Ухвала суду № 78525880, 12.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6300/18

УХВАЛА

12 грудня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Об’єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів» до Ізмаїльскої міської ради, третя особа Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Об’єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради від 05.06.2018 року №3766-VII «О даче согласия на прекращение договора аренды нежилого помещения по ул. Михайловская (бывшая ул. ОСОБА_1), 25/2 с АО «Одесская областная коллегия адвокатов».

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161,171 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали позовної заяви Об’єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів», суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як зазначено у п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з &?и;…&gб; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?р;…&?с;”. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності рішення Ізмаїльської міської ради від 05.06.2018 року №3766-VII «О даче согласия на прекращение договора аренды нежилого помещения по ул. Михайловская (бывшая ул. ОСОБА_1), 25/2 с АО «Одесская областная коллегия адвокатов».

Зі змісту оскаржуваного вбачається, що Ізмаїльська міська рада, розглянувши інформацію надану Фондом комунальної власності Ізмаїльскої міської ради, зокрема вирішила надати згоду на припинення договору оренди нежитлових приміщень по вул. Михайлівська, 25/2, загальною площею 54,7 кв.м. з АО «Одеська обласна колегія адвокатів», у зв’язку з закінченням строку договору оренди і не виконанням суттєвих умов договору оренди; вважати таким, що втратило чинність рішення Ізмаїльської міської ради №2172-У11 від 28.04.2017 року «Про надання згоди на дострокове розірвання договору оренди нежитлових приміщень по вул. Михайлівська, 25/2 з АО «Одеська обласна колегія адвокатів».

У позовній заяві зазначено, що право належного користування Об’єднанням адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів» спірним об’єктом нерухомості (вбудоване нежитлове приміщення 1-го поверху, площею 54,7 кв.м.) за адресою: м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, 25/2 (вул. Радянської Міліції) підтверджується договором оренди між АО «Одеська обласна колегія адвокатів» та Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради від 06.12.2002 року, Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2005 року по справі №1/233-05-6029, постановою Апеляційного господарського суду Одеської області від 01.12.2005 року по справі №1/233-05-6029, постановою Вищого Господарського суду України від 16.02.2006 року по справі №1/233-05-6029, постановою Ізмаїльского міськрайонного суду від 20.11.2012 року по справі №2-а-7964/11.

Як встановлено судом підставою прийняття оскаржуваного рішення зазначено невиконання позивачем істотних умов договору оренди від 06.12.2002 року та закінчення строку договору оренди.

При цьому судом встановлено, що в основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваного рішення відповідача від 05.06.2018 року №3766-VII покладено не порушення порядку та процедури прийняття такого рішення, а відсутність факту порушень позивачем умов договору оренди від 06.12.2002 року та відсутності у відповідача оформленого належним чином права власності на спірний об’єкт нерухомості.

Тобто, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням Об’єднанням адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів» умов цивільно-правової угоди (договір оренди нерухомого майна від 06.12.2002 року), а отже цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і пов'язаний з реалізацією майнових прав.

Слід зазначити, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Таким чином, враховуючи, що спір у справі виник між юридичною особою та суб'єктом владних повноважень поза межами публічно-правових правовідносин, оскільки не пов'язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту права позивача щодо користування об’єктом нерухомості, такий спір з урахуванням суб’єктного складу учасників справи, віднесений до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 26 січня 2016 року у справі № 2а-10699/11/2670 (21-3367а15), а також у постанові Великої палати Верховного суду від 18 квітня 2018 року по справі № 804/1001/16.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

07 грудня 2018 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову (вх.№37992/18), яка з урахуваннями вищезазначених висновків, судом по суті не розглядається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст.ст. 241-243, ст.248, 250 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом Об’єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів» до Ізмаїльскої міської ради, третя особа Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз’яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів до П’ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала складена та підписана 12.12.2018р. у зв’язку із перебуванням судді Аракелян М.М. у відпустці 10-11 грудня 2018 року.

Суддя М.М. Аракелян