Рішення № 78536072, 08.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/5172/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/5172/2018

Номер провадження: 2/205/2636/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору від 25.02.1952 року на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою під будівництво індивідуального житлового будинку, її батькові, ОСОБА_4, була надана земельна ділянка, площею 600 кв.м. під будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Робоча, буд. 14 б, пос. Чкалова (на даний час: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 24). На вказаній земельній ділянці був збудований житловий будинок та згідно рішення Виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 08.10.1963 року, затверджено акт закінчення будівництва та прийнято в експлуатацію вказаний житловий будинок. Далі позивач зазначає, що її батьки, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.08.1951 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом, та спірне домоволодіння було побудовано в період перебування батьків в шлюбі. Тобто, спірний житловий будинок був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким фактично належало по 1/2 частині вказаного будинку. 17.06.2000 року помер ОСОБА_4, і після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину вищевказаного домоволодіння. Таким чином, після смерті батька, мати позивача, ОСОБА_5, як спадкоємиця першої черги за законом фактично вступила в управління спадковим майном та успадкувала належну батькові частину домоволодіння, однак за життя не встигла оформити право власності. 17.03.2010 року померла ОСОБА_5, і після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло вищевказане домоволодіння в цілому. Позивач зазначає, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті її матері, є вона, ОСОБА_1, і у встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.11.2017 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім’я на домоволодіння № 24 по вул. Мукачівська в м. Дніпро, після померлої 17.03.2010 року ОСОБА_5, оскільки відсутній належним чином оформлений правовстановлюючий документ на спірне домоволодіння.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду та просити суд визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на домоволодіння № 24 по вул. Мукачівська в м. Дніпрі, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., що складається з: житлового будинку літ. А-1, Б – гаражу, В,Г,Д -сараї, Ж – веранди, З - вбиральні, № 1-4,5 – огорожі, № 3- колонки, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5,яка померла 17.03.2010 року.

Представник відповідача у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі по мотивам, що викладені у позовній заяві. В судове засідання, після оголошення перерви, позивачка не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила позов задовольнити (а.с.76).

Представник Дніпровської міської ради під час розгляду справи по суті просив винести рішення згідно вимог чинного законодавства (а.с. 77).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилася, надала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.56).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 01.10.2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення доказів було задоволено. Вирішено витребувати у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 спадкову справу, що була заведена після смерті ОСОБА_5, яка померла 17 березня 2010 року (а.с. 57) .

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору від 25.02.1952 року на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою була надана земельна ділянка площею 600 кв.м. під будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Робоча, буд. 14 б, пос. Чкалова (на даний час: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 24). Вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом Другої міської нотаріальної контори м. Дніпропетровська зареєстрованого в реєстрі за № 5788 (а.с.11-12).

Із матеріалів справи вбачається, що актом відводу земельної ділянки від 19.02.1952 року, згідно рішення Виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих № 250 було здійснено в натурі відвід земельної ділянки площею 600 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Робоча, буд. 14 б, пос. Чкалова (на даний час: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 24) під індивідуальне житлове будівництво забудовнику ОСОБА_4 (а.с.13).

Із матеріалів справи також вбачається, що рішенням Виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 08.10.1963 року, затверджено акт закінчення будівництва та прийнято в експлуатацію житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Мукачева, буд. 14 б (на даний час: м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 24) який належить ОСОБА_4 (а.с.14).

Відповідно до архівної довідки від 21.11.2016 року за № Бд-250-2016 рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 17.01.1952 року № 93 «Про перейменування вулиць м. Дніпропетровська» вулицю «Робоча пос. Чкалова» було перейменовано на вулицю «Мересьева» (а.с.35).

Відповідно до архівної довідки від 21.11.2016 року за № Бд-250-2016 рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 10.11.1957 року № 1344 «Про перейменування вулиць м. Дніпропетровська» вулицю «Мересьева» було перейменовано на вулицю «Мукачівська» (а.с.35).

Матеріалами технічної інвентаризації домоволодіння № 24 по вул. Мукачівська у м. Дніпрі,які містяться в матеріалах даної цивільної справи, підтверджено, що вказаний об’єкт нерухомого майна складається із: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 50,50 кв. м., житловою площею 29,0 кв. м., Б – гаражу, В,Г,Д -сараї, Ж – веранди, З - вбиральні, № 1- 4,5 – огорожі, № 3- колонки. Наявність об’єктів самочинного будівництва на території вказаного домоволодіння під час проведення технічної інвентаризації не виявлено (а.с. 38-42).

Судом встановлено, що 17 червня 2000 рокупомер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29 червня 2000 року, актовий запис про смерть № 1595 (а.с.63).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, мати позивача, прийняла спадщину у вигляді 1/2 частини домоволодіння № 24 по вулиці Мукачівська в м. Дніпропетровську після смерті свого чоловіка, та батька позивача, ОСОБА_4, який помер 17 червня 2000 року, фактично, шляхом подачі відповідної заяви від 29.04.2010 року за № 569 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с. 64).

Судом встановлено, що 17 березня 2010 рокупомерла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 березня 2010 року, актовий запис про смерть № 2072 (а.с.66).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач прийняла спадщину у вигляді домоволодіння № 24 по вулиці Мукачівська в м. Дніпропетровську після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 17 березня 2010 року, фактично, шляхом подачі відповідної заяви від 22.11.2017 року за № 154 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с. 65 о.с.).

Судом також встановлено, що постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.11.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вулиця Мукачівська, буд. 24, після смерті матері ОСОБА_5, померлої 17 березня 2010 року, у зв’язку з тим, що за життя померла не перереєструвала своє право власності на частку в домоволодінні (а.с.36).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008р., № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як зазначалось вище, позивач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5, померлої 17 березня 2010 року. Судом також встановлено, що після смерті такого спадкодавця була заведена відповідна спадкова справа, однак вказаною постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 24.11.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відтак суд доходить висновку про відсутність у позивача можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого її цивільне право підлягає захисту в судовому порядку.

За змістом ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті. За змістом даної статті, до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Отже, з наведеної норми матеріального закону вбачається, що спадковим може бути тільки майно, яке перебувало у власності спадкодавця.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відсутність державної реєстрації права на майно, зазначеного у свідоцтві про право на спадщину, не може позбавляти спадкоємця права на таку спадщину.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із змісту наведеної норми і відповідно до встановлених у даній справі обставин несправедливість процедури щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не може обмежувати права власника.

Суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Таким чином, оскільки спірний будинок було збудовано до 01.07.2004 року, то державна реєстрація прав на нього не була обов’язковою, а відтак виникнення права власності на нього не залежить від державної реєстрації.

Крім того, порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз’яснюється: по об’єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним.

В даному випадку спірний житловий будинок збудовано до 1992 року на відведеній для цього земельній ділянці, і є наявним акт закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію такого об’єкту нерухомого майна. З урахуванням викладених обставин та вказаних вимог законодавства, суд доходить висновку, що оскільки право власності на зазначене вище нерухоме майно виникло у спадкодавця на підставі та в порядку матеріального закону, який був чинний на час набуття такого права, то таке майно входить до спадкової маси, що утворилась після смерті такого власника.

Таким чином, оцінюючи усі докази, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач, є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 17 березня 2010 року, речове право у спадкодавця на вказане нерухоме майно набуто згідно з діючими нормативно-правовими актами на час набуття такого права, у складі такого майна відсутнє самочинне будівництво, і отримати в позасудовому порядку право власності на таке спадкове майно позивач не має можливості, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 37 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1251, 1252, 1269 ЦК України, ст. ст. 4,5, 81, 82, 90, 141, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування– задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння № 24 по вул. Мукачівська в м. Дніпрі, що складається з: житлового будинку літ. А-1, Б – гаражу, В,Г,Д - сараї, Ж – веранди, З - вбиральні, № 1- 4,5 – огорожі, № 3- колонки, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5,яка померла 17.03.2010 року.

3. Стягнути з Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ: 26510514) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та проживає за адресою: 49016, м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 24) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн. 37 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан