Рішення № 78558552, 11.12.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1061/18

Пров. № 2/202/1145/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 грудня 2018 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: - Бєльченко Л.А.,

при секретарі: - Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька» про стягнення грошових коштів за договором про відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, указуючи, що 30.08.2017 року, на вулиці Янтарній в місті Дніпрі водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Нісан», державний номер НОМЕР_6, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Пежо 207», державний номер НОМЕР_1, що зупинився попереду. Власником автомобіля «Пежо 207» є ОСОБА_4, відповідач у справі. В результаті ДТП автомобіль відповідача отримав механічні пошкодження.

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована у ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до страхового полісу АК/3867989.

Позивач зазначив, що 31.08.2017 року між ним та відповідачем був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідач передав, а він, позивач, прийняв право вимоги до осіб, відповідальних за спричинення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2017 року в місті Дніпрі на вулиці Янтарній, 67 за участі автомобілів «Нісан», державний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіля «Опель», державний номер НОМЕР_2, та автомобіля «Пежо 207», державний номер НОМЕР_3 під керуванням відповідача. На виконання умов вказаного договору відповідачем на його, позивача, ім'я було видано довіреність від 31.08.2017 року.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, 21.12.2017 року самостійно отримав страхове відшкодування від ПрАТ «СК «Галицька» у розмірі 50 029,41 грн. та станом на час звернення до суду страхове відшкодування йому, позивачеві, не передав.

У зв'язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти ( страхове відшкодування) за договором відступлення права вимоги від 31.08.2017 року у розмірі 50 029,41 грн., пеню за несвоєчасне повернення отриманого страхового відшкодування у розмірі 32 518,85 грн., а всього 82548,26 грн. та судові витрати у справі.

Позивач в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_6 надав на адресу суду заяву, в котрій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а справу розглянути за його та позивача відсутності (а.с. 116).

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду відзив на позов, у котрому заперечував проти позову та зазначив, що відповідно до пункту 5 договору про відступлення права вимоги, укладеного між ним та позивачем, останній взяв на себе зобов'язання відремонтувати власними силами та за власний кошт належний йому, відповідачеві, транспортний засіб, що був пошкоджений у ДТП. На виконання вказаного пункту договору позивач не здійснив жодної дії, а автомобіль навіть жодного дня не перебував у позивача на ремонті. Відповідач зазначив, що на той час він перебував у складних життєвих обставинах та був змушений терміново виїхати за кордон у зв'язку з лікуванням доньки, а тому він залишив довіреність на ім'я ОСОБА_7, яка контактувала з позивачем щодо ремонту автомобіля. Оскільки позивач не мав наміру реально виконати свої зобов'язання за договором щодо ремонту автомобіля, ОСОБА_7 була змушена займатися цим питанням самостійно. 04.10.2017 року він, відповідач, направив позивачеві електронного листа про розірвання договору, у відповідь на який отримав лист від позивача з повідомленням про необхідність компенсувати затрати на купівлю запчастин та документообіг, після чого вже вирішувати питання про розірвання договору. Пунктом 14 Договору передбачений його, відповідача, обов'язок компенсувати позивачеві фактичні понесені ним витрати у зв'язку із виконанням договору у разі його дострокового розірвання. Однак жодного документа, який би підтверджував понесення реальних, фактичних витрат на закупку запасних частин позивачем не надано. Відповідач зазначив, що позивач скористався станом його здоров'я, тим, що він перебував у складних життєвих обставинах та мав необхідність терміново відремонтувати пошкоджений у ДТП автомобіль, на що відповідач і запропонував укласти зазначений договір. Відповідач зазначив, що вважав, що його автомобіль буде ремонтувати СТО і саме з СТО він укладає договір, а не з фізичною особою ОСОБА_3, обговорював з позивачем строки ремонту автомобілю у тиждень, натомість в договорі строки ремонту взагалі відсутні. У зв'язку з викладеним, відповідач просив відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду письмові пояснення, в котрих зазначив, що 29.09.2017 року від представника ОСОБА_4, ОСОБА_7 на адресу ПрАТ «СК «Галицька» надійшла заява про виплату страхового відшкодування та відповідно до платіжних доручень № 9689 від 06.12.2017 року та № 9888 від 27.12.2017 року ПрАТ «СК «Галицька» було перераховано ОСОБА_7 страхове відшкодування у розмірі 50029,41 грн. Таким чином, ПрАТ «СК «Галицька» повністю виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_4 (а.с. 76-77).

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2017 року, на вулиці Янтарній в місті Дніпрі водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Нісан», державний номер НОМЕР_6, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Пежо 207», державний номер НОМЕР_1, що зупинився попереду. Власником вказаного автомобіля «Пежо 207» є ОСОБА_4, відповідач у справі. В результаті ДТП автомобіль відповідача отримав механічні пошкодження (а.с. 85).

Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 84).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована у ПрАТ «СК «Галицька» відповідно до страхового полісу АК/3867989 (а.с. 83).

Судом встановлено, що 31.08.2017 року сторони уклали договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв право вимоги до осіб, відповідальних за спричинення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 30.08.2017 року в місті Дніпрі на вулиці Янтарній, 67 за участі автомобілів «Нісан», державний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіля «Опель», державний номер НОМЕР_2, та автомобіля «Пежо 207», державний номер НОМЕР_3 під керуванням відповідача. На виконання умов вказаного договору відповідачем на ім'я позивача було видано довіреність від 31.08.2017 року (а.с. 8, 9).

Відповідно до пункту 4 вказаного Договору позивач зобов'язався відремонтувати власними силами та власний кошт автомобіль відповідача «Пежо 207», державний номер НОМЕР_3, пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8).

Як встановлено судом, відповідач через представника за довіреністю ОСОБА_7, отримав суму страхового відшкодування за пошкодження його автомобіля від ПрАТ «СК «Галицька» у розмірі 50 029,41 грн. (а.с. 78, 79).

Згідно з пунктом 7 укладеного між сторонами договору відступлення права вимоги, у разі отримання відповідачем страхового відшкодування по зазначеному у пункті 2 Договору страховому випадку, або дострокового скасування довіреності, виданої відповідачем на виконання пункту 6 Договору, або отримання від винної у ДТП особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед відповідачем за спричинені винною особою збитки, компенсації матеріального збитку, відповідач зобов'язаний на протязі двох днів передати позивачеві отримане відшкодування та/або повідомити про скасування довіреності (а.с. 8).

Як встановлено судом, 04.10.2017 року відповідачем направлений позивачеві електронний лист з повідомленням про розірвання договору (а.с. 67).

У відповідь на вказаний лист позивач направив відповідачеві відповідь з пропозицією компенсувати витрати на купівлю запчастин для автомобіля та на документообіг, а вже після вирішувати питання про розірвання договору (а.с. 68).

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи договір відступлення права вимоги між сторонами не розірваний, довіреність, видана відповідачем на ім'я позивача, не скасована.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач самостійно отримав суму страхового відшкодування та, в порушення вимог пункту 7 договору про відступлення права вимоги, протягом двох днів суму страхового відшкодування позивачеві не передав, чим порушив взяте на себе зобов'язання, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів, виплачених в якості страхового відшкодування, у розмірі 50 029,41 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 32 518,85 грн., а всього - 82548,26 грн.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що позивачем на виконання умов договору про відступлення права вимоги не було виконано жодних робіт з ремонту автомобіля, оскільки на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано жодного доказу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним було направлено позивачеві лист про розірвання договору відступлення права вимоги, оскільки на час розгляду справи сторонами не надано доказів того, що договір про відступлення права вимоги розірваний або довіреність, видана відповідачем на ім'я позивача, достроково відкликана.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 825,48 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. стягненню з відповідача не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом першим частини другої цієї статті визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Проте позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що витрати на підготовку позовної заяви позивачем дійсно були здійснені, не надано розрахунку вказаних витрат та платіжного документу про оплату позивачем правової допомоги, натомість в матеріалах справи міститься лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77,78 ЦПК України (а.с. 7).

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 4,5,10,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_4, який проживає: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5, який проживає: АДРЕСА_2 суму грошових коштів, виплачених в якості страхового відшкодування, у розмірі 50 029,41 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 32 518,85 грн., а всього - 82 548 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя - Бєльченко Л.А.