Рішення № 78551606, 14.12.2018, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1013/18

Провадження № 2/525/313/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2018 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., з участю позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 16 вересня 2015 року померла ОСОБА_4, останнім місцем реєстрації та проживання якої було с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області, на момент смерті проживала сама. До складу спадкового майна, поряд з іншим, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літньої кухні (літ. – Б), сараю (літ. – В), погреба вхідного (літ. – Д), вбиральні (літ. – Ж). На даний житловий будинок із правовстановлюючих документів було свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_5, який помер 20.02.1994 року, ОСОБА_4 за життя отримала свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями в державного нотаріуса, але не провела державної реєстрації в Полтавському БТІ.

Як вказує позивач, земельна ділянка для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, яка рахується за домогосподарством, у власність не передавалась.

Як зазначає позивач, вона є спадкоємцем за заповітом, який був складений ОСОБА_4 за життя 04.03.2013 року та посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради, відповідно до якого все своє майно вона заповіла їй, ОСОБА_1, яка прийняла спадщину шляхом подання заяви до приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу ОСОБА_6, інших спадкоємців немає.

Позивач вказує, що коли вона звернулась до приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, то нотаріус відмовила їй у зв’язку з тим, що свідоцтва про право на спадщину не пройшло державної реєстрації.

Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями) не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивач змушена звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.а.с.2-3).

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист про те, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги позивача і просить провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.а.с.36,45).

В судовому засіданні 14.12.2018 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 підтримали доводи позовної заяви та просили її задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника адвокат ОСОБА_2, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, яка на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 16.09.2015 року, про що Центральним відділом ДРАЦС РС Полтавського МУЮ видано свідоцтво про смерть (а.с.5).

З заповіту від 04.03.2013 року, реєстровий номер 24, який був складений ОСОБА_4 за життя та посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради вбачається, що остання все своє майно вона заповіла ОСОБА_1 (а.с.6).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.10.1997 року, зареєстрованого в реєстрі за №2173 та посвідченого державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 вбачається, що спадкоємцем майна померлого 20.02.1994 року гр. ОСОБА_5 є ОСОБА_4 – дружина померлого. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з: житлового будинку (літ.А-1), загальною площею 41,0 кв.м., літньої кухні (літ.-Б), сараю (літ-В), сараю (літ-Г), вхідного погреба (літ-Д), сажа (літ-Е), уборни (літ-Ж), що знаходиться в с. Устивиця, вул. Пушкіна, 32 В.Багачанського району та належить померлому на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого ОСОБА_3 сільською радою ОСОБА_8 району 12.12.1988 року зареєстрованого в Полтавському БТІ 10.10.1997 року по книзі №1 під №55 (а.с.7).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно довідки №57/02-23 від 23.01.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовно площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області, не приватизована та в орендних відносинах не перебуває (а.с.8).

Згідно довідки №58/02-23 від 23.01.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що станом на 16.09.2015 року відповідно до записів погосподарського обліку (об’єкт погосподарського обліку 0657-1) домоволодіння за адресою: с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області, належало на праві власності гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Згідно довідки №59/02-23 від 23.01.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 16.09.2015 року, на момент смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ОСОБА_4 на 16.09.2015 року за вказаною адресою інші особи, крім померлої, не проживали та не зареєстровані (а.с.10).

Згідно довідки №60/02-23 від 23.01.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що домогосподарство за адресою: с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області відповідно до записів погосподарської книги №9 особовий рахунок №583 станом на 15.04.1991 року належав до колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер 20.11.1994 року); ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (померла 16.09.2015 року) (а.с.11).

Домоволодіння по вулиці Пушкіна, 30 в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літньої кухні (літ. – Б), сараю (літ. – В), погреба вхідного (літ. – Д), вбиральні (літ. – Ж) (а.с.а.с.12-14).

З листа Полтавського БТІ «Інвентаризатор» від 03.10.2017 року №10015 вбачається, що згідно технічного паспорта станом на 18.09.2017 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Пушкіна, 30 в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області (стара адреса: вул. Пушкіна, 32 в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області) відповідає наступним характеристикам: житловий будинок літ А-1 загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ.Б, сарай літ.В, погріб вхідний літ.Д, вбиральня літ.Ж. Загальна та житлова площі по житловому будинку А-1 змінились у зв’язку з встановленням перегородок та переплануванням підсобних приміщень, що не являється самочинним переплануванням згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року зі змінами. Сарай літ.Г саж літ.Е знесено (а.с.17).

З листа Полтавського БТІ «Інвентаризатор» від 03.10.2017 року №10016 вбачається, що згідно технічного паспорта станом на 18.09.2017 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: вул. Пушкіна, 30 в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області (стара адреса: вул. Пушкіна, 32 в с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області) відповідає наступним характеристикам: житловий будинок літ А-1 загальною площею 62,5 кв.м., господарські будівлі та споруди: літня кухня літ.Б, сарай літ.В, погріб вхідний літ.Д, вбиральня літ.Ж. В технічному паспорті станом на 18.09.2018 року самочинне перепланування та реконструкції відсутня. Станом на лютий місяць 2004 року не зареєстровано право власності за гр. ОСОБА_4 (а.с.16).

Постановою від 31.03.2018 року приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області у зв’язку з тим, що право власності не зареєстровано за померлою ОСОБА_4 (а.с.15).

З повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_6 №1128/01-16 від 23.08.2018 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що після померлої 16.09.2015 року ОСОБА_4, останнє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, заяву про прийняття спадщини по заповіту, посвідченому виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району 04.03.2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №24, подала ОСОБА_1 Інших заяв про прийняття/відмову від прийняття спадщини не надходило та відсутні претензії кредиторів. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с.а.с.31-34).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за заповітом після померлої 16.09.2015 року ОСОБА_4 (щодо житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства) є позивач у справі ОСОБА_1, яка прийняла спадщину, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок), позивач ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, тому змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, визнання відповідачем позову, виходячи з підстав, які викладені нотаріусом у постанові про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи вищевказану практику Верховного Суду України щодо права власності, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті ОСОБА_4, яка померла 16.09.2015 року, їй належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: с.Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літньої кухні (літ. – Б), сараю (літ. – В), погреба вхідного (літ. – Д), вбиральні (літ. – Ж).

В порядку спадкування, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем за заповітом після смерті 16.09.2015 року ОСОБА_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: с. Устивиця, вул. Пушкіна, 30 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1), літньої кухні (літ. – Б), сараю (літ. – В), погреба вхідного (літ. – Д), вбиральні (літ. – Ж).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; представник позивача адвокат ОСОБА_2, місце знаходження селище ОСОБА_9, вулиця Каштанова, 20 Полтавської області; відповідач ОСОБА_3 сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Устивиця, вул. Шевченка, 13 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044846.

Суддя В.В.Хоролець