Рішення № 78526078, 13.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року справа № 320/5300/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.08.2018 №0042405102.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що своєчасно та у повному обсязі сплачує грошові зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, у зв'язку з чим орган доходів і зборів не мав правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що єдиний внесок позивач сплатив несвоєчасно, оскільки здійснюючи його сплату у відповідних платіжних документах зазначив рахунок, призначений для сплати єдиного внеску підприємствами, унаслідок чого в його інтегрованій картці виникла недоїмка, яка була погашена лише після перенесення сплачених позивачем сум в ручному режимі на правильні рахунки.

За викладених обставин відповідач вважає, що обов'язок зі сплати єдиного внеску позивач виконав несвоєчасно, у зв'язку з чим в органу доходів і зборів були визначені законом підстави для застосування фінансових санкцій.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями № 10 від 03.03.2015, № 13 від 18.03.2015, № 16 від 01.04.2015, № 19 від 14.04.2015, № 23 від 08.05.2015, № 25 від 18.05.2015, №30 від 04.06.2015, № 31 від 16.06.2015, № 35 від 14.07.2015, № 37 від 20.07.2015, № 41 від 17.08.2015, № 44 від 17.08.2015, № 45 від 01.09.2015, № 47 від 16.09.2015, № 50 від 01.10.2015, № 52 від 02.10.2015, № 53 від 15.10.2015, № 58 від 10.11.2015, № 60 від 18.11.2015, № 64 від 16.12.2015, № 66 від 16.12.2015, № 1 від 14.01.2016, № 2 від 14.01.2016, № 6 від 16.02.2016, № 7 від 16.02.2016, № 10 від 15.03.2016, № 11 від 15.03.2016, № 14 від 18.04.2016, № 16 від 18.04.2016, № 18 від 17.05.2016, № 20 від 17.05.2016, № 24 від 10.06.2016, № 26 від 10.06.2016, № 31 від 19.07.2016, № 33 від 19.07.2016, № 37 від 08.08.2016, № 39 від 08.08.2016, № 43 від 05.09.2016, № 44 від 15.09.2016, № 50 від 18.10.2016, № 53 від 18.10.2016, № 55 від 07.11.2016, № 57 від 11.11.2016, № 63 від 06.12.2016, № 1 від 10.01.2017, № 5 від 16.01.2017, № 6 від 03.02.2017, № 8 від 15.02.2017, № 11 від 03.03.2017, № 12 від 14.04.2017, № 13 від 05.05.2017, № 4 від 11.07.2017, № 17 від 08.06.2017 позивачем було сплачено ЄСВ у загальному розмірі 37315,27 грн.

Судом встановлено, що сплачуючи ЄСВ на підставі вказаних платіжних доручень, позивачем було допущено помилку у банківських реквізитах отримувача коштів та замість рахунку 37197205001032 ЄСВ помилково був сплачений на рахунок 37198204001032.

Відповідно до пояснень позивача, він звернувся до органу доходів і зборів із письмовою заявою, у якій просив спрямувати помилково сплачені кошти з рахунку 37198204001032 на рахунок 37197205001032.

Розглянувши вказану заяву, орган доходів і зборів здійснив перерахунок коштів з рахунку 37198204001032 на рахунок 37197205001032.

Разом з цим, 22.08.2018 орган доходів і зборів прийняв рішення за №0042405102, яким за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосував до позивача фінансові санкції у формі штрафу у розмірі 7463,05 грн., а також зобов'язав останнього сплатити пеню за період з 21.03.2015 по 11.07.2017 у розмірі 18944,41 грн.

Встановлені судом фактичні обставини спору учасниками справи не заперечуються.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.ч. 5, 7 і 8 ст. 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно ч. 11 ст. 9, ч. 10 і 11 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного соціального внеску та перебуває на обліку в переяслав-хмельницьківй об'єднаній державній податковій iнспекцiї Головного управлiння державної Фiскальної служби у Київськiй областi (м.переяслав-хмельницький).

Сплата позивачем сум єдиного соціального внеску за спірний період підтверджується платіжними дорученнями № 10 від 03.03.2015, № 13 від 18.03.2015, № 16 від 01.04.2015, № 19 від 14.04.2015, № 23 від 08.05.2015, № 25 від 18.05.2015, №30 від 04.06.2015, № 31 від 16.06.2015, № 35 від 14.07.2015, № 37 від 20.07.2015, № 41 від 17.08.2015, № 44 від 17.08.2015, № 45 від 01.09.2015, № 47 від 16.09.2015, № 50 від 01.10.2015, № 52 від 02.10.2015, № 53 від 15.10.2015, № 58 від 10.11.2015, № 60 від 18.11.2015, № 64 від 16.12.2015, № 66 від 16.12.2015, № 1 від 14.01.2016, № 2 від 14.01.2016, № 6 від 16.02.2016, № 7 від 16.02.2016, № 10 від 15.03.2016, № 11 від 15.03.2016, № 14 від 18.04.2016, № 16 від 18.04.2016, № 18 від 17.05.2016, № 20 від 17.05.2016, № 24 від 10.06.2016, № 26 від 10.06.2016, № 31 від 19.07.2016, № 33 від 19.07.2016, № 37 від 08.08.2016, № 39 від 08.08.2016, № 43 від 05.09.2016, № 44 від 15.09.2016, № 50 від 18.10.2016, № 53 від 18.10.2016, № 55 від 07.11.2016, № 57 від 11.11.2016, № 63 від 06.12.2016, № 1 від 10.01.2017, № 5 від 16.01.2017, № 6 від 03.02.2017, № 8 від 15.02.2017, № 11 від 03.03.2017, № 12 від 14.04.2017, № 13 від 05.05.2017, № 4 від 11.07.2017, № 17 від 08.06.2017.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ (далі Закон №2346-ІІІ) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону №2346-ІІІ встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до пп. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону №2346-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону №2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Крім цього, відповідно до п. 1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі Інструкція), затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2014 №22 доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Пунктом 1.12 Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов'язаний, зокрема: узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк (додаток 23).

Пунктом 2.14 Інструкції передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту «Дата надходження», який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті «Дата виконання», має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 2.22. Інструкції передбачено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 2.25. Інструкції платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно пункту 3.6. Інструкції платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Аналіз зазначених положень Інструкції свідчить, що банк не приймає платіжне доручення від платника, якщо його сума перевищує суму, яка є на рахунку платника. У випадку прийняття платіжного доручення платника, заповнені відмітки «дата надходження» та «дата виконання» на такому платіжному дорученні клієнта банку свідчать про факти одержання банком відповідного платіжного доручення його виконання, шляхом списання коштів з рахунків клієнта та зарахування на рахунок отримувача.

Таким чином, наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками підтверджуться, що суму ЄСВ у розмірі 37315,27 грн. були сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі.

Разом з цим, у зв'язку допущеною позивачем помилкою сплачені ним кошти у день їх списання з його рахунку не були відображені в інтегрованій картці, за допомогою якої орган доходів і зборів здійснює оперативний облік ЄСВ.

Надаючи правову оцінку таким діям позивача, суд приходить до висновку, що факт сплати позивачем сум єдиного соціального внеску на інший рахунок ГУ ДКСУ 3719 не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені позивачем у повному обсязі та своєчасно, і зараховані до Державного бюджету, що не спростовано відповідачем.

Дані висновки суду кореспондуються з положеннями п. 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №450 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

При цьому, штрафні санкції та пеня, передбачені ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2346-ІІІ, застосовуються до платника лише у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених суми єдиного внеску на невідповідний рахунок 3719. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №816/591/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 у справі №816/1254/17 та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафу та пені, передбачених ч. 10 і п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2346-ІІІ.

Отже, рішення органу доходів і зборів від 22.08.2018 №0042405102 про накладення на позивача штрафу у розмірі 7463,05 грн. та нарахування пені у розмірі 18944,41 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., який підлягає відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.08.2018 №0042405102.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 08400, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.