Рішення № 78558141, 03.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 р. Справа№0540/7061/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держпраці у Донецькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС від 23.07.2018 року.

за участю

представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 – за довірен.,

від відповідача: ОСОБА_3 – за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС від 23.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 за місцем здійснення підприємницької діяльності. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ДЦ 508/553/АВ від 11.07.2018 року, яким встановлено порушення: ч. 1 ст. 21 та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України що виражається у допуску працівників до роботи без повідомлення Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 Позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята с порушенням вимог чинного законодавства про працю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що ним проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. Відповідач зазначає, що за результатами перевірки складено акт № ДЦ508/553/АВ, який було направлено рекомендованим листом з повідомленням позивачу та отриманий ним 17.07.2018 року. Відповідач вказує на те, що відповідно до Порядку № 295 зауваження до акту можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акту. Позивачем були подані зауваження до акту 19.07.2018 року, відповідь на зауваження № 04.3-16/7790-18 була надана 24.07.2018 року. Крім того, відповідач вказує на те, що керуючись п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення 16.07.2018 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, тобто з дотриманням терміну, а саме не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду. 23.07.2018 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області були винесені постанова про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС в розмірі 111690 грн. Також, відповідач вказує на те, що інспекційне відвідування позивача було проведено з метою виявлення неоформлених трудових відносин, тому повідомлення могло завдати шкоди інспекційному відвідуванню, а відповідно до п. 8 та 9 Порядку № 295 інспектор праці повідомляє об’єкт відвідування про інспекційне відвідування, якщо тільки він не вважатиме що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Крім того, відповідач звертав увагу суду, що під час інспекційного відвідування працівником магазину ОСОБА_5 без примусу, тиску та погроз інспекторів праці власноруч написані пояснення. Стосовно своєчасного повідомлення територіальних органів ДФС про прийняття на роботу працівника відповідачем зазначено, що повідомлення про прийняття на роботу працівниці ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_1 надано 05.07.2018 року об 15 год. 39, тоді як об 12:30 вже проводилось інспекційне відвідування. З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що приймаючи постанову про накладення штрафу він діяв у спосіб визначений чинним законодавством про працю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 12 вересня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року провадження у справі зупинено до одужання позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 15 листопада 20118 року.

15 листопада 2018 року підготовче провадження у справі відкладено на 20 листопада 2018 року, у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

20 листопада 2018 року підготовче провадження відкладено на 03 грудня 2018 року , у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 на час проведення інспекційного відвідування зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця 11.03.2015 року за № 22750000000001034, включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за № НОМЕР_1 (а.с. 12-13).

Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на підставі інформації Головного управління ДФС у Донецькій області (лист від 29.06.2017 року) щодо кількості найманих працівників та розташування об’єктів оподаткування. Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (лист від 12.06.2017 року № 7424/10/05-16-13-01) щодо кількості найманих працівників та розташування об’єктів оподаткування, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято наказ № 716 від 27.06.20118 року «Про проведення інспекційного відвідування» (а.с. 127-128).

11 липня 2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області проведено інспекційне відвідування Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), місцезнаходження об’єктів відвідування: 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Водоп’янова, буд. 20 Магазин «Промінь»; 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Центральна, буд. 33 Магазин «Україна»; 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Паркова, буд. 40 Магазин «Риночний»; 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Центральна, буд. 46 Магазин «Альбатрос», за результатами якої складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 508/553/АВ (а.с. 32-41).

За результатами перевірки встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 21 КЗпП, ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск працівниці ОСОБА_5 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним орган, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» в частині неподання роботодавцем повідомлення про прийняття працівника на роботу до початку його роботи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що зазначений акт перевірки був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та отриманий позивачем 17 липня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 124).

19 липня 2018 року позивачем до Головного управління Держпраці у Донецькій області направлено зауваження до акту інспекційного відвідування № ДЦ 508/553/АВ від 11.07.2018 року (а.с. 42-45).

До зауважень на акт перевірки долучено пояснення ФОП ОСОБА_6 та працівника ОСОБА_5 (а.с 46 – 47, 48).

13 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД, відповідно до якого прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (а.с. 125)

В зв’язку з порушенням законодавства про працю, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, направилено на адресу позивача повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, яке відбудеться «23 липня 2018 року о 10 год. 35 хв.» за адресою Головного управління Держпраці у Донецькій області: 84301, м. Краматорськ, вул. Паркова, 43а (а.с. 51).

Зазначене повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу отримано позивачем 20.07.2018 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 126).

23 липня 2017 року начальник Головного управління Держпраці у Донецькій області розглянувши акт перевірки від 11 липня 2018 року № ДЦ 508/553/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, керуючись пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, та на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вирішив накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690 грн., про що склав постанову про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС (а.с. 56-58).

Зазначена постанова направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням 25.07.2018 року (а.с. 58).

24.07.2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області надано відповідь на зауваження № 04.3-16/7790-18, відповідно до якої повідомлено, що висновки акту інспекційного відвідування № ДЦ 508/553/АВ від 11.07.2018 року відповідають нормам чинного законодавства та скасуванню не підлягають

Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 23.07.2018 року № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі по тексту – Закон № 877), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП).

Суд зазначає, що приписами статті 259 Кодексу законів про працю України визначено що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Державна служба України з питань праці України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 даного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015 року № 100 утворено Головне управління Держпраці у Донецькій області, реорганізувавши шляхом злиття Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України «Питання державної служби праці» від 30.09.2015 року № 1021-р функції і повноваження Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки, що припиняється, покладені на Державну службу з питань праці.

Наказом Держпраці України від 07.05.2015 року № 16 затверджене Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, згідно пункту 1 якого, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом, який діє у складі Державної служби України з питань праці у та їй підпорядковується.

Згідно ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до пп. 15 п. 4 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі по тексту – Закон № 877) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 зазначеного Закону).

Згідно частини 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 38 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно – правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2694 охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно – побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

При цьому, нормативно – правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання (ст. 27 Закону № 2694).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначкено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться: за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про:

Під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об’єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю (п. 6 Порядку № 295).

Пунктом 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред’явити об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (п. 10 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування об’єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об’єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов’язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об’єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Відповідно до п. 19, 20, 21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об’єкта відвідування.

Якщо об’єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід’ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Зауваження можуть бути подані об’єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Крім того, пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 27.06.2018 року № 716 «Про проведення інспекційного відвідування» посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області у період з 05.07.2018 року по 11.07.2018 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_7 за місце знаходженнями об’єктів: Магазин «Промінь» за адресою: м. Новогродівка, вул. Водоп’янова, буд. 20; Магазин «Україна» за адресою: м. Новогродівка, вул. Центральна, буд. 33; Магазин «Риночний» за адресою: м. Новогродівка, вул. Паркова, буд. 40; Магазин «Альбатрос» за адресою: вул. Центральна, буд. 46.

Позивач вказує у позовній заяві, що відповідач не повідомив її відповідно до вимог Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування.

Суд зазначає, що Порядкок № 295 визначає, що у разі якщо інспектор праці вважатиме, що повідомлення про проведення інспекційного відвідування може завдати шкоди інспекційному відвідуванню, то останній має підстави не повідомляти про проведення перевірки.

Таким чином, оскільки інспекційне відвідування було проведено з метою виявлення неоформлених трудових відносин та належного фіксування таких фактів інспектор праці мав підстави для не повідомлення позивача про початок проведення такого відвідування.

Позивач у позовній зазначає, що у порушення вимог п. 14 Порядку № 295 її було позбавлено права на перевірку в інспекторів праці наявності службових посвідчень, перевірки їх діяльності відповідно до реєстру посвідчень інспекторів на офіційному сайті Держпраці. Крім того, позивач зазначає, що інспекторами під час перевірки чинився тиск на працівників.

Однак, суд не приймає до уваги зазначені посилання позивача з огляду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства передбачено, що інспекційне відвідування проводиться за місцем знаходження об’єкту відвідування в присутності власника об’єкту відвідування або уповноваженої особи.

Так, з матеріалів справи встановлено, що одночасно було проведено інспекційне відвідування чотирьох магазинів «Промінь», «Україна», «Риночний», «Альбатрос», в яких здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_8, з огляду на це суд зазначає про відсутність можливості позивача бути присутньою під час перевірки в усіх магазинах одночасно, які знаходяться за різними адресами. Крім того, суд вказує, що проведення інспекційного відвідування було проведене в присутні працівника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5

Суд зазначає, що про наявність повноважень інспекторів праці на проведення інспекційного відвідування.

Крім того, судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення: ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск працівника ОСОБА_5 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказу чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України; ч. 3 ст. 24 КЗпП в частині не подання роботодавцем повідомлення про прийняття працівника на роботу до початку його роботи, про що складено акт № ДЦ 508/553/АВ від 11.07.2018 року.

Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач в акті інспекційного відвідування зазначає, що позивачем до роботи був допущений працівник без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби України про працевлаштування працівника, однак суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 05.07.2018 року між позивачем та ОСОБА_5 (далі - працівник) укладено трудовий договір № 6/07-18, відповідно до якого працівник зобов’язаний виконувати обов’язки продавця продовольчих товарів з дотриманням правил техніки і охорони праці, виконувати правила внутрішнього розпорядку, обслуговувати покупців, пропозиції та показ товарів, допомога у виборі товарів, виписування чеків, підготовка товарів до продажу (а.с. 111-112).

Пунктом 3 цього договору ФОП ОСОБА_1 зобов’язується оплачувати працю працівника у розмірі 3723 грн.

Відповідно до п. 4 зазначеного договору час виконання робіт установлюється з 08-00 – 12-00 до 13-00 – 17-00.

Згідно акту допуску до роботи вбачається, що на підставі трудового договору № 6/7-18 від 05.07.2018 року, у цілях забезпечення збереження товарно – матеріальних цінностей проведено інструктаж ОСОБА_5 з приводу матеріальної відповідальності та інструктаж з охорони праці і трудового розпорядку, протипожежної безпеки. До роботи допущена 05.07.2018 року о 10 год. 00 хв. З правилами трудового розпорядку ознайомлена ОСОБА_5 05.07.2018 року (а.с. 65).

Суд звертає увагу на те, що трудовий договір не визнаний у встановленому порядку недійсними. Договір підписаний сторонами та волевиявлення сторін спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а відносин цивільно-правового характеру, при укладенні цивільно-правового договору сторони вільні у формулюванні його умов.

Отже, суд зазначає, що на момент інспекційного відвідування між позивачем та ОСОБА_5 укладений трудовий договір про наявність якого позивач зазначав ще у зауваженнях на акт.

Крім того, відповідачем у судовому засіданні надано відеозапис, який був досліджений та долучений до матеріалів справи. Як зазначає представник відповідача на даному відеозаписі відображено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 05.07.2018 року щодо працевлаштування ОСОБА_5, але суд не приймає зазначений відеозапис, оскільки не можливо встановити ким зроблено відеозапис, коли його зроблено та яким пристроєм, хто особи які є на відеозаписі та чи надавалась згода на відеозапис осіб, які відображені на відеозаписі.

Суд вказує на те, що даний відеозапис не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України .

Також, суд зазначає, що в акті інспекційного відвідування зазначено про здійснення відеофіксації, але не зазначає на який пристрій воно було здійснено. Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначений відеозапис не був долучений та не направлений позивачу разом з актом інспекційного відвідування.

З огляду на вищевикладене, суд критично ставиться до наданого відеозапису.

В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_5, яка зазначила, що 05.07.2018 року між нею та ФОП ОСОБА_1 укладено трудовий договір, та о 10 год. 00 хв. після отримання інструктажу позивач допустила останню до роботи.

Щодо неповідомлення позивачем територіальних органів Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до частини 3статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Згідно квитанції № 2 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника до роботи прийнято податковим органом о 15 год. 39 хв. (а.с. 114).

Згідно пояснень позивача щодо не направлення повідомлення до органів ДФС до початку допуску до роботи ОСОБА_5 позивач зазначив, що при передачі повідомлення через електронні сервіси ДФС України (через мережу Інтернет) сталися проблеми із зв’язком та передача даних пройшла не вчасно.

В зв’язку з чим, ОСОБА_1 особисто нарочно здала повідомлення до ДПІ, що підтверджується довідкою Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 2009/10/05-21-13 від 29.10.2018 року в якій зазначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_5 було отримано в паперовому вигляді 05.07.2018 року на початку робочого дня (а.с. 109).

Суд погоджується з доводами відповідача, що за приписами ч. 2 ст. 265 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення органам ДФС про прийняття працівника на роботу повинне буде здійснене до початку роботи працівника.

В дослідженій судом ситуації повідомлення органу ДФС щодо прийняття працівника на роботу здійснено ФОП ОСОБА_1 05.07.2018, тобто в день, коли працівник вже був допущений до роботи.

Разом з цим з тим, суд зауважує, що згідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України відповідальність у вигляді штрафу встановлюється за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Спірною постановою застосовано вказану норму до правовідносин, що виникли внаслідок допущення позивачем порушення обов'язку повідомити територіальний орган Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_5

Положенням вказаної статті не передбачено застосування визначених нею штрафних санкцій за неповідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття на роботу працівників.

Спірною постановою до позивача застосовано штрафні санкції передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України за неповідомлення, тобто про допущення порушення, відповідальність зазначеною нормою не передбачено.

Також, судом встановлено, що на підставі виявлених порушень під час інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС, відповідно до якого застосовано штраф у розмірі 111960 грн.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року (далі по тексту – Порядок № 509), визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 3, 4, 5 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Згідно п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 цього Порядку визначено, що справа розглядається за участю представника суб’єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п’ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (п. 8 Порядку № 509).

З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДЦ 508/553/АВ від 11.07.2018 року.

На підставі вищезазначеного акту начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_9 протягом десяти днів з моменту складання акту прийнято рішення про розгляд справи про накладення штрафу від 13 липня 2018 року та на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 від 16.07.2018 року № 04.3-16/7396-18, відповідно до якого розгляд справи про накладення штрафу призначено на «23 липня 2018 року о 10 год. 35 хв.». Зазначене повідомлення було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомлення. Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що повідомлення про розгляд справи отримано позивачем «20 липня 2018 року» (а.с. 126).

Крім того, судом встановлено, що акт інспекційного відвідування був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомлення та отриманий ним 17.07.2018 року.

19.07.2018 року позивачем надано до суду зауваження до акту інспекційного відвідування (а.с. 42-45). Зазначені зауваження отримані Головним управління Держпраці у Донецькій області 19.07.2018 року.

24.07.2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області надано відповідь № 04.3-16/7790-18 на зауваження позивача, відповідно до якого зазначено, що висновки акту інспекційного відвідування № ДЦ 508/5536/АВ від 11.07.2018 року відповідають нормам чинного законодавства та скасуванню не підлягають (а.с. 52-55).

Так, відповідно до Постанови № 295 передбачено, що письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Суд зазначає, що зауваження на акт позивачем були подані 19.07.2018 року після отримання акту, однак вмотивована відповідь була надана лише 24.07.2018 року (на 4 робочий день), що є порушенням вимог Порядку № 295, який визначає, що зазначена відповідь надається протягом трьох дні, а також після розгляду справи про накладення штрафу.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення вимог законодавства стосовно порядку розгляду зауважень на акт інспекційного відвідування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи про накладення штрафу відповідач зобов’язаний був повідомити позивача не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду справу. Однак, з матеріалів справи встановлено, що позивач про розгляд справи про накладення штрафу був повідомлений лише 20 липня 2018 року, тобто за три дні до розгляду такої справи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень пункту 6 Порядку № 509 відповідач мав можливість повідомити позивача про розгляд справи не лише направивши на адресу позивача рекомендований лист з повідомленням, а також телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Так, відповідно до п. 7 Порядку № 509 розгляд справи про накладення штрафу проводиться за участю представника суб’єкта господарювання, стосовно якого приймається рішення, а розгляд справи без участі такого представника можливе лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач не належним чином повідомив позивача про розгляд справи про накладення штрафу, а відповідно лишив можливості останнього надати пояснення та докази для захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд зазначає, що на час розгляду справи про накладення штрафу Головним управлінням Держпраці у Донецькій області не надано відповідь на зауваження до акту інспекційного відвідування, які повинні бути також предметом розгляду під час розгляду справи.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування підприємства позивача та порядок накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а також штраф застосовано за порушення, яке не встановлювалось вході інспекційного відвідування, то прийнята начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_9 постанова від 23 липня 2018 року № ДУ 508/553/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 111690 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" та інші).

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду зправ людини по справі “Серявін та інші проти України”, заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексуадміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС від 23.07.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС від 23.07.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу № ДЦ 508/553/АВ/ТД-ФС від 23.07.2018 року.

Стягнути на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області судовий збір в розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) гривень 91 копійка.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 03 грудня 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 13 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.