Рішення № 78533816, 20.11.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/5020/17

2/465/412/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2018 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді- Мартинишин М.О.

з участю секретаря- Потюк В.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України», ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідної допомоги, -

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, враховуючи збільшення позовних вимог, просить стягнути на його користь солідарно з Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» та ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку в сумі 6360 грн. 36 коп., вихідну допомогу в сумі 4700 грн. 00 коп., середньоденний заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 49751 грн. 59 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 185 грн. 55 коп., всього 60 997 грн. 50 коп. з урахуванням податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.

В обґрунтування позову покликається на те, що працював у відповідача, Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» (далі – ДП «ОБД ДПСУ»), на посаді економіста з 26.09.2011 року. Наказом ДП «ОБД ДПСУ» від 08.08.2017 №67 звільнений 14.08.2017 з роботи у зв’язку із ліквідацією підприємства згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Однак при звільненні підприємством не виплачено заробітну плату за червень-серпень 2017 року, компенсацію за невикористану щомісячну оплачувану відпустку та вихідну допомогу. Вважає, що у зв’язку з тим та згідно з вимогами ст.117 КЗпП підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а оскільки, виплата заробітної плати є обов’язком власника чи уповноваженої ним особи, відтак, вказана заборгованість підлягає стягненню з ДП «ОБД ДПСУ» та ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України солідарно.

Відповідач ДП «ОБД ДПСУ» подав до суду відзив та заперечення, зміст яких фактично зводиться до того, що на момент прийняття рішення про припинення діяльності, на рахунках підприємства були відсутні грошові кошти для проведення розрахунків зі звільненими працівниками і ліквідаційною комісією на погашення заборгованості вживаються заходи з метою реалізації матеріальних активів. Так заробітна плата за червень, липень та серпень 2017 року позивачу виплачена у жовтні, грудні 2017 року. Вихідна допомога та компенсація за невикористану щорічну відпустку будуть виплачені після надходження коштів від реалізації майна підприємства. Водночас, вимоги щодо виплати середньоденного заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати не визнаються, оскільки, на думку відповідача, позивач після звільнення не потребував працевлаштування і не звертався до органів Державної служби зайнятості для постановки його на облік так, як поряд з роботою в ДП «ОБД ДПСУ» працював і працює на інших комерційних підприємствах, де отримує заробітну плату, отже ніяких втрат не поніс.

Відповідач ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України подала заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позовних вимог до останньої відмовити повністю, оскільки, відповідно до статуту ДП «ОБД ДПСУ» підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс та несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна, при цьому Держава та Орган управління майном (ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України) не несуть відповідальності за зобов’язаннями підприємства. Між тим зазначив, що вважає позов передчасним, оскільки ліквідаційною комісією вживаються вичерпні заходи для проведення розрахунків із працівниками.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача ДП «ОБД ДПСУ» ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 26.09.2011 працював у Державному підприємстві «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» на посаді економіста (наказ від 26.09.2011 №125), що підтверджується його трудовою книжкою.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також статуту підприємства, засновником ДП «ОБД ДПСУ» є ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України (відповідач).

Відповідно до наказу ДП «ОБД ДПСУ» від 28.04.2017 №48 внесено з 01.05.2017 зміни до штатного розпису підприємства та змінено розмір посадового окладу ряду працівників, зокрема, позивачу підвищено оклад, встановивши його у розмірі 4 700,00 грн.

08.06.2017 ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України прийнято рішення (наказ №316АГ) про припинення діяльності ДП «ОБД ДПСУ» шляхом ліквідації та створення ліквідаційної комісії, головою якої визначено генерал-майора ОСОБА_6 Установлено, що голова ліквідаційної комісії здійснює керівництво підприємством, затверджено план заходів щодо ліквідації, яку вирішено провести до 31.10.2017 року.

У зв’язку із ліквідацією підприємства, наказом від 08.08.2017 №67, прийнято рішення звільнити з роботи працівників ДП «ОБД ДПСУ» з 14.08.2017, в тому числі позивача

ОСОБА_4, провести повний розрахунок відповідно до законодавства та колективного договору, виплатити заробітну плату згідно з штатним розписом та виплатити компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку.

Однак, при звільненні повного розрахунку з позивачем проведено не було, у зв’язку з чим у ДП «ОБД ДПСУ» утворилась перед ОСОБА_4 заборгованість з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку та вихідної допомоги.

Належну зарплату за червень 2017 року позивачем отримано 17.10.2017 у розмірі 3 783,50 грн., що підтверджується відомістю ДП «ОБД ДПСУ» на виплату грошей №ВЗП-000043. Також, 17.10.2017 позивачем отримано зарплату за липень 2017 року у розмірі 3 783,50 грн., що підтверджується відомістю ДП «ОБД ДПСУ» на виплату грошей №ВЗП-000048. Виплату заробітної плати за серпень 2017 року здійснено 13.12.2017 у розмірі 1 714,65 грн., що підтверджується відомістю ДП «ОБД ДПСУ» на виплату заробітної плати за серпень 2017 року. Таким чином, погашено заборгованість із виплати заробітної плати, що визнається позивачем.

Між тим, наказом ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України від 27.10.2017 №586АГ продовжено ліквідацію ДП «ОБД ДПСУ» до 30.04.2018 року.

25.06.2018 ДП «ОБД ДПСУ» виплатило позивачу вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 4 700,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11 603,25 грн., що підтверджується позивачем.

Відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Оскільки, посадовий оклад ОСОБА_4 у 2017 році підвищувався, тому при розрахунку компенсації за невикористану відпустку позивача належить здійснити відповідне коригування заробітної плати.

Таким вимогам відповідає довідка ДП «ОБД ДПСУ» від 14.08.2017 №89 про стан заборгованості перед ОСОБА_4, згідно з якою останньому нараховано та не виплачено компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку у розмірі 17 963,61 грн. Враховуючи отриману 25.06.2018 ОСОБА_4 від ДП «ОБД ДПСУ» компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку у розмірі 11 603,25 грн., останнє заборгувало перед позивачем 6 360,36 грн. вказаної компенсації.

Згідно з п. 4.4. Колективного договору, укладеного 05.01.2015 між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ОБД ДПСУ» на 2015 – 2019 р.р., при реорганізації підприємства або його ліквідації, вихідна допомога при скороченні працівника становить двох місячний розмір середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ч.1 ст.17 КЗпП України, колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі.

Частиною шостою статті 17 КЗпП України визначено, що у разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації.

Покликання відповідача ДП «ОБД ДПСУ» на те, що вказаний колективний договір не зареєстрований в порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 №115, і у зв’язку з тим є нікчемним, суд оцінює критично, оскільки вказаний Порядок не передбачає нікчемність колективного договору, внаслідок не проведення такої реєстрації.

Як зазначено у п.2 названого Порядку, повідомна реєстрація проводиться з метою засвідчення автентичності примірників і копій поданих на реєстрацію колективних договорів для забезпечення можливості врахування їх умов під час розгляду уповноваженими органами трудових спорів.

У даній справі відсутнє різне тлумачення сторонами змісту Колективного договору, сторони не заперечують зміст п.4.4. Колективного договору від 05.01.2015, як і не заперечують факт його підписання 05.01.2015 адміністрацією та трудовим колективом ДП «ОБД ДПСУ», а відтак відсутні сумніви щодо його автентичності.

Відповідно до ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Вказаний відповідачем ДП «ОБД ДПСУ» у довідці від 14.08.2017 №89 розмір вихідної допомоги 9 400,00 грн. відповідає зазначеним вимогам. Враховуючи, що 25.06.2018 від ДП «ОБД ДПСУ» ОСОБА_4 отримано 4 700,00 грн. вихідної допомоги, відтак заборгованість підприємства за даним видом виплат становить 4 700,00 грн. (9 400,00 грн. - 4 700,00 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилом ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13.

ДП «ОБД ДПСУ», розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не надало суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці повного розрахунку з позивачем при його звільненні.

З огляду на зазначене, оскільки невиконання ДП «ОБД ДПСУ» покладеного на нього ст.116 КЗпП України обов'язку щодо проведення повного розрахунку з вивільнюваним працівником в день його звільнення достовірно підтверджується матеріалами справи і факт невиплати заробітної плати ОСОБА_4, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги підтверджується об’єктивними доказами, слід дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП «ОБД ДПСУ» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, в порядку ст. 117 КЗпП України.

За змістом ст. 116 КЗпП України в день звільнення працівникові виплачуються всі грошові суми від підприємства, установи, організації, право на отримання яких він має за законом.

Стаття 83 КЗпП України встановлює, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Аналогічне положення міститься в статті 24 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, виходячи з сукупного аналізу положень ст. 24 Закону України «Про відпустки» та ст.ст. 47, 83 КЗпП України, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать працівникові при звільненні, в розумінні ст. 116 КЗпП України, та підлягає виплаті разом з іншими сумами в день його звільнення.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно - ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 зазначеного Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від такої відповідальності. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, як ОСОБА_4 звільнений з займаної посади 14.08.2017, двома останніми місяцями, які передували його звільненню, є липень та червень 2017 року.

Заробітна плата ОСОБА_4 в липні та червні 2017 року складала 4 700,00 грн., кількість робочих днів за цей період - 41 день, відповідно середньоденна заробітна плата становить 229,27 грн. ((4 700,00 грн. + 4 700,00 грн.) / 41 день).

Кількість робочих днів за визначений позивачем період: з 14.08.2017 до 01.07.2018, становить 217 днів.

Суд покладає в основу рішення наступний розрахунок: 229,27 грн. (середньоденна заробітна плата) х 217 днів = 49 751,59 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

В силу статті 2 Закону України «Про оплату праці», пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики України №5 від 13 січня 2004 року, до структури заробітної плати відносяться також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Конституційний суд України в рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Спір щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Визначаючи розмір компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку його виплати, суд виходить з методики обчислення, визначеної Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Так, згідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

В пункті 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За червень 2017 року: 1,002 х 0,999 х 1,02 х 100 – 100 = 2,1; за липень 2017 року: 0,999 х 1,02 х 100 – 100 = 1,898; за серпень 2017 року: 1,02 х 100 – 100 = 2.

ДП «ОБД ДПСУ» звільненому працівнику затримало виплату заробітної плати і всіх належних виплат за червень 2017 року на 3 місяці, за липень 2017 року на 2 місяці, за серпень 2017 року на 4 місяці. 17.10.2017 підприємство здійснило виплату посадового окладу за червень та липень 2017 року, 13.12.2017 підприємство виплатило посадовий оклад за серпень 2017 року, 25.06.2018 підприємство виплатило позивачу вихідну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 4 700 грн. 00 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11 603 грн. 25 коп.

Відтак, загальна сума компенсації за затримку виплати заробітної плати звільненому працівнику станом на 01.07.2018 року становить 185,55 грн.:

(3783,50 грн. х 2,1 / 100) + (3783,50 грн. х 1,898 / 100) + (1714,65 грн. х 2 / 100) = 185,55 грн.,

де 3783,50 грн., 3783,50 грн., 1714,65 грн. - нарахована заробітна плата (після утримання податків та обов’язкових платежів) за червень, липень та серпень відповідно.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» на користь ОСОБА_4 заборгованості з: виплати компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку в сумі 6360 грн. 36 коп., вихідної допомоги в сумі 4700 грн. 00 коп., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 49751 грн. 59 коп. та компенсації втрати частини заробітної плати в сумі 185 грн. 55 коп., а всього 60 997 грн. 50 коп. з урахуванням податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.

Разом з тим, на переконання суду позовні вимоги до відповідача ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України задоволенню не підлягають, оскільки останній, згідно з статутом ДП «ОБД ДПСУ», не несе відповідальність за зобов’язаннями підприємства. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення його прав відповідачем ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України, та підставності солідарної відповідальності відповідачів. А також, згідно з положеннями ч.9 ст.73 Господарського кодексу України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.74 ГК України). Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами (ч.5 ст.74 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторонипропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 даної статті встановлено, що у разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При поданні даного позову ОСОБА_4 судовий збір не сплачував, оскільки ним було заявлено вимоги про стягнення грошових коштів, які є складовими заробітної плати, з огляду на що, судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог, підлягає стягненню в дохід держави з відповідача Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України».

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд, -

виріши в:

позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку в сумі 6360 грн. 36 коп., вихідну допомогу в сумі 4700 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 49751 грн. 59 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 185 грн. 55 коп., всього 60 997 грн. 50 коп. з урахуванням податку на доходи фізичних осіб 18% та військового збору 1,5%.

В частині позовних вимог про стягнення коштів із відповідача ОСОБА_5 Державної прикордонної служби України - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Окрема будівельну дільниця Державної прикордонної служби України» судовий збір в сумі 704,80 грн. в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повне рішення складено 30.11.2018 року.

Суддя Мартинишин М.О.