Рішення № 78532571, 13.12.2018, Оболонський районний суд міста Києва

13.12.2018 Справа № 756/16136/16-ц

Номер справи 756/16136/16-ц

Номер провадження 2/756/568/18

У Х В А Л А

12 грудня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Хоменко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві усну заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід головуючому судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із усним клопотанням про відвід головуючого судді Яценко Н.О. в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припинениму зв'язку із тим, що в судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2018 року у сторони позивача виникли сумніви, щодо неупередженості дій головуючого судді Яценко Н.О., оскільки вона відмовила у задоволенні клопотань представника позивача про зупинення провадження по справі та про витребування доказів, а тому вважає, що суддя зацікавлена в розгляді справи та діє в інтересах відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2018 р. заперечував проти заявленого клопотання про відвід головуючому судді.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази справи, суд приходить до наступних висновків.

Підстави та обставини для відводу судді чітко визначені ст. 36 ЦПК України.

Як на підставу для відводу головуючого судді, представник позивача посилалась на те, що головуючий діє упереджено, постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та про витребування доказів без жодного обґрунтування. Дані обставини свідчать про упередженість судді Яценко Н.О. при розгляді справи.

З таким твердженням суд погодитися не може виходячи із наступного.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Щодо вказівок представника позивача на порушення судом законодавства при постановленні судом ухвали за результатами розгляду клопотань, суд вважає за можливе відмітити наступне.

12.12.2018 року у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що у судді Шевчука А.В. перебуває в провадженні цивільна справа №756/16937/17 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійним та враховуючи, що рішення суду у вищевказаній справі матиме суттєве преюдиційне значення для вирішення справи №756/16136/16-ц просить зупинити провадження у справі ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №756/16937/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються у нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Враховуючи, що ухвала про відмову у зупиненні провадження не підлягає апеляційному оскарженню, суд без видалення до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання із занесенням до протоколу судового засідання.

В подальшому, представник позивача заявила клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, обґрунтовуючи це неможливістю сторони позивача самостійно зібрати вказані докази для доведення обставин справи якими вона обґрунтовує позовні вимоги, а саме оригіналу кредитної справи з посиланням на те, що необхідно встановити коли позичальник сплачував останній платіж на виконання умов кредитного договору.

Судом в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки, ОСОБА_2 є одночасно представником і позивача, і третьої особи, а тому вказаний доказ не позбавлена можливості надати суду самостійно.

Таким чином, представник позивача ОСОБА_2 заявляючи клопотання про відвід головуючого судді, посилаючись на начебто порушення суддею процесуального законодавства, не надала жодного доказу на підтвердження своїх посилань, а незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для його відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що обставини, зазначені в усному клопотанні представника позивача як підстави для відводу, не підтверджені жодним доказом, не можуть викликати сумнів у неупередженості судді, чи свідчити про його певну особисту заінтересованість, прихильності, уподобання стосовно однієї з сторін у справі.

Відтак, клопотання про відвід головуючому у справі судді є необґрунтованою.

У відповідності до ч.3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 с. 33 цього Кодексу.

З огляду на обставини справи та підстави заявленого відводу, суд не убачає підстав для зупинення провадження для вирішення питання про відвід головуючого.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33-40 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати необґрунтованим клопотання про відвід головуючого судді у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим передати до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Оболонського районного суду м.Києва для визначення складу суду та розгляду заяви про відвід головуючого судді Яценко Н.О.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 13 грудня 2018 року.

Суддя Н.О. Яценко