Рішення № 78533821, 27.11.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/5718/17

2/465/941/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.11.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та витрати з оплати судового збору.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є постачальником організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Згідно довідки ЛКП «Затишне» вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають Відповідач та відповідно і користується послугами централізованого опалення та послугами централізованого постачання гарячої води.

Станом на 17 лютого 2017 року за спожиту теплову енергію за період з 01.07.2014 року до 28.02.2017 року у відповідача перед ЛКП «Львівтеплоенерго утворився борг у розмірі 3917, 96 грн.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

26 лютого 2018 року на адресу суду поступила заява від представника «Львівтеплоенерго» про збільшення позовних вимог.

Заяву мотивує тим, що боржник не сплачував надані йому послуги у зв'язку із чим збільшилася сума заборгованості до 13,579, 59 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості у період з 01.07.2014 р. по 22.02.2018 року

На підставі вищевикладеного, просить стягнути з ОСОБА_2 13 579.59 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти заочного рішення не заперечує. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач вкотре в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно довідки ЛКП «Затишне» №57 від 11.01.2017 року ОСОБА_3 за вищевказаною адресою зареєстрований.

Відповідно до розрахунку заборгованості за центральне опалення у період з 01.07.2014 року по 22.02.2018 року за адресою АДРЕСА_1, сума боргу складає 13579,59 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 64, 67, 68 ЖК України та п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", Постанови КМУ від 21 липня 2005р. №630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відтак, у даному випадку, ЛКП «Львівтеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з надання теплової енергії населенню, є юридичною особою, господарюючим суб'єктом, згідно його статуту має на меті отримання прибутку, а серед видів його діяльності, зазначених у статуті та у відомостях, що містяться в ЄДРПОУ, є надання теплової енергії усім категорії споживачів.

Однак, як встановлено судом, відповідач отримавши послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення квартири, від виконання обов'язку по оплаті наданих послуг ухилилися та допустили утворення заборгованості.

Судом також встановлено, що договір на постачання теплової енергії за між позивачем та відповідачем не укладався.

Згідно з ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Однак, відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 цього Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна позиція міститься у висновку Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з центрального опалення та гарячого водопостачанняналежної якості, мав обов`язок оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, оскільки відповідачам допустив утворення заборгованості в розмірі 13579,59 грн.. за період з 01.07.2014 року по 22.02.2018 року., тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача судовий збір на користь позивача у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст. 67 ЖК України, ст.13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.12,13,80,89,141, 223,258,259, 263-265,268,280,281 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у період з 01.07.2014 року по 22.02.2018 року суму у розмірі 13579,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості судові витрати у розмірі 1600 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Ванівський Ю.М.