Рішення № 78558301, 14.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2018 року Справа № 280/4367/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянніковій О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2, адреса для листування: АДРЕСА_3, код за ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, ЄДРПОУ 41248629),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог:

1. Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168)

2. Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168).

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач,), до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Управління казначейської служби України у м. Запоріжжя Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

зобов'язати відповідача повернути позивачу суму безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6392,60 грн. під час нотаріального оформлення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, шляхом формування та направлення до управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжя Запорізької області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6392,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 06.09.2018 придбано квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При укладенні договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6392,60 грн. Позивач придбавала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" сплатила такий збір безпідставно. На заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 6392,40 грн., позивачем отримано відповідь від відповідача, яким її повідомлено про неможливість повернення помилково сплачених коштів у зв'язку з відсутністю в системі реєстрації прав на нерухоме майно вичерпного переліку власників нерухомого майна та Пенсійний фонд в повній мірі не володіє інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше. Позивач вважає такі дії відповідача порушують її право на повернення помилково сплаченого пенсійного збору.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі №280/4367/18 за правилами спрощеного позовного провадження викликом (повідомленням) сторін. Розгляд справи призначено на 08.11.2018 о 16 год. 00 хв.

Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

31 жовтня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 34811) яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначає, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Надані позивачем в якості доказів придбання житла вперше не можна вважати належними та допустимими доказами придбання житла вперше з боку позивача. Крім того, зазначає відповідач, Пенсійний фонду України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно і тому не може сформувати Подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомості вперше.

05.11.2018 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - 1 (вх. № 35349) на адміністративний позов, у яких зазначено, що у процесі повернення помилково або надміру зарахованих коштів з державного та місцевих бюджетів органи Державної казначейської служби України керуються Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), відповідно до якого органи Державної казначейської служби України здійснюють за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Зазначене свідчить про те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету доходів, а здійснюють таке повернення за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або за рішенням суду, а оскільки, відповідно до квитанції від 06.09.2018 №15478 грошові кошти у розмірі 6392,60 грн. позивачем сплачено на рахунок державного бюджету м. Запоріжжя, обслуговування якого здійснюється УДКСУ у м. Запоріжжі, окремою юридичною особою публічного права то саме до зазначеного територіального управління має бути подано відповідне подання контролюючого органу. Крім того, зазначає третя особа - 1, відповідно до п. 5 Порядку № 787 подання подається платником до органу Державної казначейської служби України разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів з бюджету.

05.11.2018 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - 2 (вх. № 35466) на адміністративний позов, у яких зазначено, що відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходжень до бюджетів за ККДБ 24140500 покладено на Пенсійний фонд України. Органи Казначейства не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі подання контролюючого органу.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином, про що свідчать поштове повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи. Через канцелярію суду 08.11.2018 (вх. №36005) було подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. На позовних вимогах представник позивача наполягає та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, які містяться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - 1 у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, які містяться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

Представником третьої особи - 2 через канцелярію суду (вх. №35926) було подано клопотання про розгляд даної справи без участі представника третьої особи - 2.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

06.09.2018 між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір купівлі-продажу від 06.09.2018 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2257.

Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири ціна квартири встановлена в розмірі 6392,60 грн.

ОСОБА_1 під час укладання договору сплачено 6392,60 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості), що підтверджується квитанцією від 06.09.2018 №15478.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із зверненням стосовно повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Листом №17010/08.01 від 04.10.2018 відповідач повідомив позивача, що Пенсійний фонд України має доступ до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, проте, зазначений реєстр не містить вичерпний перелік, власників нерухомого майна, відповідно органи Пенсійного фонду в повній мірі не володіють інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше. Таким чином надати Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету орган пенсійного фонду не має можливості. Уразі незгоди із даною відповіддю, її може бути оскаржено до вищестоящого органу державної влади або до суду. У зв'язку з чим, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 даного Закону, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку № 1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №2257.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 136759183 від 06.09.2018 випливає те, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком №787.

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на УПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме Держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу.

Таким чином, посилання відповідача на те, що він в повній мірі не володіє інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити про таке.

Згідно частин 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

До витрат, повязаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 24.09.2018 №472/ш; розрахунок витрат на правову допомогу (консультація з питань повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування 700,00 грн.; складання адміністративного позову 1700,00 грн.; складання заяви до ПФУ про повернення безпідставно сплаченого збору 300,00 грн., акт про прийняття грошових коштів №472/ш від 10.10.2018, квитанції на загальну суму 2700,00 грн.

Окремо суд зазначає про те, що розрахунок витрат проведено на підставі Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15.12.2017 на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 , тобто на момент складання позову вже не діяв.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п. 268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97. п.30. ECHR 1999-V).».

Беручи до уваги обмежену кількість питань у цій заяві та провадження, здійснене судом у цій справі, а також той факт, що деякі із заявленої суми витрат (гонорару) не підтверджуються детальним переліком послуг, витрати на які враховані в цих сумах, суд визнає, що заявлені витрати не можна вважати ані неминучими, ані обґрунтованими (див., серед інших джерел, рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» (Nikolova v. Bulgaria) [GC], №31195/96, n.79. ECHR 1999 II).

Враховуючи те, що дана справа є справою незначної складності, яка розглядалась у порядку спрощеного провадження, без участі представників сторін, і фактично участь адвоката полягала лише у складанні адміністративного позову, який підписано безпосередньо позивачем, заявлена до стягнення сума витрат не є співмірною з наданими послугами, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України, а отже дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 704 гривні 80 копійок, що підтверджується квитанцією від 10 жовтняя 2018 року №94.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629) повернути ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2, адреса для листування: АДРЕСА_3 код ДРФО НОМЕР_1) суму безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6392 (шість тисяч триста дев'яносто дві) грн. 60 коп. під час нотаріального оформлення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, шляхом формування та направлення до управління Державної казначейської служби у м. Запоріжжя Запорізької області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 6392 (шість тисяч триста дев'яносто дві) грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2, адреса для листування: АДРЕСА_3, код за ДРФО НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 704 (сімсот чотри) грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 14.12.2018.

Суддя Р.В. Сацький