
Дата документу 12.12.2018
Справа № 200/15619/18
(3/320/1527/18)
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«12» грудня 2018 року суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Калугіна І.О., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП у відношенні:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ст. 130 ч. 1 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
12 вересня 2018 року о 06 годині 50 хвилин в м. Дніпро, Шевченківський район вул. Магдебурзького права, буд. 4а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ROVER-25, д/н 4799ВТ-6, з ознаками наркотичного сп’яніння (зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя), від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, про місце та час розгляду адміністративної справи був повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього особисто не надходило.
Разом з тим, від захисника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання, яке він підтримав в судовому засіданні, відповідно до якого, зазначає, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Тобто щодо допустимості (недопустимості) доказів, та щодо забезпечення прав та гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, оскільки поліцейським було невірно сформульовані вимоги. Також поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп’яніння, в зв’язку з чим вважає його недійсним, а протокол – недопустимим доказом вини ОСОБА_1 На обґрунтування вказаних заперечень зазначив, що в протоколі незрозуміло сформульована суть порушення, зокрема який вид медичного огляду був запропонований ОСОБА_1 та порядок його проходження. Одночасно зазначає, що під час відеофіксації поліцейським відповідної дії, ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти медичний огляд була надана відповідь: «Мне некогда». Крім того зазначив, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, що свідчить, на його думку про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров’я. Також, в порушення ст. 266 КУпАП водія ОСОБА_1 не відстороняли від керування транспортним засобом. Зазначає, що посилання у протоколі на п. 2.5. ПДР не ґрунтується на законі, адже цей пункт передбачає відмову від проходження огляду на стан сп’яніння працівника міліції у той час, як сам протокол складався поліцейським. Також, не відповідає в протоколі про адміністративне правопорушення та доданому до нього рапорту час скоєння порушення. Отже, вважає, що виникають розумні та обґрунтовані, неспростовні сумніви щодо скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв’язку з чим просить закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, звертаючись з відповідними клопотаннями про відкладення попередніх судових засідань, посилався на те, що ОСОБА_1 виїхав за межі країни.
Відповідно до імперативно-диспозитивних приписів ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 ч. 1 КУпАП, не є обов'язковою. При цьому, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження".
Судом були здійснені заходи щодо належного повідомлення правопорушника про місце та час розгляду адміністративної справи, при цьому ОСОБА_1, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду, не вжив заходів для явки до суду, виїхав за межі країни, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 Той факт, що ОСОБА_1 надіслав своєму захиснику ОСОБА_2 фотокопію міграційної карти , яка підтверджує перетин ним кордону України на думку суду свідчить про те, що правопорушник під час перебування адміністративного матеріалу щодо нього в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області навіть будучи за кордоном, підтримував зв’язок із захисником та був обізнаний про судовий розгляд.
Оцінюючи наявність в діях правопорушника ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходить з наступного:
Відповідно до п. 2.5.ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, передбачені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130КУпАП.
Так, відповідно до п. 6 Розділу IX вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Здійснення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто факт його відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 143990, рапортом від 12 вересня 2018 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 12 вересня 2018 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься диск відеофіксації правопорушення, відповідно до якого під час відеофіксації поліцейським відповідної дії, ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти медичний огляд була надана відповідь: «Мне некогда». Вказана обставина також підтверджена захисником ОСОБА_1 в поданому клопотанні та в судовому засіданні.
Суд критично відноситься до заперечень, викладених захисником ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, оскільки самі по собі вони мають формальний характер, спростовується вищенаведеним, та як вбачається з матеріалів справи як поведінка ОСОБА_1 та його захисника є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
З аналізу норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, постає у сукупності із статтею 6 Конвенції, тому у даному випадку, є підстави вважати про зловживання ОСОБА_1 та його захисником наданих їм прав.
Отже, приймаючи дане рішення, суд також керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, рапортом поліцейського, відео фіксацією правопорушення, при цьому вважаючи, що поліцейським були дотримані в повному обсязі вимоги вищенаведених норм.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Таким чином встановлено, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, згідно якої передбачена відповідальність за відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, а також інших обставин у справі, вважаю за необхідне призначити йому адміністративне покарання в межах санкції статті 130 КУпАП.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2018 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1762 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст.33,40-1,130 ч.1,283,284,294 КУпАП,Законом України «Про судовий збір», -
П О С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК у Запорізькій області/м. Запоріжжя/21081300, код отримувача (ЄДРОПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998, номер рахунку: 31119149008001, код класифікації і доходів бюджету: 21081300) з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106), судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352 (триста п’ятдесят два) гривні 40 копійок.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду ОСОБА_5
Судове рішення № 78549427, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області було прийнято 12.12.2018. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 200/15619/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: