доказів, які б підтверджували, що станом на вказані дати посилені сертифікати відкритих ключів ТОВ «Одєтекс» були скасовані, та що платником змінювалось місце реєстрації, тобто не надано доказів існування підстав для розірвання органом ДФС договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, з урахуванням того, що Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, на яку міститься посилання у квитанціях про неприйняття податкових накладних, - не була чинною з 15.11.2017 року, а також, зважаючи на те, що у п.12 та п.15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних як «можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів», суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для неприйняття 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.) податкових накладних для реєстрації органом ДФС.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року по справі №816/890/17, від 14.08.2018 року №П/811/841/17.

Водночас, щодо бездіяльності ДФС України стосовно неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс” № 296 від 10.11.2017 р. (о 10:54:42), №317 від 30.11.2017 р. (о 11:17:12 та о 12:25:36)”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 19.12.2017 року, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, податкові накладні №296 від 10.11.2017 року та №317 від 30.11.2017 року, окрім подання їх 15.12.2017 року, 18.12.2018 року були ще подані на реєстрацію 19.12.2017 року, а саме:

- №296 від 10.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.12.2017 року (о 10:54:42), не прийнято, що підтверджується відповідною квитанцією №1 (т.1 а.с.47), а прийнято цю накладну 19.12.2017 року (о 15:23:09), що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.48);

- №317 від 30.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 19.12.2017 року (об 11:17:12 та о 12:25:36), але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями №1 (т.1 а.с.35-36), а прийнято цю накладну 19.12.2017 року (о 14:15:54), що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.37).

При цьому, у квитанціях №1 про неприйняття цих податкових накладних 19.12.2017 року зазначаються ті ж самі виявлені помилки, що й були по іншим дослідженим квитанціям: «Документ не може бути прийнятий - ЄДРПОУ: 33387508. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів».

Як вже встановлено судом, 19.12.2017 року між органом державної фіскальної служби - Державною податковою інспекцією у м. Київському районі ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області та ТОВ “Одєтекс” укладено договір про визнання електронних документів №191220171, згідно з пунктом 1 розділу 1 якого, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Слід зазначити, що умови вказаного договору є ідентичними умовам договору №271120171 від 27.11.2017 року, зокрема, відповідно до пункту 1 розділу 6 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно квитанції від 19.12.2017 року №2, вказаний договір про визнання електронних документів прийнято Державною фіскальною службою України 19.12.2017 року о 10 год. 50 хв.(т.1 а.с.63).

Водночас, як вже встановлено судом, 20.12.2017 року ДПІ у Київському районі ГУ ДФС в Одеській області листом №8419/15-51-08-02 у відповідь на лист позивача від 15.12.2017 року за вх. №8142/10 повідомила позивача про те, що договір №191220171 від 19.12.2017 року «Про визнання електронних документів» ТОВ «Одєтекс» (податковий номер 33387508) прийнято та збережено на центральному рівні ДФС України.

Як відносно цих ж самих накладних, що були подані 15.12.2018 року та 18.12.2018 року, суд стосовно неприйняття їх датою « 19.12.2017 року», зазначає, що:

- нові посилені сертифікати відкритих ключів ТОВ «Одєтекс» були чинними;

- платником не змінювалось місце реєстрації,

- договір про визнання електронних документів №191220171 станом на 19.12.2017 року на 10:54:42 год., на 11:17:12 год. та на 12:25:36 год. був чинним;

- зі змісту п.12 та п.15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, вбачається, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних як: «Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів»;

- з боку відповідачів та третьої особи до суду не надано та не зазначено про наявність інших обставин, які б могли слугувати підставою для відмови в реєстрації цих податкових накладних 19.12.2017 року станом на 10:54:42 год., на 11:17:12 год. та на 12:25:36 год.

В свою чергу, представник відповідачів у судовому засіданні не зміг зазначити в чому саме полягала відмова у прийнятті цих накладних на вказану дату та час.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд вважає, що зазначені відповідачем підстави неприйняття вищевказаних податкових накладних 19.12.2017 року станом на 10:54:42 год., на 11:17:12 год. та на 12:25:36 год. є неправомірними.

Зважаючи на вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття вищевказаних судом податкових накладних у кількості 105 податкових накладних станом на відповідні дати їх подання 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год. 56 хв.), 19.12.2017 року станом на 10:54:42 год., на 11:17:12 год. та на 12:25:36 год. є протиправною.

В свою чергу, щодо бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, в інших періодах (датах) з 01.12.2017 по 18.12.2017 року, а саме, з 01-03.12.2017 року, 08-10.12.2017 року,13-14.12.2017 року, 16-17.12.2017 року, суд зазначає, що з боку позивача жодних доказів на підтвердження такої бездіяльності відповідача до суду не надано.

Отже, за таких обставин відсутня протиправна бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, в інших періодах (датах) з 01.12.2017 по 18.12.2017 року, а саме, з 01-03.12.2017 року, 08-10.12.2017 року,13-14.12.2017 року, 16-17.12.2017 року.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період з 01.12.2017 р. по 18.12.2017 р., та щодо неприйняття протягом 19.12.2017 р. податкових накладних ТОВ “Одєтекс” № 296 від 10.11.2017 р. (о 10:54:42), №317 від 30.11.2017 р. (об 11:17:12 та о 12:25:36), підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних, складених ТОВ «Одєтекс», а саме:

- податкової накладної №179 від 20.11.2017 року, надісланої в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкових накладних №180-№189 від 20.11.2017 року, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкової накладної №254 від 24.11.2017 року, надісланої в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкової накладної №260 від 24.11.2017 року, яку надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкової накладної №296 від 10.11.2017 року, яку надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 15.12.2017 року, 18.12.2017 року, 19.12.2017 року (о 10:54:42 год.);

- податкової накладної №317 від 30.11.2017 року, яку надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 15.12.2017 року, 19.12.2017 року (об 11:17:12 год. та о 12:25:36 год.);

- податкових накладних №№190-196, №№203-209, №255 від 20.11.2017 року, №№210-211,224 від 21.11.2017 року, №№223,225-231, №236, №238 від 22.11.2017 року, №№240-245, №251, №252 від 23.11.2017 року, №253, №№256-259 від 24.11.2017 року; №№261-287 від 27.11.2017 року, №№288-291, №№294-295,297-301 від 28.11.2017 року, №№302-305 від 29.11.2017 року, №№309-312, №№314-316 від 30.11.2017 року, які надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 15.12.2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року, суд виходить з наступного.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_3 управлінням ДФС в Одеській області 12.02.2018 року проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «Одєтекс», дата виписки яких припадає на 2017 рік, якою встановлено порушення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та за результатами якої складено акт від 12.12.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508.

У вказаному акті перевірки наведено перелік податкових накладних (у кількості 105 накладних), які складені ТОВ «Одєтекс» у листопаді 2017 року та реєстрацію яких здійснено 19.12.2017 року.

Судом встановлено, що 22.03.2018 року на підставі акту перевірки від 12.02.2018 року №2289/15-32-12-12/33387508, ОСОБА_3 управлінням ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення №0049981212, яким до позивача згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України:

- за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1191073,47 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у розмірі 119107,37 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 33 календарних днів на суму ПДВ 4780,01 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 956,00 грн.

Загальна сума штрафу за вказаним податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2018 року № 049981212 складає 120063,37 грн.

До вказаного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області складено розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.202-204), в якому, зокрема, зазначено кількість днів затримки реєстрації податкових накладних, які складені позивачем у листопаді 2017 року та розмір штрафної санкції, яка застосована за вказану затримку, а саме зазначено, що:

- по податковій накладній №296 від 10.11.2017 року кількість днів порушення реєстрації ПН складає 19 днів, штрафна санкція застосована у розмірі 20% від суми ПДВ 4780,01 грн., що складає 956 грн.;

- по усім іншим 104 накладним кількість днів порушення реєстрації ПН складає 4 дні, штрафна санкція застосована у загальному розмірі 191073,47 грн. - 10% від суми ПДВ по кожній накладній.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 120063,37 грн.

Дослідивши надані з боку сторін докази у їх взаємозв'язку, враховуючи висновки суду в частині визнання протиправною бездіяльності ДФС України, зокрема, щодо неприйняття 105 податкових накладних ТОВ “Одєтекс”, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, та вимоги діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Податковим кодексом України, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (Порядок №1246) визначено, що цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Згідно з п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки за критеріями, визначеними у цьому пункті.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з п.14 Порядку №1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України (в редакції чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, вищезазначеними нормами Податкового кодексу України та Порядку №1246, зокрема, визначено обов'язок платника в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідальність за невиконання таких дій.

Суд зазначає, що перелік податкових накладних у кількості 105 накладних, що наведений в акті перевірки, відповідає тим податковим накладним, по яким судом встановлено протиправну бездіяльність ДФС України щодо їх неприйняття у відповідні дати грудня 2017 року, в тому числі 15.12.2017 року.

Зважаючи на дату складання податкових накладних №№179-196, №203-209, №255 від 20.11.2017 року, №№210-211, №224 від 21.11.2017 року, №№223, 225-231,236,238 від 22.11.2017 року, №№240-245, 251-252 від 23.11.2017 року, №№253-254, 256-260 від 24.11.2017 року, №№261-287 від 27.11.2017 року, №№288-291, 294-295, 297-301 від 28.11.2017 року, №№302-305 від 29.11.2017 року, №№309-312, 314-317 від 30.11.2017 року, судом встановлено, що граничним строком їх реєстрації було 15.12.2017 року, а граничним строком реєстрації податкової накладної №296 від 10.11.2017 року – 30.11.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи та вже встановлено судом при наданні оцінки щодо бездіяльності ДФС України, в межах граничного строку реєстрації податкових накладних, а саме: 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року позивачем було надіслано 104 податкових накладних, та податкову накладну №296 від 10.11.2017 року, із граничним строком реєстрації 30.11.2017 року, - надіслано вперше 15.12.2017 року, що підтверджується відповідними квитанціями №1.

Однак усі вищевказані податкові накладні не були прийняті до реєстрації із зазначенням причини (виявлених помилок): «Можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів».

Суд зазначає, що належним доказом реєстрації позивачем податкової накладної (наміру її реєстрації), в розумінні частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є квитанція про прийняття або неприйняття такої податкової накладної, або повідомлення про отримання звітності.

Вказані висновки суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2018 року по справі №808/2289/17.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що позивачем здійснювалась реєстрація податкових накладних у межах граничних строків, визначених Податковим кодексом України.

Також, під час розгляду справи знайшли своє документальне підтвердження доводи позивача про наявність об’єктивних причин, які перешкоджали позивачу здійснити реєстрацію вищевказаних податкових накладних, з незалежних від ТОВ «Одєтекс» підстав.

Тобто, як вбачається з викладеного, ТОВ «Одєтекс» вчасно та у встановлені законодавством терміни неодноразово намагалось подати до податкового органу та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних усі 104 податкові накладні (окрім податкової накладної №296 від 10.11.2017 року), проте вказані накладні не були прийняті до реєстрації із незалежних від позивача причин, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №1 щодо неприйняття цих податкових накладних та обставинами, які встановлені судом в частині надання оцінки бездіяльності ДФС України щодо їх неприйняття.

При цьому, з урахуванням вищевикладеного, надаючи оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст.120-1 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.109.1. ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 109.2. статті 109 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось саме з вини контролюючого органу, а не з вини платника податків – позивача, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює відповідно, протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування до позивача згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України:

- за затримку реєстрації 104 податкових накладних на 15 і менше календарних днів (на 4 дні) на суму ПДВ 1191073,47 грн. штрафу у розмірі 10%, що складає 119107,37 грн.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №808/2127/17, від 03.05.2018 року у справі №810/1952/17, в яких Верховний Суд в частині надання оцінки діям позивача щодо вчинення заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначив, зокрема, що: «…що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням…».

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку реєстрації 104 податкових накладних №№179-196, №203-209, №255 від 20.11.2017 року, №№210-211, №224 від 21.11.2017 року, №№223, 225-231,236,238 від 22.11.2017 року, №№240-245, 251-252 від 23.11.2017 року, №№253-254, 256-260 від 24.11.2017 року, №№261-287 від 27.11.2017 року, №№288-291, 294-295, 297-301 від 28.11.2017 року, №№302-305 від 29.11.2017 року, №№309-312, 314-317 від 30.11.2017 року, а отже податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу у розмірі 10%, що складає 119107,37 грн., є неправомірним та підлягає скасуванню.

Водночас, стосовно застосування до позивача згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0049981212 штрафу у розмірі 20% від суми ПДВ 4780,01 грн., що становить 956,00 грн. за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 33 календарних днів, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом вказана сума штрафу застосована за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №296 від 10.11.2017 року.

В свою чергу, по вказаній податковій накладній №296 від 10.11.2017 року кількість днів порушення реєстрації цієї накладної згідно акту перевірки складає 19 днів, оскільки її реєстрація відбулась 19.12.2017 року.

При цьому, як вже встановлено судом, податкова накладна №296 від 10.11.2017 року була подана на реєстрацію вперше 15.12.2017 року, але не прийнята ДФС України, та в подальшому, цю накладну 19.12.2017 року (о 15:23:09) зареєстровано в Реєстрі, що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.48).

Водночас, судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача - ДФС України щодо неприйняття даної накладної 15.12.2017 року, з підстав, які наведені судом вище.

Разом з цим, суд зазначає, що граничним строком реєстрації податкової накладної №296 від 10.11.2017 року на суму ПДВ 4780,01 грн. було 30.11.2018 року, однак, перша спроба реєстрації вказаної податкової накладної відбулася 15.12.2017 року, тобто, з пропуском граничного строку реєстрації даної накладної на 15 календарних днів.

Як вже зазначено судом, належним доказом реєстрації позивачем податкової накладної (наміру її реєстрації), в розумінні частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є квитанція про прийняття або неприйняття такої податкової накладної, або повідомлення про отримання звітності, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 24.04.2018 року по справі №808/2289/17.

При цьому, з боку позивача, в тому числі, на пропозицію суду, не надано до суду доказів об’єктивної неможливості зареєструвати вказану податкову накладну у межах граничного строку її реєстрації – 30.11.2017 року, тобто у межах строків, визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також доказів того, що позивачем були здійснені намагання зареєструвати вказану податкову накладну у встановлений законодавством строк, як то квитанції про прийняття або неприйняття такої податкової накладної.

В свою чергу, актом перевірки встановлено, що позивачем зареєстровано податкову накладну №296 від 10.11.2017 року на суму ПДВ 4780,01 грн. із пропуском граничного строку реєстрації накладної на 19 днів та за вказане порушення застосовано до позивача штраф у розмірі 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в цій накладній, що складає 956,00 грн.

Натомість, як вже встановлено судом, першою спробою позивача зареєструвати цю накладну було 15.12.2017 року, а отже з урахуванням висновків суду щодо бездіяльності відповідача ДФС України в частині неприйняття цієї накладної до реєстрації вказаною датою, кількість днів затримки щодо реєстрації даної податкової накладної складає 15 днів.

Суд зазначає, що штрафна санкція за порушення граничного строку реєстрації накладної до 15 календарних днів відповідно до положень п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України складає 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування; від 16 до 30 календарних днів - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.

Отже, враховуючи зміст даної норми, за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної включно на 15 календарних днів, сума штрафної санкції становить 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній.

Тобто, штрафні санкції за затримку реєстрації податкової накладної №296 від 10.11.2017 року на 15 календарних днів мають складати 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, а саме: 478,00 грн. (4780,01 грн. х 10%).

Однак, як вже зазначено судом, спірним податковим повідомленням-рішенням в цій частині порушення до позивача застосовано не 10% штрафу, а 20 %.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України:

- штрафу у розмірі 10% у сумі 119107,37 грн. за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1191073,47 грн.;

- штрафу у сумі 478 грн. за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 33 календарних днів на суму ПДВ 4780,01 грн.

В іншій частині – 478 грн. (10% від суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній №296 від 10.11.2017 року) вказане податкове повідомлення рішення є правомірним, а отже не підлягає скасуванню.

Тобто, оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафу у загальному розмірі 119585,37 грн. (120063,37 грн. (загальна сума штрафу) - 478,00 грн. (сума штрафу, яка підлягає застосуванню до позивача).

При прийнятті рішення суду по суті заявлених позовних вимог судом враховані висновки Верховного суду щодо застосування норм права, оскільки:

- відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права;

- відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, враховуючи встановлені судом обставини справи, які підтверджуються належними доказами та наведені судом вимоги діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Одєтекс», а саме:

- про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття 105 податкових накладних ТОВ “Одєтекс”(в розрізі окремо зазначених податкових накладних), надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України, у період 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року, 18.12.2017 року (до 17 год.56 хв.) та щодо неприйняття протягом 19.12.2017 р. податкових накладних ТОВ “Одєтекс” № 296 від 10.11.2017 р. (о 10:54:42), №317 від 30.11.2017 р. (об 11:17:12 та о 12:25:36);

- про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення в частині застосування до позивача штрафу у загальному розмірі 119585,37 грн.

В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними як документально, так і нормативно, у зв’язку із чим, задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України, суд виходить з наступного.

Директором ТОВ “Одєтекс” 25.10.2018 року до суду подане письмове клопотання про розподіл судових витрат по справі (т.3 а.с.215-217), згідно якого останній просить суд стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області на користь позивача судові витрати по справі №1540/3495/18 у загальному розмірі 13562,96 грн., які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 3562,96 грн. та вартості професійної правничої (правової) допомоги адвоката в розмірі 10000 грн.

В частині стягнення з відповідачів солідарно суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ “Одєтекс”) та одну вимогу майнового характеру (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року).

Ціна позову (вимоги майнового характеру) у даній справі складає 120063,37 грн.

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано до вказаної заяви платіжне доручення №5425 від 13.07.2018 року про сплату судового збору у розмірі 3562,96 грн., з яких:

- 1762,00 грн. – за вимогу немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ «Одєтекс» (один прожитковий мінімум);

- 1800,96 грн. – за вимогу майнового характеру про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року (120063,37 грн. х 1,5% = 1800,95 грн.).

Зважаючи на висновки суду про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” судового збору у розмірі 1762,00 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №5425 від 13.07.2018 року як за одну вимогу немайнового характеру.

При цьому, часткове задоволення судом вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних позивача, не впливає в даному випадку, на розмір стягнення суми судового збору як за вимогу немайнового характеру.

Водночас, що стосується стягнення судового збору за частково задоволену позовну вимогу майнового характеру, то слід зазначити наступне.

Як вже вказано судом, ціна позову (вимоги майнового характеру) у даній справі складає 120063,37 грн.

При цьому, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 119585,37 грн.

Отже, із загальної суми штрафної санкції 120063,37 грн. (всієї суми ціни позову) судом задоволено 119585,37 грн.

Тобто, у відсотковому співвідношення судом задоволено 99,6 % розміру позовних вимог ТОВ «Одєтекс» (119585,37 грн. (сума задоволених вимог) х 100% : 120063,37 грн. (загальна ціна (сума) позову), та відмовлено у задоволенні позову на 0,4% розміру позовних вимог (487 грн. (сума вимог, у задоволенні яких судом відмовлено) х 100% : 120063,37 грн. (загальна ціна (сума) позову).

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовної заяви майнового характеру ТОВ «Одєтекс» у розмірі, що становить 99,6 % від суми заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 1793,75 грн. (1800,95 грн. (загальна сума судового збору за вимогу майнового характеру) х 99,6%), пропорційно до розміру задоволених вимог, сплаченого згідно платіжного доручення №5425 від 13.07.2018 року.

В частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача вартості професійної правничої (правової) допомоги адвоката в розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження наявності витрат на правничу допомогу з боку позивача разом із позовною заявою та клопотанням про розподіл судових витрат по справі, надано до суду:

- копію договору №14-ПД від 18.03.2013 року про надання правової допомоги (т.1 а.с.89-91);

- копію додаткової угоди №10 від 10.07.2018 року до договору 14-ПД від 18.03.2018 року (т.1 а.с.92);

- ордер №373957 від 13.07.2018 року на представництво інтересів ТОВ «Одєтекс» адвокатом ОСОБА_4;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.09.2012 року №2299;

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №110 від 10.07.2018 року на суму 5000,00 грн. (т.3 а.с.218);

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №133 від 17.09.2018 року на суму 2500,00 грн. (т.3 а.с.219);

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №145 від 23.10.2018 року на суму 2500,00 грн. (т.3 а.с.220);

- документ «детальний опис робіт адвоката ОСОБА_4 по справі №1540/3495/18 за договором про надання правової допомоги №14-ПД від 18.03.2018 року» (т.3 а.с.221-223).

В свою чергу, від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (т.3 а.с.236-238), в якому зазначено про завищення розміру гонорару адвоката.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем надані вказані документи відповідно до договору №14-ПД від 18.03.2013 року про надання правової допомоги та додаткової угоди №10 від 10.07.2018 року до нього.

Згідно вказаної додаткової угоди від 10.07.2018 року розмір гонорару адвоката складає 10000 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55).

Для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,

Пунктами 1, 2, 4 ч.3 вказаного вище Порядку передбачено, що самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку).

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а, Суд зазначив наступне: «…Враховуючи набрання чинності з 15 грудня 2017 року нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України та запровадження положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218…».

Проте, до суду з боку адвоката книги обліку доходів і витрат, в яких були би відображені відповідні суми коштів за надані послуги (виконані роботи) не надано.

Також, ні з боку адвоката, ні з боку позивача не були надані до суду акти виконаних робіт (приймання-передачі наданих послуг) із зазначенням дат виконання конкретних робіт, їх прийняття позивачем.

При цьому, суд зазначає, що у детальному описі не міститься жодних дат щодо виконання зазначених у ньому робіт адвокатом.

Водночас, з квитанцій до прибуткових касових ордерів, які датовані 10.07.2018 року, 17.09.2018 року, 23.10.2018 року та надані до суду в копіях, не можливо встановити яким чином та на підставі чого кошти, які вказані у них, у відповідних розмірах, були внесені саме вказаними датами.

В свою чергу, у наданому детальному описі робіт адвоката відображена вартість робіт 10900 грн., які здійснені, в тому числі, під час розгляду справи, зокрема, щодо підготовки клопотання від 19.09.2018 року про приєднання доказів, підготовки клопотання від 24.10.2018 року щодо приєднання доказів на виконання ухвали суду від 04.10.2018 року.

Суд зазначає, що ні адвокатом, ні позивачем жодним чином не обґрунтовано, що саме адвокат збирав такі докази згідно клопотання від 24.10.2018 року, та не зазначено щодо неможливості збирання та підготовки і засвідчення таких доказів безпосередньо керівником підприємства або головним бухгалтером, у розпорядженні яких знаходяться такі документи.

Водночас, визначаючи вартість послуг за поданим клопотанням від 24.10.2018 року, адвокат жодним чином не обґрунтовує вартість таких робіт, оскільки ним лише наводяться ціни, які враховувалися ним: щодо надання усних консультацій та щодо складання письмових документів (як процесуального, так і поза процесуального характеру).

З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17 зазначив, що: «…в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо».

Проте, як вже зазначено судом, актів приймання-передачі послуг за договором не надано, та в самому договорі та додатковій угоді до нього не обумовлено розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у вказаній справі.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідачів – суб’єктів владних повноважень.

07.12.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 73, 74, 76, 77, 80, 120, 132, 134, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” до Державної фіскальної служби України, ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі міста ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних, складених ТОВ «Одєтекс», а саме:

- податкової накладної №179 від 20.11.2017 року, надісланої в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 05.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкових накладних №180-№189 від 20.11.2017 року, надісланих в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкової накладної №254 від 24.11.2017 року, надісланої в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкової накладної №260 від 24.11.2017 року, яку надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 04.12.2017 року, 06.12.2017 року, 07.12.2017 року, 11.12.2017 року, 12.12.2017 року, 15.12.2017 року;

- податкової накладної №296 від 10.11.2017 року, яку надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 15.12.2017 року, 18.12.2017 року, 19.12.2017 року (о 10:54:42 год.);

- податкової накладної №317 від 30.11.2017 року, яку надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 15.12.2017 року, 19.12.2017 року (об 11:17:12 год. та о 12:25:36 год.);

- податкових накладних №№190-196, №№203-209, №255 від 20.11.2017 року, №№210-211,224 від 21.11.2017 року, №№223,225-231, №236, №238 від 22.11.2017 року, №№240-245, №251, №252 від 23.11.2017 року, №253, №№256-259 від 24.11.2017 року; №№261-287 від 27.11.2017 року, №№288-291, №№294-295,297-301 від 28.11.2017 року, №№302-305 від 29.11.2017 року, №№309-312, №№314-316 від 30.11.2017 року, які надіслано в електронному вигляді через автоматизовану систему “Єдине вікно подання електронних документів” ДФС України 15.12.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області №0049981212 від 22.03.2018 року в частині застосування до позивача штрафу у загальному розмірі 119585,37 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Клопотання представника позивача про розподіл судових витрат по справі №1540/3495/18 – задовольнити частково.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м.Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” (код ЄДРПОУ 33387508, адреса: 65010, Одеська обл., м.Одеса, вул. Бригадна, буд. 131) суму судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок), сплаченого ТОВ “Одєтекс” згідно платіжного доручення №5425 від 13.07.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Одєтекс” (код ЄДРПОУ 33387508, адреса: 65010, Одеська обл., м.Одеса, вул. Бригадна, буд. 131) суму судового збору співмірно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1793,75 грн. грн. (одна тисяча сімсот дев’яності три гривні 75 копійок), сплаченого згідно платіжного доручення №5425 від 13.07.2018 року.

У задоволенні розподілу судових витрат шляхом стягнення солідарно з Державної фіскальної служби України та ОСОБА_3 управління ДФС в Одеській області витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.12.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.