Рішення № 78540831, 05.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5495/18

Провадження № 2/645/2351/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 грудня 2018 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О.,

учасники справи: позивач, представники відповідачів та третьої особи – не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави України в особі ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова, Держави України в особі ОСОБА_2 Державної казначейської служби України про стягнення коштів, третя особа – Індустріальне об’єднане управління Пенсійного фонду України,

В С Т А Н О В И В:

18.09.2018 р. позивач звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд стягнути з Державного бюджету України на її користь 30766 грн. 80 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, шляхом солідарного списання з відповідних рахунків ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Фрунзенському (Немишлянському) районі м.Харкова та ОСОБА_2 державної казначейської служби України

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є суддею у відставці, перебуває на обліку в Індустріальному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. На підставі положення абзацу першого підпункту 169.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України Індустріальне об’єднане управління Пенсійного Фонду України м.Харкова як податковий агент щомісячно утримувало з її щомісячного довічного грошового утримання податок з доходів фізичних осіб. За період з грудня 2016 р. по 28.02.2018 р. включно, розмір утриманого податку становить 30766,80 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018р. №1-р/2018 визнано неконституційними положення абз. 1 пп.164.2.19 п.164.2ст.164 Податкового кодексу України, якими їй завдано збитки, що полягають у недоотриманні нею доходів внаслідок порушення її цивільного права. Посилаючись на положення ст.56 Конституції України, ст.ст.22, 1175 ЦК України, просить суд задовільнити її вимоги.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.09.2018 р. відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

До початку підготовчого засідання у справі, 03.10.2018 р. від третьої особи - Індустріального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова надійшли пояснення на позовну заяву, відповідно до якого третя особа просила про розгляд справи з врахуванням положень закону, зазначених у поясненнях.

17.10.2018 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Немишлянському районі м.Харкова, згідно якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог до відповідача у зв’язку з тим, що територіальні органи казначейства не має відповідних бюджетних призначень для стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, а тому відсутній рахунок, з якого можливо відшкодування шкоди позивачеві.

06.11.2018 р. до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Немишлянському районі м.Харкова, в яких підставою для відмови

у задоволенні позовних вимог відповідач також зазначає їх безпідставність та необгрунтованість.

Позивач та представники відповідачів й третьої особи в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, просили про розгляд справи у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши зібрані по справі докази, надавши їм оцінку в сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Індустріальному об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова та отримує щомісячне довічне грошове утримання.

З даних довідки Індустріального об’єднаного управління Пенсійного Фонду України м.Харкова від 23.07.2018 р. за №10710/46-02-02 вбачається, що за період з 1 грудня 2016 року по лютий 2018 року із щомісячного довічного грошового утримання позивача ОСОБА_1 утримано податку з доходів фізичних осіб та військовий збір у загальному розмірі 30766,40 грн. (28400,40 + 2366,40).

(а.с.8-9)

Таким чином, судом встановлено та підтверджено документально, і сторонами у справі не заперечувалось, що щомісячне довічне грошове утримання позивача оподатковувалась на загальних підставах відповідно до п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 розділу ІV Податкового кодексу України.

Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення абз. 1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України втратили чинність з 27 лютого 2018 року, що відповідає положенням ст.152 Конституції України.

Відповідно до положень ч. 3 ст.152 Конституції України, фізичним або юридичним особам гарантовано право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

Статтею 22 ЦК України гарантовано право особи на відшкодування збитків, завданих в результаті порушення її цивільного права. Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч.3 цієї статті, збитки відшкодовуються у повному бсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Спеціальна підстава відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади в результаті прийняття нею нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, визначена статтею 1175 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті, у випадку прийняття нормативно-правового акта органом державної влади, що був визнаний незаконним, фізичні або юридичні особи мають право на

відшкодування шкоди, завданої прийняттям такого акту, при цьому відповідальність органу державної влади настає незалежно від вини посадових і службових осіб. Шкода, завдана в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта відшкодовується державою.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (пункт восьмий частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Враховуючи, що внаслідок відрахувань з грудня 2016 р. по лютий 2018 р. включно позивач отримувала щомісячне довічне утримання у нижчому розмірі, ніж встановлено законом, нею був недоотриманий дохід у вигляді утримання з пенсійних виплат податку та військового збору, тобто завдано шкоду у розмірі 30766,80 грн., яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, стягуючи грошові кошти шляхом списання з відповідного рахунку ОСОБА_2 Державної казначейської служби України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 272 ЦПК України, ст.ст.23, 48 Бюджетного кодексу України, Постановою КМ України № 845 від 03.08.2011 р., суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Немишлянському районі м. Харкова, Держави України в особі ОСОБА_2 Державної казначейської служби України про стягнення коштів, третя особа – Індустріальне об’єднане управління Пенсійного фонду України, – задовільнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: м.Харків, Салтівське Шосе, б.244 кв.15) 30766 (тридцять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 80 коп. як шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним, шляхом списання з відповідного рахунку ОСОБА_2 Державної казначейської служби України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено через Фрунзенський районний суд м. Харкова до Харківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з для отримання копії цього рішення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 13.12.2018 р.

Суддя