Рішення № 78526165, 21.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2018 року № 826/13097/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., суддів Вєкуа Н.Г., Федорчук А.Б., при секретарі судових засідань Ксендзові А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Начальника відділу з доступу до публічної інформації Генеральної

прокуратури України Тєлічко Н.

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Орленко А.О.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 листопада 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач/ОСОБА_2.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Начальника відділу з доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України в якій просить:

- дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н. за відповіддю №19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 року визнати протиправними;

- визнати відповідь начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н. за №19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016 року незаконною;

- постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н., дії якої є протиправними щодо надання недостовірної інформації відносно ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2018 року відкрито провадження у справі.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2017 р., з метою пришвидшення розгляду даної справи, керівником апарату Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято розпорядження № 5260 від 10.10.2017 р., яким відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу дану справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», що полягає у наданні недостовірної інформації при надання відповіді на звернення позивача. У зв'язку з цим позивач вважає, що його права, як суб'єкта інформаційних відносин, були порушені.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

29 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Генеральної прокуратури України з запитом на отримання інформації на підставі Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації» наступного змісту:

« - Надати більш належну відповідь з копіями витягу з Єдиного реєстру досудових рішень відносно мене ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН НОМЕР_1, де я є обвинувачувана, потерпіла та заявник за вашим особистим підписом, за постановою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від « 02» вересня 2015 року.

- Роз'яснити відповідно якого чинного законодавства облік в Реєстрі осіб у кримінальному провадженні здійснюються з моменту письмового повідомлення їх про підозру.

- Підтвердити або спростувати належність вчинення кримінального злочину начальником відділу розгляду запитів на публічну інформацію Мілевич, а саме надання недостовірної інформації яка значилась в ЄРДР з зловживанням та використанням службового положення припаданні відповіді « 07» жовтня 2016 року, за постановою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від « 02» вересня 2015 року».

За результатами розгляду запиту ОСОБА_2 відповідач у листі від 05 серпня 2016 року №19/4-1154вих-16 повідомив наступне:

«Повідомляємо, що правила обліку відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань визначено Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 06.04.2016 № 139 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 680/28810 від 05.05.2016.

Відповідно до глави 5 розділу II цього Положення облік осіб, яких повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, здійснюється Реєстратором шляхом внесення відомостей до Реєстру після:

- складання повідомлення про підозру (стаття 277 КПК України);

- вручення (дата та час) повідомлення про підозру (стаття 278 КПК України).

За даними Єдиного реєстру досудових розслідувань в інформаційній системі наявні відомості про розпочаті кримінальні провадження, у яких Ви є обвинуваченою, потерпілою та заявником (перелік додається).

З огляду на особливості формування інформаційної системи ЄРДР, надання достовірної інформації за вказаними фактами можливе лише за умови вивчення матеріалів кримінальних (наглядових) проваджень».

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

На думку позивача, вона звернулась із запитом на підставі норм Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

За визначенням статті 1 Закон України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Разом з тим, на думку колегії суддів, запит позивача не є запитом на інформацію в контексті Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки запитувана ним інформація про відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є публічною інформацією у розумінні цього Закону.

Таким чином, до спірних правовідносин належить застосовувати норми Закону України "Про звернення громадян".

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з положеннями статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Стаття 7 Закону України "Про звернення громадян" визначає, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Наведені норми Закону України "Про звернення громадян" вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Дослідивши зміст листа-відповіді відповідача від 05.08.2016 року №19/4-1154вих-16, колегія суддів встановила, що він не містить відповідей поставлені позивачем питання у зверненні.

Зазначена поведінка відповідача щодо розгляду та вирішення фактів викладених у звернені позивача від 29 липня 2017 року суперечить вимогам Закону України "Про звернення громадян" та носить характер протиправних дій.

Разом з тим, позовні вимоги належить задовольнити частково, оскільки лист начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н. від 03.08.2017 року №19/4-1154вих-16 не може бути визнаний незаконним, адже не є рішенням суб'єкта владних повноважень в контексті Кодексу адміністративного судочинства України, а про його необґрунтованість зазначено у мотивувальній частині рішення.

Щодо позовної вимоги про постановлення окремої ухвали про притягнення до відповідальності начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н., дії якої є протиправними при надання відповіді на запит позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Виходячи з норм Кодексу адміністративного судочинства України винесення окремої ухвали це є правом суду, а не його обов'язком.

Колегія судів не вбачає підстав для винесення окремої ухвали, а тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в розмірі 551, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 249, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Тєлічко Н. при наданні відповіді №19/4-1154 вих-16 від 03.08.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України (01601, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П. Васильченко

Судді Н.Г. Вєкуа

А.Б. Федорчук

Повний текс рішення складено та підписано 12.12.2018 р.