Рішення № 78553647, 06.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/9077/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/9077/18

за позовом Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

про стягнення 1 646 130,73 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Сокар Україна

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Державної казначейської служби України

про стягнення 24 791 213,50 грн.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Кривошея Д.А., довіреність № 220/55/д від 22.01.2018р.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

Ландишева С.М., довіреність б/н від 19.04.2018р.;

від третьої особи: Іонова Г.О., довіреність № 5--29/2118-5357 від 03.04.2018р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 1 646 130,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №286/1/17/13 від 16.05.2017р. в частині поставки товару у встановлений строк, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня в сумі 1 646 130,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9077/18 від 13.07.2018р. позовну заяву Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 1 646 130,73 грн. залишено без руху.

23.07.2018р. від Міністерства оборони України через канцелярію суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9077/18, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 30.08.2018р.

14.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшло клопотання про залишення без розгляду позову Міністерства оборони України, оскільки останній підписаний не уповноваженою особою.

17.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшов відзив на позовну заяву.

17.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшла зустрічна позовна заява до Міністерства оборони України про стягнення з Міністерства оборони України 5 320 013,50 втрат від інфляції, 10 504 200,00 грн. пені, 8 967 000,00 грн. штрафу, нарахованих за прострочення строків оплати продукції, поставленої за Договором про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/17/13 від 16.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства оборони України про стягнення 24 791 213,50 грн. та об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним та первісним позовами. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні на 30.08.2018 о 11:30 год.

В підготовчому засіданні 30.08.2018р. представник позивача зазначив про те, що не отримував копію зустрічного позову та просив надати час на ознайомлення з матеріалами справи.

Представник відповідача не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив продовжити строк підготовчого провадження у справі, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 11.10.2018р.

03.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшла заява про застосування строку позовної давності.

09.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 11.10.2018р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) усно зазначив про те, що порушення умов Договору №286/1/17/13 від 16.05.2017р. в частині проведення несвоєчасних розрахунків за отриманий товар сталося внаслідок неправомірних дій Державної казначейської служби України, яка відмовилась здійснювати реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань за Договором №286/1/17/13 від 16.05.2017р., у зв'язку з чим просив залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог - Державну казначейську службу України.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти залучення третьої особи.

Суд зазначив, що клопотання представника Міністерства оборони України щодо залучення третьої особи має бути викладено письмово з наданням відповідних доказів на підтвердження викладених обставин.

Крім того, суд, розглянувши клопотання представника ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" щодо залишення позову без розгляду, відмовив у його задоволенні з огляду на обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018р. у справі №910/6244/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, в підготовчому засіданні суд оголосив перерву до 18.10.2018р.

17.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від Міністерства оборони України надійшли відзив на зустрічний позов та клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні первісного позивача.

17.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшли заперечення на клопотання Міністерства оборони України про залучення до участі у справі третьої особи.

18.10.2018р. через загальний відділ господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" надійшло клопотання про долучення документа до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) просив задовольнити клопотання про залучення третьої, оскільки п.4.1. Договору №286/1/17/13 від 16.05.2017р. передбачено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків). Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, обслуговується через органи Державної казначейської служби України, які, в свою чергу, здійснюють відповідну процедуру стосовно оплати (перерахування) коштів. Оскільки бюджетні кошти, на момент надання ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" документів на оплату поставленого товару по зазначеному договору, на рахунок Міністерства оборони України не надійшли від Державної казначейської служби України, тому підстави для оплати у Міноборони були відсутні.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог Державну казначейську службу України, оскільки відсутність бюджетного фінансування у будь-якому випадку не звільняє від відповідальності боржника, а відтак рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки Державної казначейської служби України.

Суд, розглянувши клопотання представника Міністерства оборони України щодо залучення до участі у розгляді справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну казначейську службу України, його задовольнив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018р. підготовче засідання у справі № 910/9077/18 відкладено на 08.11.2018р. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Державну казначейську службу України.

У судовому засіданні 08.11.2018р. оголошено перерву до 22.11.2018р.

19.11.2018р. через загальний відділ господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

Присутній в судовому засіданні 22.11.2018р. представник Міністерства оборони України підтримав первісні позовні вимоги в повному обсязі та заперечив проти зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, заперечив проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві, та подав клопотання про долучення документа.

Представник третьої особи надав пояснення по справі в частині зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 910/9077/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2018р.

Судове засідання 29.11.2018р. було відкладено на 06.12.2018р., про що було повідомлено відповідача ухвалою-повідомленням від 29.11.2018р.

Присутній у судовому засіданні 06.12.2018р. представник Міністерства оборони України підтримав первісні позовні вимоги в повному обсязі та заперечив проти зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, заперечив проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві, та подав клопотання про долучення документа.

Представник третьої особи надав пояснення по справі в частині зустрічного позову.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.12.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 05.05.2017 року № 75/73/11), 16.05.2017 між Міністерством оборони України (за договором - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (за договором - постачальник) укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити у 2017 році нафти і дистилятів (авіаційний гас) (лот 4 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент, а саме паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижченаведеною специфікацією:

Найменування продукції: паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718); ГСТУ 320.00149943.011-99, ДСТУ 4796:2007; строк постачання - до 31.05.2017р. включно; загальна кількість - 6100, 00 т, загальна вартість продукції з ПДВ складає: 106 750 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи:

4.2.1. рахунок-фактури на відвантажену продукцію;

4.2.2. акт прийому форма № 4;

4.2.3. видаткову накладну;

4.2.4. повідомлення-підтвердження (додаток 12.4);

4.2.5. копію паспорту якості на відвантажену продукцію;

4.2.6. акт прийому-передачі (додаток 12.3).

За умовами п. 6.1.1 договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов'язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (п. 10.1. договору).

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017р. у справі №910/17263/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар" до Міністерства оборони України про стягнення 185 999 892,00 грн. позов задоволено повністю. Вказане рішення набрало законної сили 17.11.2017р. та ним було встановлено наступне:

«Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар» на виконання умов договорів № 286/1/17/13 та № 286/1/17/14 було поставлено Міністерству оборони України продукцію на загальну суму 185 999 892,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТД-00000808 від 27.05.2017, актом приймання №5/5 від 27.05.2017, накладною № 37370244 від 25.05.2017, видатковою накладною № ТД-00000809 від 28.05.2017, повідомленням-підтвердженням № 23 від 26.06.2017, актом № 1 від 28.05.2017, актом приймання № 6 від 28.05.2017, накладною № 37370657 від 25.05.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034206 від 29.05.2017, повідомленням-підтвердженням від 22.06.2017, актом приймання № 31 від 29.05.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2928 від 28.05.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034415 від 07.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 04.07.2017, актом приймання № 34 від 08.06.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2942 від 07.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000825 від 12.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 30.06.2017, актом від 12.06.2017, накладними № 41911405 від 08.06.2017 та № 41915745 від 08.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000827 від 12.06.2017; повідомленням-підтвердженням від 30.06.2017, актом приймання № 8/8 від 12.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000835 від 12.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 20.06.2017, актом прийому № 2/47 від 12.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034481 від 12.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, актом приймання № 35 від 12.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034512 від 13.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, актом приймання № 36 від 13.06.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2950 від 12.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000836 від 13.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 20.06.2017, актом прийому № 2/48 від 13.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000837 від 14.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 05.07.2017, актом приймання № 205 від 14.06.2017, накладною № 41942103 від 09.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034545 від 14.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, актом приймання № 37 від 14.06.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2959 від 13.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000816 від 15.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 30.06.2017, акт приймання № 9/9 від 15.06.2017, накладною № 33343963 від 10.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000829 від 15.06.2017, повідомленням-підтвердженням № 24 від 29.06.2017, актом № 2 від 15.06.2017, актом приймання № 8 від 15.06.2017, накладною № 41927369 від 08.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000840 від 15.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 20.06.2017, актом приймання № 2/49 від 15.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000843 від 15.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 20.06.2017, актом прийому № 2/50 від 15.06.2017, накладною № 41997708 від 10.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034610 від 15.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, актом приймання № 38 від 15.06.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2965 від 14.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000848 від 16.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, актом приймання № 10/10 від 16.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000841 від 16.06.2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, накладною № 41964362 від 10.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000847 від 16.06.2017, повідомленням-підтвердженням № 26 від 06.07.2017, актом приймання №9 від 16.06.2017, накладною № 41991662 від 10.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034720 від 21 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 12.07.2017, актом приймання № 39 від 03.07.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2990 від 20.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034765 від 22 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 12.07.2017, актом приймання №40 від 04.07.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №3008 від 21.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034825 від 26 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 12.07.2017, актом приймання №11 від 5 липня 2017, актом приймання №4 від 20 червня 2017, повідомленням-підтвердженням 21.06.2017, повідомленням-підтвердженням 21.06.2017, податковою-накладною № ТД-00000851 від 15 червня 2017, актом приймання №5 від 20 червня 2017, видатковою накладною № ТД-00000852 від 15 червня 2017, актом приймання №6 від 21 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 21.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000845 від 16 червня 2017, видатковою накладною № ТД-00000850 від 16 червня 2017, видатковою накладною № ТД-00000831 від 16 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 21.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000833 від 17 червня 2017, актом приймання №7 від 21 червня 2017, видатковою накладною № ТД-000008842 від 17 червня 2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034165 від 26 травня 2017, повідомленням-підтвердженням від 06.06.2017, актом приймання №1 від 29.05.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2926 від 25.05.2017, видатковою накладною № ТД-00000807 від 28 травня 2017, повідомленням-підтвердженням від 26.06.2017, актом приймання №158 від 01.06.2017 , накладною № 37369618 від 25.05.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034205 від 29 травня 2017, повідомленням-підтвердженням від 07.06.2017, актом приймання №2 від 31.05.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2927 від 28.05.2017, видатковою накладною № ТД-00000806 від 30 травня 2017, повідомленням-підтвердженням від 27.06.2017, актом приймання №8 від 01.06.2017, накладною №37369568 від 25.05.2017, видатковою накладною № ТД-00000811 від 31 травня 2017, видатковою накладною № ТД-00000814 від 31 травня 2017, повідомленням-підтвердженням від 27.06.2017, актом приймання №75 від 06 червня 2017, накладною №33132028 від 28.05.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034416 від 08 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 06.07.2017, актом приймання №3 від 12.06.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2941 від 07.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000823 від 13 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 03.07.2017, актом приймання №175 від 10.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000830 від 13 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 04.07.2015, актом приймання №75 від 16 червня 2017, накладною 41927401 від 13.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034513 від 13 червня 2017, повідомленням-підтвердженням від 06.07.2017, актом приймання №4 від 16.06.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2947 від 12.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000828 від 14 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 04.07.2017, актом приймання №77 від 16 червня 2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034611 від 15 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 06.07.2017, актом приймання №5 від 16.06.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2966 від 14.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000824 від 15 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 04.07.2017, актом приймання №10 від 20.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000822 від 16 червня 2017, видатковою накладною № ТД-00000849 від 15 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 04.07.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034619 від 17 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 06.07.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2977 від 16.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034618 від 17 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 06.07.2017, актом приймання №6 від 22.06.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2976 від 16.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034712 від 21 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 10.07.2017, актом приймання №7 від 23.06.2017, транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №2999 від 20.06.2017, видатковою накладною № ТД-00000846 від 21 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 04.07.2017, актом приймання №11 від 29.06.2017, видатковою накладною № ОБ-ТД034824 від 23 червня 2017, повідомленням-підтвердження від 10.07.2017, актом приймання №103 від 05 липня 2017 (наявні у матеріалах справи).

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13 від 16.05.2017 та № 286/1/17/14 від 16.05.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 185 999 892,00 грн., що підтверджується зокрема видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна".

Однак, відповідач оплати поставленої продукції не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 185 999 892,00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13 від 16.05.2017 та № 286/1/17/14 від 16.05.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 185 999 892,00 грн.».

Обґрунтовуючи свої вимоги у справі №910/9077/18, Міністерство оборони України зазначає, що відповідач за первісним неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки товару у встановлені строки, допустив прострочення від 1 до 26 днів, з огляду на що позивачем за первісним позовом нараховано пеню в сумі 1 646 130,73 грн. на підставі п.7.3.2 договору.

При цьому, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що відповідач за зустрічним позовом за поставлену продукцію не розрахувався у встановлені договором строки - до 30.08.2017р. включно, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 185 999 892,00 грн. (в тому числі і за договором №286/1/17/14 від 16.05.2017р.), яка була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017р. у справі №910/17263/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар" до Міністерства оборони України.

Крім того, суд зазначає, що не надходження бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017р. у справі №910/17263/17, та, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.1.1 договору встановлено строк постачання - до 31.05.2017р.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п.7.3.2 договору, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк поставки товару за спірним договором настав 31.05.2017р., приймаючи до уваги те, що доказів поставки товару у встановлені строки станом на день розгляду справи відповідачем за первісним позовом не надано, обґрунтованими є первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню за прострочення виконання зобов'язання по постачанню товару за період прострочення, який починається з 01.06.2017р.

Водночас, відповідач за первісним позовом зазначив про пропуск позивачем за первісним позовом строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1 646 130,73 грн.

Отже, частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом, за захистом яких той звернувся до суду, а саме щодо стягнення пені за порушення строків поставки товару за період прострочення, що починається з 01.06.2017р., та зважаючи на подану відповідачем за первісним позовом заяву про застосування позовної давності, у суду є підстави застосувати позовну давність.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно умов п.1.1. Договору строк виконання зобов'язання відповідача за первісним позовом щодо поставки товару настав 31.05.2017р., відповідно, для стягнення суми пені, починаючи з 01.06.2017р., позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 01.06.2018р.

Суд враховує, що згідно із ст. 549 ЦК України пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання (тобто, річний строк позовної давності визначається окремо щодо кожного дня прострочення виконання).

Таким чином, станом на час пред'явлення позивачем первісного позову до суду - 09.07.2018р. (штамп поштової установи на конверті, адресованому на адресу суду) річний строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.06.2017 року до 15.06.2017р., 16.07.2017р., 17.06.2017р., 22.06.2017р. та 26.06.2017р., відповідно, минув.

Пояснення позивача (вх. №01.37/68464/18 від 02.11.2018р.) за первісним позовом щодо причин пропуску строків позовної давності судом відхиляються, оскільки наведені у поясненнях обставини не свідчать про переривання строку позовної давності та не вважаються судом обґрунтованими причинами, з яких строк пропущено.

Отже, вимога про стягнення пені з відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.

В той же час суд відхиляє заперечення відповідача за первісним позовом проти заявлених до нього вимог, з огляду на наступне.

Так, заперечення постачальника проти заявлених до нього позовних вимог обґрунтовані тим, що останній приймав участь у процедурі закупівлі для потреб МОУ «Гафти і дистилятів», яка повинна була бути завершена відразу після розкриття позивачем за первісним позовом пропозицій учасників закупівлі 23.03.2017р., але з огляду на накладену ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р. у справі №804/2015/17 заборону проводити переговори з учасниками процедури закупівлі, визначати переможця процедури закупівлі та укладати з ним договір, вказана процедура закупівлі та визначення переможця остаточно завершилася лише 03.05.2017р., після скасування 26.04.2017р. вказаної вище ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. При цьому спірний договір було укладено 16.05.2017р. і до закінчення строку поставки, об'єм якої складав 6 100 тонн та яка перебувала поза межами митної території України, потребувала організації ввезення, оформлення митних процедур та доставки за адресами, вказаними у рознарядках, залишалось 15 днів.

Відповідач за первісним позовом вчинив всі необхідні і залежні від нього дії для належного виконання своїх зобов'язань за спірним договором з урахуванням інтересів МОУ.

Суд відхиляє вказані заперечення відповідача за первісним позовом, оскільки матеріали справи не містять доказів внесення змін до умов спірного договору щодо строків поставки продукції, відтак договір є обов'язковим для виконання сторонами на погоджених в ньому умовах.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Водночас, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на наведене нижче.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу за зустрічним позовом продукцію на суму 128 100 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Однак, відповідач за зустрічним позовом оплату поставленої продукції здійснив з порушенням встановленого п.4.1 договору строку - 30.08.2017р., внаслідок чого за відповідачем за зустрічним позовом утворилась заборгованість, яка була стягнута 20.11.2017р. на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017р. у справі № 910/17263/17.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач зазначив, що судовий розгляд справи № 804/2015/17, пов'язаний з оскарженням процедури закупівель призвів до того, що спірний договір державною казначейською службою України не було взято на зобов'язання, тобто не поступали на рахунок МОУ, тому підстави для оплати продукції були відсутні, оскільки умовами п.4.1 договору встановлено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за кодом видатків.

Згідно пояснень Державної казначейської служби України, останнім за результатами розгляду документів МОУ щодо реєстрації в обліку казначейства за бюджетною програмою 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ» бюджетних зобов'язань на підставі реєстру бюджетних зобов'язань від 19.05.2017р. №614 за договором, серед інших, №286/1/17/13, було складено попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, у зв'язку з визнанням незаконною процедури закупівлі постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2017р. у справі № 804/2015/17.

Суд ставиться критично та відхиляє заперечення відповідача за зустрічним позовом, викладені у відзиві, з огляду на наступне.

Так, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зверталося Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРЕЙД» з позовом до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, Військової частини А2110, Військової частини А3476, Військової частини А1361, Державного підприємства «ПРОЗОРРО», в якому просило, з урахуванням заяви про зміну предмету позову визнати незаконною процедуру електронної закупівлі за переговорною процедурою: «Нафта і дистиляти (09130000-9) (бензин, авіаційний гас) Petroleum and distillates (09130000-9) (Petrol, Aviation kerosene)» номер UA-2017-02-27-001567-а y зв'язку неможливостю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань закупівель; визнати незаконною процедуру електронної закупівлі за переговорною процедурою: «Нафта і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) Petroleum and distillates (09130000-9) (Aviation kerosene)» номер UA-2017-02-27- 001713-а y зв'язку неможливостю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань закупівель.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2017р. у справі № 804/2015/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРЕЙД» задоволено. Визнано незаконною процедуру електронної закупівлі за переговорною процедурою: «Нафта і дистиляти (09130000-9) (бензин, авіаційний гас) Petroleum and distillates(09130000-9) (Petrol, Aviation kerosene)» номер UA-2017-02-27-001567-a у зв'язку неможливістю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань закупівель. Визнано незаконною процедуру електронної закупівлі за переговорною процедурою: «Нафта і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) Petroleum and distillates (09130000-9) (Aviation kerosene)» номер UA-2017-02-27-001713-a у зв'язку неможливістю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань закупівель.

До того ж, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року клопотання ТОВ ГАЗТРЕЙД» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. Суд до вирішення адміністративної справи:

- заборонив Державному підприємству «ПРОЗОРРО» здійснювати будь-які дії з проведення електронного аукціону номер UA-2017-02-27- 001567-а в електронній системі закупівель;

- заборонив Державному підприємству «ПРОЗОРРО» здійснювати будь-які дії з проведення електронного аукціону номер UA-2017-02-27- 001713-а в електронній системі закупівель;

- заборонив Міністерству оборони України здійснювати будь-які дії щодо проведення електронного аукціону номер UA-2017-02-27-001567-а в електронній системі закупівель, проводити переговори з учасниками процедури закупівлі, визначати переможця процедури закупівлі, укладати договір з переможцем процедури закупівлі;

- заборонив Міністерству оборони України здійснювати будь-які дії щодо проведення електронного аукціону номер UA-2017-02-27-001713-а в електронній системі закупівель, проводити переговори з учасниками процедури закупівлі, визначати переможця процедури закупівлі, укладати договір з переможцем процедури закупівлі.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі № 804/2015/17 було скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі №804/2015/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРЕЙД» до Державного підприємства «ПРОЗОРРО», третя особа Міністерство оборони України про визнання незаконною процедури електронної закупівлі - залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017 р. скасовано, а справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2017р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 року у справі №804/2015/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТРЕЙД» до Державного підприємства «ПРОЗОРРО», третя особа Міністерство оборони України про визнання незаконною процедури електронної закупівлі залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017р. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2017р. у справі №804/2015/17 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2017р. призначено справу до апеляційного розгляду на 16.11.2017 року.

Між тим, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2017р. у справі № 804/2015/17 роз'яснено резолютивну частину постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2017р. по справі № 804/2015/17 наступним чином: визнання незаконною процедури електронної закупівлі за переговорною процедурою: «Нафта і дистиляти (09130000-9) (бензин, авіаційний гас) Petroleum and distillates (09130000-9) (Petrol, Aviation kerosene)» номер UA-2017-02-27-001567-a означає неможливість укладання та виконання договору про закупівлю на підставі вказаної процедури закупівлі та відсутність жодних правових наслідків процедури закупівлі з моменту початку вказаної процедури закупівлі і в подальшому. Визнання незаконною процедури електронної закупівлі за переговорною процедурою: «Нафта і дистиляти (09130000-9) (авіаційний гас) Petroleum and distillates (09130000-9) (Aviation kerosene)» номер UA-2017-02-27-001713-a означає неможливість укладання та виконання договору про закупівлю на підставі вказаної процедури закупівлі та відсутність жодних правових наслідків процедури закупівлі з моменту початку вказаної процедури закупівлі і в подальшому.

Однак, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2017р. в адміністративній справі № 804/2015/17 скасовано.

З огляду на вказані обставини, можна дійти висновку, що обставини, на які посилається Міністерство оборони України, вже виникли та існували на момент укладення спірного договору, а тому, підписавши спірний договір, відповідач за зустрічним позовом, усвідомлюючи існування відповідних обставин, уклав договір № 286/1/17/13 з порушенням норм чинного законодавства, враховуючи існування обставин оскарження результатів проведення електронних закупівель, погодив всі істотні його умови, у тому числі дату укладення договору - 16.05.2017р. та кінцевий термін виконання свого зобов'язання, а тому в повній мірі прийняв на себе ризик можливості невиконання зобов'язання в строк.

Крім того, суд зазначає, що ненадходження бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Так, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017р. у справі №910/17263/17 та умов договору №286/1/17/13 Міністерством оборони України 20.11.2017р. було сплачено на користь ТОВ «ТД «Сокар Україна» 57 899 999,00 грн., що підтверджується засвідченою копією банківської виписки АТ «Ощадбанк» від 15.08.2018р.

Проте, відповідно до умов договору №286/1/17/13 вказану оплату Міністерство оборони України мало здійснити в строк до 30.08.2017р.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом перевірки наданого позивачем за зустрічним позовом розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він здійснений арифметично вірно, а тому стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягають інфляційні втрати у розмірі 5 320 013,50грн.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову в частині вимог про стягнення 10 504 200,00 грн. пені та 8 967 000,00 грн. штрафу з огляду на наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом було допущено прострочення строків оплати, визначених п.6.1.1 договору, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Проте, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення 10 504 200,00 грн. пені та 8 967 000,00 грн. штрафу на підставі статті 231 Господарського кодексу України, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки приписи статті 231 ГК України передбачають відповідальність, якщо порушено саме негрошове зобов'язання, натомість у даній справі має місце порушення відповідачем за зустрічним позовом виконання грошового зобов'язання.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу та пені, передбачених даною нормою, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, надання послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, пені.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного суду України №3-1гс14 від 04.02.2014р. та Верховного суду №915/507/17 від 11.07.2018р.

Враховуючи, що відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення 10 504 200,00 грн. пені та 8 967 000,00 грн. штрафу.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за зустрічним позовом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Юрківська, буд. 28, офіс 3; поштова адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-а; ідентифікаційний код 37037544) 5 320 013 грн. 50 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 79 800 грн. 20 коп.

4. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.12.2018р.

Суддя А.І. Привалов