Рішення № 78558087, 20.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м.Житомир

справа № 806/3249/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 29.12.2016);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 31.01.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Гармент Технолоджі Україна" до управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови., -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реді Гармент Технолоджі Україна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить, визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ98/ЖТ1645/83/АВ/П/ТД-ФС від 19.06.2018 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Реді Гармент Технолоджі Україна" у розмірі 111690 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що управлінням Держпраці в Житомирській області винесено постанову, якою накладено штраф на позивача, у зв"язку з порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Проте, позивач вважає оспорювану постанову протиправною, оскільки між стороною та товариством укладено цивільно-правову угоду на виконання робіт (надання послуг) з медичного контролю та медичного огляду водіїв товариства, крім того штатним розписом товариства не передбачено жодної одиниці медичного працівника, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою суду від 20.07.2018 у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу, - відмовлено (т.1 а.с.59-61).

Відповідно до протокольної ухвали суду від 14.08.2018 оголошена перерва у підготовчому засіданні до 14.09.2018.

Згідно з ухвалою суду від 12.09.2018 у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу, - відмовлено (т.1 а.с.104-107).

Відповідно до довідки від 14.09.2018 розгляд справи відкладено на 25.09.2018, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 25.09.2018 розгляд справи відкладено на 16.10.2018, у зв"язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

Відповідно до ухвали суду від 16.10.2018 ухвалено викликати в наступне судове засідання, як свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2018.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 09.11.2018 оголошена перерва під час судового розгляду справи по суті до 20.11.2018, у зв"язку з витребування у представника позивача журналу огляду водіїв.

Представник позивача в судовому засіданні 16.08.2018 позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 08.08.2018 (вх.№16484/18) та просив їх задовольнити.

Додатково зазначав, що між фізичною особою - ОСОБА_3 та товариством укладено цивільно-правовий договір, результати роботи якого приймалися відповідно до актів здачі-приймання робіт. Вказаний договір про надання послуг від 03.01.2017 у встановленому законом порядку не було визнано недійсним. Окрім того зауважував, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з Новоград-Волинським міськрайонним територіальним медичним об"єднанням, а тому товариством не вівся облік робочого часу ОСОБА_3 Зазначив, що жодного документу, який би свідчив про підпорядкування особи внутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, відповідачу не надавалось.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 31.05.2018 (за вх.№15781/18), письмових запереченнях від 14.08.2018 (вх.№16926/18) та просив у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що підстави накладення штрафу є правомірними, адже договір укладений між позивачем та ОСОБА_3 має ознаки трудового договору, а не цивільно-правової угоди. У вказаному договорі не можливо визначити об"єм наданих послуг та їх обрахунок сторонами, акти здачі-приймання робіт складались щомісяця, що в свою чергу говорить про системний характер таких правовідносин. Оскаржувана постанова була прийнята відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, який визначає механізм накладення на суб"єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Окрім того зазначав, що на виконання пп.10 п.16 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом» від 02.15.2015 №1001 під час проведення інспекційного відвідування ліцензії на здійснення медичної практики позивачем не було надано, проте у цивільно-правовому договорі прописано обов"язок «Замовника» забезпечити «Виконавця» усіма матеріалами та обладнаннями, необхідними для виконання роботи, передбаченої цим договором. Представник відповідача зауважив, що у цивільно-правових відносинах «Замовник» не зобов"язаний забезпечувати «Виконавця» необхідними для роботи засобами, оскільки «Виконавець» здійснює свої обов"язки за договором на власний ризик, власними силами та на власний розсуд.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Реді Гармент Технолоджі Україна» (далі – ТОВ «РГТ Україна») зареєстроване, як юридична особа, основний вид діяльності за КВЕД – 14.13 виробництво іншого верхнього одягу. Місцезнаходження юридичної особи: вул.Житомирська, буд.148, м.Новоград-Волинський, Житомирська область (т.1 а.с.14-15).

Начальником управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_5, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.02.2018 №286/0/05-03, видано наказ №818 від 23.05.2018 "Про проведення заходу державного контролю у ТОВ «РГТ Україна", згідно з яким наказано провести в період з 25.05.2018 по 01.06.2018 позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (т.1 а.с.69, 70-71).

На підставі вказаного наказу начальником управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_5 видано направлення на проведення заходу державного контролю (т.1 а.с.72).

З 29.05.2018 по 30.05.2018 службовою особою управління Держпраці у Житомирській області – інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ1645/83/АВ від 30.05.2018 (далі - акт інспекційного відвідування) (т.1 а.с. 19-29).

В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході його проведення встановлено порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Також вказано, що між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг від 03.01.2017, згідно з п.1.1 вказаного договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» бере на себе зобов"язання виконати на власний ризик роботу по наданню послуг з медичного контролю та медичного огляду водіїв товариства в об»ємі і на умовах, передбачених даним договором та завданнями «Замовника» відповідно до інструкцій. Проте на думку відповідача, у даному договорі описано процес праці, а не кінцевий результат.

Відповідно до п.2.1 договору від 03.01.2017 «Замовник» зобов"язується забезпечити «Виконавця» усіма матеріалами та обладнанням, необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, відповідач зазначає, що в даному випадку виконуються умови трудового договору.

Згідно з п.8.1 договору від 03.01.2017 цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє з 03.01.2017 по 31.12.2017, таким чином виконання робіт носить постійних характер. Процес праці, тобто виконання працівником певної трудової функції за певною спеціальністю або посадою, як правило, без досягнення будь-яких результатів є ознакою трудових відносин. Окрім того у актах виконання робіт зазначений процес праці, а не кінцевий результат (т.1 а.с.19-29).

19 червня 2018 року на підставі акту інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову №ЖИ98/ЖТ1645/83/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ «РГТ Україна» штрафу в розмірі 111690 грн за порушення ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині фактичного допуску до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (т.1 а.с.16-18).

Судом встановлено, що між ТОВ «РГТ Україна» («Замовник») та ОСОБА_3 («Виконавець») 03.01.2017 укладено договір про надання послуг (далі - Договір) (т.1 а.с. 30-31).

Відповідно до п.1.1 та п.2.1 Договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов"язання виконати на власний ризик роботу по наданню послуг з медичного контролю та медичного огляду водіїв товариства в об"ємі і на умовах, передбачених даним договором та завданнями «Замовника» відповідно до інструкції. «Замовник» зобов"язується: забезпечити «Виконавця» усіма матеріалами та обладнанням, необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором; прийняти і оплатити якісно і своєчасно виконану «Виконавцем» роботу.

Умовами пунктів 2.2. та 2.3 Договору визначено, що «Виконавець» надає послуги на свій страх і ризик: самостійно організовує виконання роботи за встановленими «Замовником» вимогами до результату роботи, самостійно обирає час виконання роботи в межах строку дії цього Договору. «Виконавець» зобов"язаний виконати роботу якісно, в повному обсязі і вчасно відповідно до вимог встановлених Договором.

Згідно з п.3.1 та п.4.2 Договору за виконані роботи, «Замовник» сплачує «Виконавцю» винагороду згідно з актів прийому-передачі відповідно до обсягу виконаних робіт (послуг). Конкретний розмір винагороди визначається в актах приймання-передачі. Результатом виконаної роботи є допуск до роботи водіїв товариства.

Положеннями п.8.1 Договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє з 03.01.2017 по 31.12.2019.

Відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання послуг від 03.01.2017, ОСОБА_3 були надані послуги з контролю та медичного обслуговування водіїв відповідно до умов Договору, вартість наданих послуг встановлювалась у таких розмірах: 1300 грн, 650 грн, 800 грн, 1600 грн (т.1 а.с.32-47).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Положеннями ч.3 статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

При цьому приписами ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом з тим, у разі виконання робіт чи надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про виконання робіт чи надання послуг, тобто, цивільно-правового договору, трудові відносини не виникають.

Цивільно-правовим договором є договір, який регулюється нормами цивільного законодавства.

Договором, відповідно до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Законодавство не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення їх правовідносин. Окремо слід зазначити, що чинне законодавство окремо не встановлює критеріїв та ознак за яких розмежовуються трудові і цивільно-правові правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд зазначає, що фізична особа вільно та на власний розсуд уклала цивільно-правовий договір, а не трудову угоду, про що ОСОБА_3 не заперечувалося особисто.

Приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторонами в договорах визначено предмет договору, вартість послуг, строки їх надання, порядок надання та приймання, порядок розрахунків, передання та приймання результатів послуг, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які є істотними умовами договору.

Приписами ст.901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору від 03.01.2017 є надання послуг, які не віднесені законодавством до того виду послуг щодо виконання яких заборонено укладати цивільно-правовий договір, адже характер та умови надання цих послуг не передбачають необхідності організовувати трудовий процес для виконавця.

Суд зазначає, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Послуга, яка надавалась виконавцем, споживалась товариством в процесі здійснення діяльності, що узгоджується з приписами ст.901 ЦК України.

З метою з"ясування зазначених обставин справи, судом під час судового розгляду справи, а саме у судовому засіданні 09.11.2018, заслухано пояснення свідків: ОСОБА_3, з якою позивач уклав договір, та ОСОБА_4 – головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Житомирській області, яка приймала участь у інспекційному відвідування позивача.

ОСОБА_3 пояснила, що надавала послуги згідно з договором про надання послуг від 03.01.2017, укладеним між нею та позивачем.

Пояснила, що вона надавала послуги щодо медичного огляду водіїв ТОВ «РГТ Україна» без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку роботи товариства. Об"єм наданих послуг, за усною домовленістю з керівником товариства, визначався в залежності від кількості оглянутих нею водії протягом місяця, запис про проведення таких оглядів реєструвався в журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв на підставі якого визначався об"єм наданих послуг.

Також ОСОБА_3 зазначила, що керівництво Новоград-Волинського міськрайонного територіального медичного об"єднання, де вона працює старшою медичною сестрою за основним місцем роботи повідомлено про те, що вона у свій вільний від роботи час надавала послуги, щодо медичного огляду та медичного контролю водіїв ТОВ «РГТ Україна».

Щодо процесу надання послуг за договором цивільно-правового характеру від 03.01.2017, свідок пояснила, що вона приходила на підприємство позивача у ранковий час, перед початком робочого дня за своїм основним місцем роботи та у спеціально обладнаному ТОВ «РГТ Україна» кабінеті із необхідними медичними приладами та здійснювала медичний огляд водіїв, які мали здійснювати керування транспортними засобами на протязі робочої зміни.

Також на запитання, чи зверталася ОСОБА_3 до ТОВ «РГТ Україна» із заявою про оформлення з нею трудових відносин, відповіла, що не зверталася.

Свідок ОСОБА_4 - головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Житомирській області, яка приймала участь у інспекційному відвідування позивача, пояснила, що під час інспекційного відвідування ТОВ «РГТ Україна» було досліджено договір про надання послуг від 03.01.2017, який укладено між ОСОБА_3 та позивачем, проте у такому договорі не було визначено об"єм наданих послуг, відповідно до умов вказаного договору зазначено лише опис процесу праці, а не надання послуг за договором цивільно-правового характеру.

Також зазначала, що особисті пояснення у ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування нею не відбиралися, оскільки перевірка з дотримання позивачем законодавства про працю щодо оформлення трудових відносин проводилась на основі документів, наданих на перевірку позивачем.

Щодо посилання представника відповідача про системний характер наданих ОСОБА_3 для ТОВ «РГТ Україна» послуг та підпорядкованість внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 не приймали на роботу за конкретною кваліфікацією та посадою, вона не керувались внутрішніми положеннями товариства тощо. У штатному розписі товариства відсутня посада «сестра медична».

Окрім того позивачем надано до суду довідку №73 від 20.06.2018, видану Новоград-Волинським міськрайонним територіальним медичним об"єднанням про те, що ОСОБА_3 дійсно працює в Новоград-Волинському міськрайонному територіальному медичному об"єднанні на посаді старшої медичної сестри з 12.02.1992 по даний час (т.1 а.с.77).

Відповідно до частини 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже, працівнику не заборонено виконання окрім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи, надавати послуги на умовах трудового чи цивільного договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Також суд зазначає, що позивачем було надано до суду журнал щозмінного перед рейсового медичного огляду водіїв ТОВ «РГТ Україна» за період з лютого 2017 року по листопад 2017 року (т.2 а.с.1-87)

З урахуванням перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Новоград-Волинським міськрайонним територіальним медичним об"єднанням, це пояснює вибір нею конкретного, ранкового часу, зокрема 6-ої та 7-ої години ранку, для організації виконання робіт – медичного огляду водіїв товариства, які є предметом договору про надання послуг від 03.01.2017.

Викладене свідчить, що внутрішній трудовий розпорядок товариства не поширюється на особу, з якою укладено цивільно-правовий договір. Табель робочого часу на зазначену фізичну особу не складався.

Надання відповідних послуг в обумовлений час викликано, також характером послуг, які є предметом договору - здійснення медичного контролю та медичного огляду водіїв товариства.

Так, згідно з 1.1 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерством внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2013 р. за № 308/22840, (надалі - Положення № 65/80), медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів проводиться з метою визначення придатності особи до безпечного керування транспортними засобами. Медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів поділяються на: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди.

Пунктом 1.4 Положення №65/80 передбачено, що щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів (далі - перевізник).

Відповідно до п.1.8 Положення №65/80 щозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів здійснюються лікарями лікувального профілю та/або молодшими медичними працівниками з медичною освітою за спеціальністю "сестринська справа", "лікувальна справа" (далі - медичні працівники).

Згідно з п.4.1 Положення №65/80 щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїздом у рейс. У разі виявлення ознак хвороби протягом зміни водії підлягають післярейсовому медичному огляду.

Таким чином, результатом надання послуг за цивільно-правовим договором є встановлення наявності або відсутності відхилень в стані здоров'я водіїв перед початком робочої зміни, тому надання таких послуг є гарантією дотримання товариством чинного законодавства та забезпеченням безпеки руху транспортних засобів товариства на шляхах загального користування, виконання умов з охорони праці водіїв. Тобто, надання послуг протягом повного робочого дня, товариству не потрібно.

На підтвердження наявності у ОСОБА_3 спеціальної медичної освіти, нею особисто, під час надання пояснень у судовому засіданні 09.11.2018, було надано копію диплома серії Э-І №260342, що підтверджує отримання нею освіти за спеціальністю "медсестри", кваліфікацією "медсестри" (т.1 а.с 150).

Щодо твердження відповідача про систематичність підписання позивачем та ОСОБА_3 актів прийому-передачі наданих послуг та встановлення строку дії договору з 03.01.2017 по 31.12.2019, що, на думку відповідача, свідчить про постійний характер роботи, суд вважає що вони не є обґрунтованими у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Сторони вільні у визначені строку дії договору, а також у праві укладати договір повторно з однією особою більш ніж один раз.

Окрім того суд зазначає, що ТОВ «РГТ Україна» як суб'єкт господарювання за вказаним цивільно-правовим договорам сплачує як податковий агент податок з доходу фізичних осіб і єдиний соціальний внесок, що засвідчується поданими до контролюючих органів звітами, та інформуванням про укладені цивільно-правові угоди (т.1 а.с.162-228).

Щодо посилання відповідача на пп.10 п.16 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом» від 02.15.2015 №1001 (далі – Постанова №1001), яким передбачено, що здійснювати контроль за станом здоров’я водіїв шляхом: прийняття на роботу медичного персоналу або укладення договору із суб’єктом господарювання щодо надання його персоналом послуг згідно з вимогами підпункту 4 цього пункту; забезпечення проходження водіями періодичних медичних оглядів; проведення щозмінних медичних оглядів водіїв у відведеному для цього та спеціально оснащеному приміщенні відповідно до підпункту 5 пункту 26 цих Ліцензійних умов.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови, щодо накладення штрафу на позивача в частині допущення ним до роботи працівника без укладення трудового договору, а не правомірність дотримання ТОВ «РГТ Україна» ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з перевезення вантажу.

Щодо твердження представника відповідача про те, що умовами цивільно-правового договору передбачено обов"язок «Замовника» забезпечити «Виконавця» усіма матеріалами та обладнанням, необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, що, на думку відповідача, може бути лише обов"язком роботодавця, суд зазначає наступне.

Нормами чинного цивільного законодавства не передбачено, обов"язку виконання умов договору про надання послуг виключно за рахунок матеріально-технічного обладнання, засобів, тощо, які належать на праві власності «Виконавцю». Сторони цивільно-правового договору вправі передбачити у такому договорі всі необхідні умови для врегулювання належного виконання цивільно-правового договору.

Відповідачем було надано суду копію договору про надання послуг від 03.01.2017, який відрізняється за змістом з договором про надання послуг від 03.01.2017, який надано позивачем. Проте суд зазначає, що описані посадовою особою відповідача в акті інспекційного відвідування №ЖТ1645/83/АВ від 30.05.2018, умови договору про надання послуг від 03.01.2017 співпадають зі змістом договору про надання послуг, наданого позивачем в додатках до позовної заяви.

Зазначаючи, що у договорі про надання послуг від 03.01.2017, укладеного між виконавцем та позивачем, вбачаються ознаки трудових договорів, відповідачем залишено поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє відносини з надання послуг (цивільно-правові) від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату - виконання обсягу робіт. Виконавець за договором про надання послуг, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Умовами вказаного договору не обумовлено дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку, також не передбачено дотримання норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, тощо.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов'язуючи позивача укласти трудові договори, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції суб'єкта господарювання. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичною особою зумовлені волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у правовідносинах між ТОВ «РГТ Україна» та фізичною особою – ОСОБА_3, сторонами договору про надання послуг містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам, що не суперечить та не заборонено чинними нормами права.

Судом встановлено, що в цивільно-правовому договорі зазначено, які саме послуги повинен надати "Виконавець" "Замовнику", без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку товариства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за своїм змістом, укладений з фізичною особою договір є цивільно-правовим договором, а висновки відповідача про наявність у вказаному договорі ознак трудового договору є необґрунтованими.

Суду не надано доказів про визнання договору від 03.01.2017 недійсними, удаваними чи неукладеними та існування законодавчо визначеної заборони позивачу укладати зазначений договір.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1762 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Житомирській області.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Гармент Технолоджі Україна" (вул.Житомирська,148, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701, код ЄДРПОУ 32579002) до управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ98/ЖТ1645/83/АВ/П/ТД-ФС від 19.06.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Гармент Технолоджі Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 20 листопада 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі 04 грудня 2018 року