Рішення № 78558276, 04.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2473/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами

загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

представник: адвокат ОСОБА_2

відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709)

представники: ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, через адвоката ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (надалі – ГУПН в Кіровоградській області) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що у липні 2017 року ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області. 02.08.2018 року він був затриманий в порядку статті 208 КПК України як підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та поміщений до ІТТ №1 ГУПН в Кіровоградській області. З вказаної установи позивач був звільнений 05.08.2018 року за спливом терміну його затримання. Під час перебування позивача під вартою 03.08.2018 року до нього прибули працівники ГУПН в Кіровоградській області та у приміщенні ІТТ №1 примусили його написати рапорт про звільнення за власним бажанням. Відразу після цього йому вручили копію наказу про його звільнення, датовану 03.08.2018 року, трудову книжку та військовий квиток, що свідчить про те, що наказ про звільнення був виготовлений та підписаний ще до написання ним рапорту. Позивач наполягає, що рапорт на звільнення за власним бажанням був написаний ним під час перебування під вартою під натиском працівників ГУПН в Кіровоградській області, а його звільнення відбулося з порушенням вимог Закону України "Про Національну поліцію" та КЗпП України. З цих підстав просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Кіровоградській області №350 о/с від 03.08.2018 року "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області з 03.08.2018 року;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області з 03.08.2018 року;

- стягнути з ГУНП в Кіровоградській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.08.2018 року до моменту винесення рішення по справі.

Ухвалою судді від 11.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивач проходив службу в Національній поліції з 03.07.2017 року по 03.08.2018 року на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області. 03.08.2018 року він звернувся до керівництва ГУНП в Кіровоградській області із рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням. Своє рішення щодо звільнення з поліції за власним бажанням позивач пояснив категоричним небажанням продовжувати надалі службу в поліції. Рапорт позивача був погоджений керівництвом УПД ГУНП в Кіровоградській області та УКЗ ГУНП в Кіровоградській області, після чого було підготовлено подання до звільнення ОСОБА_1 та включено до наказу ГУНП в Кіровоградській області №350 о/с від 03.08.2018 року "По особовому складу". Представник відповідача стверджує, що позивач добровільно подав рапорт про звільнення з метою уникнути відповідальності за дисциплінарний проступок, який він скоїв, та наполягав на своєму звільненні з поліції саме 03.08.2018 року. Доводячи правомірність спірного наказу, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши надані та зібрані докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, показання свідків, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 03.07.2017 року прийнятий на службу в поліції та проходив її на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області. (а.с. 11)

Наказом начальника ГУНП в Кіровоградській області №350 о/с від 03.08.2018 року "По особовому складу" на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, звільнено зі служби в поліції з 03.08.2018 року. (а.с. 16, 116 - 119)

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач 04.09.2018 року звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу про звільнення зі служби в поліції, суд виходив з того, що порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Верховний Суд України постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15 виклав правову позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Аналіз норм Закону України "Про Національну поліцію" дає підстави для висновку, що призначення особи на службу в поліції та звільнення з відповідної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбачених цим Законом. Водночас, зважаючи на відсутність врегулювання цим спеціальним Законом питання звільнення працівників поліції за власним бажанням, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року визначено, що у справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.

Отже, наведеними вище положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення.

У постанові від 26.10.2016 року у справі №6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору, суди повинні з'ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Як установлено судом, під час проходження служби позивач 02.08.2018 року був затриманий в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та був поміщений до ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП в Кіровоградській області, де утримувався 72 години у період з 02.08.2018 року по 05.08.2018 року. (а.с.13 -15). Під час перебування позивача в ІТТ №1 03.08.2018 року о 19:40 його відвідали інспектори управління кадрового забезпечення ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6. (а.с. 60, 61) Тоді ж, перебуваючи в ІТТ №1, позивач написав на ім'я начальника ГУНП в Кіровоградській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням з 03.08.2018 року. (а.с. 43)

Як пояснив позивач у судовому засіданні, інспектор УКЗ ГУНП в Кіровоградській області Баланда С.А., що прибув увечері 03.08.2018 року до нього в ІТТ, повідомив, що питання про його звільнення вже вирішене, вручив йому витяг з наказу №350 о/с від 03.08.2018 року, заповнену трудову книжку із записом про звільнення на підставі цього наказу та в категоричній формі запропонував написати рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням з 03.08.2018 року. Позивач перебував у пригніченому емоційному та стресовому стані та усвідомлював, що з огляду на видання наказу про його звільнення, продовжувати службу він не зможе, а тому погодився на таку пропозицію і написав рапорт про звільнення за власним бажанням по зразку, який йому надав ОСОБА_7 Позивач стверджував, що на момент написання цього рапорту не мав наміру звільнятися зі служби за власним бажанням і наразі має намір довести свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують.

Допитаний як свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що увечері 03.08.2018 року він отримав від заступника начальника управління – начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 доручення відібрати в інспектора СРПП №1 Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_1, який на той час перебував під вартою в ІТТ №1, рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням та вручити йому документи про звільнення. Він, ОСОБА_5, підготував подання на звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, оформив витяг з наказу №350 о/с від 03.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" та вніс запис про звільнення у його трудову книжку. Близько 19:00 того ж дня разом з інспектором Якімовим С.В. вони прибули до ІТТ №1, де з дозволу слідчого, зустрілися з ОСОБА_1 У кімнаті для проведення слідчих дій ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 написати рапорт про звільнення за власним бажанням з 03.08.2018 року та рапорт про те, що станом на цю дату він не перебуває на лікарняному чи у відпустці, та надав відповідні зразки рапортів. Після того, як ОСОБА_1 написав ці рапорти, йому вручили документи про звільнення, надали для підпису подання на звільнення, а його письмові рапорти доставили до ГУНП в Кіровоградській області для накладення резолюцій та долучення до особової справи.

Аналогічні показання надав у судовому засіданні допитаний як свідок старший інспектор УКЗ ГУНП в Кіровоградській області Якімов С.В.

У письмових поясненнях від 29.11.2018 року, наданих до суду, заступник начальника ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_1 02.08.2018 року з метою уникнення відповідальності за дисциплінарний проступок прийняв рішення про звільнення зі служби за власним бажанням, про що того ж дня усно повідомив начальника Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 у свою чергу той 02.08.2018 року у телефонному режимі повідомив керівництво управління кадрового забезпечення ГУНП в Кіровоградській області про намір ОСОБА_1 звільнитися зі служби у поліції, а тому управління кадрового забезпечення ГУНП в Кіровоградській області підготувало відповідні документи для звільнення позивача, враховуючи його перебування в ізоляторі тимчасового тримання. (а.с. 112- 113)

Однак, допитаний у судовому засіданні в якості свідка начальник Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 пояснив суду, що 02.08.2018 року йому стало відомо про затримання його підлеглих - інспекторів СРПП Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_1 та ОСОБА_10 Увечері того ж дня він прибув до прокуратури Кіровоградської області, де у коридорі побачив ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які перебували там під наглядом, очікуючи рішень слідчого. Свідок ОСОБА_9 заперечив той факт, що ОСОБА_1 повідомляв його усно чи письмово про намір звільнитися зі служби та подати рапорт про звільнення за власним бажанням, та те, що він доповідав керівництву про такий факт. Про звільнення ОСОБА_1 йому стало відомо наступного дня – 03.08.2018 року, коли він підписував в ГУНП в Кіровоградській області подання на звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням та довідку про невикористану ним щорічну відпустку. (а.с. 45 – 46, 124)

Перевіряючи обставини підготовки та видання спірного наказу про звільнення позивача зі служби, суд виходив з того, що відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 року №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 року за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, який розроблено відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.

Пунктом 2 розділу І цього Порядку передбачено, що рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до пунктів 1-7 розділу III цього Порядку видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №123.

У разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Накази по особовому складу повинні мати єдину самостійну порядкову нумерацію, окрему від наказів іншого характеру (нормативно-правового, організаційно-розпорядчого тощо).

Оригінали наказів по особовому складу зберігаються в підрозділах документального забезпечення органів поліції, які ці накази видали.

Другі примірники наказів або витяги з них надсилаються до підрозділів кадрового забезпечення, фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, управління майном, а також у разі необхідності до інших зацікавлених підрозділів.

До Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 року №1235, віднесено рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.05.2016 року №377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2016 року за №828/28958, затверджено Порядок формування та ведення особових справ поліцейських.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 розділу IV цього Порядку трудова книжка поліцейського зберігається в особовій справі і повертається йому у разі звільнення зі служби в поліції. Відомості про службу в поліції вносяться до трудової книжки шляхом здійснення записів про прийняття на службу до поліції та звільнення зі служби в поліції з посиланням на дату та номер відповідного наказу органу поліції. Особам, звільненим з поліції, крім трудової книжки, видається військовий квиток, а військова або скорочена військова справа (за наявності) направляється до військового комісаріату за місцем реєстрації.

Суд установив, що всупереч цим нормам спірний наказ №350 о/с від 03.08.2018 року про звільнення позивача зі служби був виданий до того, як позивач написав на ім’я начальника ГУНП в Кіровоградській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням. Всі резолюції посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області на цьому рапорті, які мали передувати підготовці, виданню та підписанню керівником органу поліції наказу по особовому складу, вчинені після того, як позивачу було видано витяг з наказу №350 о/с від 03.08.2018 року та трудову книжку. (а.с. 114 - 115) Викладені у поданні до звільнення від 03.08.2018 року обставини щодо того, що керівництвом Маловисківського ВП ГУНП в Кіровоградській області та УКЗ ГУНП в Кіровоградській області з ОСОБА_1 проведено ряд бесід щодо продовження ним служби в поліції, але останній продовжувати подальшу службу не бажає, а також про те, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії, не відповідають дійсності. (а.с. 45 - 46)

Отже, встановлені судом обставини в сукупності свідчать, що в момент видачі відповідачем спірного наказу про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" позивач не мав волевиявлення на звільнення за власним бажанням та таку ініціативу не виявляв, жодних рапортів не подавав.

Окільки відповідач порушив порядок звільнення позивача зі служби в поліції, це є підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу №350 о/с від 03.08.2018 року "По особовому складу" в частині, що стосується позивача.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Зважаючи на те, що позивача протиправно звільнено зі служби в поліції, тому він має бути поновлений на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області з 04.08.2018 року.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 8 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про доходи, наданою суду відповідачем, розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням складав: у червні 2018 року – 8298, 36 грн., у липні 2018 року – 7563, 78 грн., усього – 15862, 14 грн. Середньоденне грошове забезпечення, розраховане із кількості календарних днів за ці 2 місяці (61 день), становить 260, 04 грн. (а.с. 48)

Вимушений прогул у період з 04.08.2018 року по 04.12.2018 року складає 123 календарних дні, тому середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 31984, 92 грн. (260, 04 грн. х 123)

У задоволенні позову в частині вимог про поновлення на службі з 03.08.2018 року та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу 03.08.2018 року слід відмовити, оскільки цей день був останнім днем служби позивача та не був днем вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми 7801,20 грн. (260, 04 грн. х 30) слід звернути до негайного виконання.

Представником позивача у позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оскільки суду не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому суд не має можливості визначити розмір таких витрат з метою їх розподілу та відхиляє вимогу позивача про стягнення цих витрат з відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №350 о/с від 03.08.2018 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Маловисківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 04.08.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 04.08.2018 року по 04.12.2018 року у сумі 31984, 92 грн.

У задоволенні позову про поновлення на службі з 03.08.2018 року та стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу 03.08.2018 року відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми 7801,20 грн. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_11

Повний текст рішення складено 10.12.2018 року.