Рішення № 78546468, 17.10.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/11255/18

Провадження №2-а/592/400/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Корольової Г.Ю.

за участю секретаря Клюшник В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумсьткій області про визнання неправомірним та скасування постанови про накладення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2018 року позивач, Сумське об’єднанне управління Пенсійного фонду України Сумської області, звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 31 липня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на підставі виконавчого листа Ковпаківського районного суду м. Суми по справі 592/13969/17 була винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892 грн. межах виконавчого провадження ВП №56261298. 31.07.2018 року зазначене виконавче провадження закінченно. 31.07.2018 року державним виконавцем відкрите виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору. ОСОБА_1 об’єднанного управління Пенсійного фонду України Сумської області №9226/05-20 «Про виконання постанови» від 26.04.2018 року було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про виконання вимог суду та вимог державного виконавця. На момент 26.04.2018 року рішення суду було виконано.

Позивач просить скасувати постанову про стягнення виконавчого збору як протиправну, зазначаючи, що державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій з виконання рішення суду про стягнення заборгованності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримаі позовні вимоги у повному обсязі. не з»явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час та дату розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідломив.

Заслухавши пояснення представинка позивача, дослідивши письмові докази справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31 липня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області на підставі виконавчого листа Ковпаківського районного суду м. Суми по справі 592/13969/17 була винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892 грн. межах виконавчого провадження ВП №56261298 та наданий термін для добровільного виконання протягом 10 робочих днів.

Суд вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб»єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час прийняття спірної постанови визначав Закон України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV ).

Згідно ст.1 Закону № №606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов’язок по примусовому виконанню рішень.

Відповідно до ст.25 Закону № №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 10 робочих днів з моменту винесення постанови

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 27 цього Закону передбачалося, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону № №606-ХІV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналізуючи зміст наведених положень Закону, суд приходить до висновку, що рішення про стягнення виконавчого збору може бути прийняте державним виконавцем лише після сплину 10 днів з дня отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто законодавцем встановлений обов»язок державного виконавця пересвідчитися в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас із матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа №592/13969/17 виданого 18.04.2018 року Ковпаківським районним судом про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 заборгованості та виплати пенсії з 01.11.2017 року відкрито 24.04.2018 року та наданий термін для добровільного виконання протягом 10 робочих днів ( а.с.5) цією ж постановою вирішено питання про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн., тобто до сплину встановленого строку, наданого для добровільного виконання рішення.

Крім того, листом ОСОБА_1 об’єднанного управління Пенсійного фонду України Сумської області №9226/05-20 «Про виконання постанови» від 26.04.2018 року було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про виконання вимог суду та вимог державного виконавця, тобто станом на 26.04.2018 року рішення суду було виконано.

Відповідачем не надано належним та допустимих доказів на вчинення виконавчих дій з виконання рішення суду про стягнення заборгованності.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення відповідача про стягнення виконавчого збору не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 269, 271, 287, 293, 295КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумсьткій області про визнання неправомірним та скасування постанови про стягнення виконавчого збору – задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавчого відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про накладення штрафу від 31.07.2018 року ВП №56261298.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя Г.Ю. Корольова