Рішення № 78532185, 27.09.2018, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1437/18

Провадження № 2-о/682/47/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря Мелашенко О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10), ОСОБА_3 Федерація в особі Посольства ОСОБА_3 Федерації в Україні (м. Київ, вул. Повітрофлотський проспект, 27),-

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про встановлення факту, що їх вимушене переселення з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України. Свої вимоги обґрунтовують тим, що до початку збройної агресії ОСОБА_3 Федерації заявники проживали у ІНФОРМАЦІЯ_2, корп. А, кв. 30, та після того, як були самопроголошені ЛНР та ДНР на початку липня 2014 року почалися активні дії. В серпні 2014 року ОСОБА_2 та в серпні 2016 року ОСОБА_1 прийнято рішення про переїзд до АДРЕСА_1, через неможливість подальшого проживання на вказаній території.

28 жовтня 2014 року на ім'я ОСОБА_2 та 17.08.2016 року на ім'я ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Славутської міської ради було видано довідки про взяття на облік, як внутрішньо-переміщених осіб.

Встановлення вказаного факту необхідно заявникам для того, щоб визначити статус їх, як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

В підготовчому судовому засіданні заявники та їх представник викладені в заяві вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задоволити.

Представник заявників в основне судове засідання подала заяву із клопотанням проводити судовий розгляд за відсутності сторони заявників.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України, який належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 Федерації в особі Посольства ОСОБА_3 Федерації в Україні в судове засідання також не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що місцем проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 було зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_2, корп. А, кв. 30.

Відповідно до довідок Управління праці та соціального захисту населення Славутської міської ради 28.10. 2014 року ОСОБА_2 та 17.08.2016 року ОСОБА_1 було взято на облік, як внутрішньо-переміщених осіб.

На даний момент фактичним місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є АДРЕСА_2.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у ст.1 дано визначення внутрішньо переміщеної особи, якою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії ОСОБА_3 Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2015 року, 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_3 Федерації, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням ОСОБА_3 Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_3 Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_3 Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройнихформувань немав розпізнавальних знаків. 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації захопили будівлі Ради міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації, а Чорноморський флот ОСОБА_3 Федерації заблокував українські порти, де знаходилися кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії "Русское единство" ОСОБА_4 у незаконний спосіб проголосив себе головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та закликав Президента ОСОБА_3 Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_3 Федерації звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів ОСОБА_3 Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної республіки Крим та міста Севастополя.

Сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу ОСОБА_3 Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_3 Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".

17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом ОСОБА_3 Федерації «Договір про прийняття до ОСОБА_3 Федерації Республіки Крим і створення у складі ОСОБА_3 Федерації нових суб'єктів».

21 березня 2014 року владою ОСОБА_3 Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субьектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року, Республіку Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.

Незаконно анексувавши Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, коли контрольовані, керовані і фінансовані ОСОБА_3 Федерацією озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії ОСОБА_3 Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян ОСОБА_3 Федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами ОСОБА_3 Федерації батальйон "Восток", а також задіяні такі озброєні групи найманців, як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітрянодесантних військ Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації. Участь регулярних Збройних Сил ОСОБА_3 Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".

Згідно зістаттею 1 Закону України "Проо борону України" від 06 грудня 1991 року, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Україною, за наслідками збройної агресії ОСОБА_3 Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

В другому абзаці постанови Верховної ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами ОСОБА_3 Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 04 лютого 2015 року, зазначається, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія ОСОБА_3 Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".

Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамлеї ОБСЕ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_3 Федерації державою-агресором.

Результатом такого звернення стало визнання та засудження військових дій ОСОБА_3 Федерації на території України, рядом міжнародних інстанцій.

Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкресливши при цьому, що такі дії є порушенням міжнародного права.

Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії ОСОБА_3 Федерації відбулася окупація частини тертої Луганської та Донецької областей.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії ОСОБА_3 Федерації на частині території Луганської області було порушено низку конституційних прав заявників, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту,розділом II Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Виданані 28.10.2014 року та 17.08.2016 року довідки посвідчують лише факт вимушеного переселення заявників з м.Алчевськ Луганської області до м. Славути Хмельницької області і не встановлюють причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.

Згідно з ч. 2ст. 256 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 переселилися з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободі, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії ОСОБА_3 Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявникам необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора ОСОБА_3 Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню частково, з урахуванням встановлення періоду взяття на облік заявниці ОСОБА_2 не з серпня 2014 року, а з жовтня 2014 року.

Керуючись ст.ст.141,258,259,353ЦПК України, суд,-

вирішив:

Заяву задоволити частково.

Встановити юридичний факт вимушеного переселення ОСОБА_1 (15.10.1962 р.н.) в серпні 2016 року та ОСОБА_2 (31.12.1968 р.н.) в жовтні 2014 року з окупованої території Луганської області внаслідок збройної агресії ОСОБА_3 Федерації проти України та окупації ОСОБА_3 Федерацією частини території Луганської області України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Маршал І. М.