Рішення № 78525719, 12.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2571/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Гулкевич І.З.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство "ОСОБА_3 ОСОБА_4", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт " про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

встановив:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство "ОСОБА_3 ОСОБА_4", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт " про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 ВП №54066997 від 05.06.2017 р про відкриття виконавчого провадження.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що на момент початку вчинення оспорюваної дії відповідачем, а саме винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у справі на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за №1537, строк пред’явлення до виконання останнього був пропущений, відтак постанова підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з’явились, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, попередньо просили позов слухати без їх участі.

Представник відповідача подала відзив на адміністративний позов. В обгрунтування відзиву зазначила, що у період з 17.08.2011 р по 28.09.2016 р виконавчий напис перебував на примусовому виконанні (ВП №28857356) та 28.09.2016 р був повернутий стягувачу в порядку, передбаченому п.6 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 р. Відповідно до п.5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років. Оскільки з часу повернення виконавчого документа стягувачеві строк розпочав свій перебіг заново, то в силу вимог ст. 12,24,26 Закону №1404-VIIІ який діяв на момент пред’явлення виконавчого документа до виконання, стягувач повторно, тобто у встановлений строк, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження, і 05.06.2017 р було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54066997. Відтак, вважає , що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги заперечує повністю.

Третя особа - ОСОБА_2 акціонерне товариство "ОСОБА_3 ОСОБА_4" подала письмові пояснення на адміністративний позов. В обгрунтування пояснень зазначено, що АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_4" не пропущено строк пред’явлення до виконання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 18.08.2010 р та зареєстровано в реєстрі №1537, а отже в діях державного виконавця відсутні порушення, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт " в судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

Відповідно до частини девятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як з’ясовано судом із виконавчого напису від 18.08.2010 вказаній події передувало укладення 16.04.2007 АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_4" із ОСОБА_1 кредитного договору №010/08-3/2793/в, згідно із умовами якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 1 875 000,00 доларів США для придбання нерухомого майна з процентною ставкою 12% річних у строк до 14.04.2017 р.

15.05.2007 р між ОСОБА_1 та АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_4" було укладено договір іпотеки №010/08-3/2793/в, що посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №782, а з 15.06.2007 р було укладено договір про внесення змін до Іпотечного договору посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу 15.05.2007 р за реєстраційним №782, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 у забезпечення вимог Банку, передав в іпотеку нерухоме майно-нежитлове приміщення будівлі, загальною площею 3079,1 кв.м., що знаходиться за адресою : львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька,29 та земельну ділянку площею о,5271 га, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, 29 кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:01:014:0017.

11.08.2010 р АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_4" у зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань щодо повернення кредитних коштів в сумі 1 882 294,16 доларів США за кредитним договором відповідно до Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, звернулось до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про вчинення виконавчого напису.

18.08.2010 р приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1537.

Даний виконавчий напис пред’являвся банком не одноразово, зокрема: 28.09.2016 р головним дежавним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС України ОСОБА_7 у виконавчому провадженні №28857356 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

23.05.2017 р АТ "ОСОБА_8 ОСОБА_7" повторно пред’явлено виконавчий напис №1537 від 18.08.2010 р до виконання у Відділ примусових виконань рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

05.06.2017 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54066997 з примусового виконання виконавчого напису від 18.08.2010, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на нежитлове приміщення будівлю, загальною площею 3 079,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, 29 та земельну ділянку площею о,5271 га, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець,вул. Стебницька, 29 кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:01:014:0017.

Дослідивши вищенаведені обставини, необхідно відмітити, що на переконання позивача постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2017 за №54066997 не відповідає чинному законодавству, винесена з порушенням Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку із чим, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною і такою, яка підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.ст.3, 5 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріусів. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності із ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно ч.ч.1-3 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку (ч.3 ст.4 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

З аналізу даних правових норм слідує, що на державного виконавця покладено обов'язок примусового виконання рішень. Серед виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, вказано виконавчий напис нотаріуса. Державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, серед іншого, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Отримавши заяву стягувача про примусове виконання рішення, державний виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам ст.4 Закону № 1404-VIII, і в разі відсутності визначених ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII підстав для повернення виконавчого документа, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса № 1537, виданий 18.08.2010 р. відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим ст.4 Закону № 1404-VIII.

Доводи позивача про пропущення строку пред'явлення цього виконавчого документа до виконання, є безпідставними, оскільки зі змісту виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення, тобто з 18.08.2010 р., і може бути пред'явлений до державної виконавчої служби протягом трьох років з моменту його вчинення.

Згідно ч.1 ст.12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред’явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника- з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно з ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу.

Частина 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, строк пред’явлення виконавчого документа до виконання переривається пред’явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, в період 17.08.2011 р по 28.09.2016 р виконавчий напис перебував на примусовому виконанні (ВП №28857356).

28.09.2016 р був повернутий стягувачу в порядку, передбаченому п.6 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 р.

Відповідно до п.5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років. Оскільки з часу повернення виконавчого документа стягувачеві строк розпочав свій перебіг заново, то в силу вимог ст. 12,24,26 Закону №1404-VIIІ який діяв на момент пред’явлення виконавчого документа до виконання, стягувач повторно, тобто у встановлений строк, звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження, про що 05.06.2017 р було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54066997.

Таким чином, за відсутності підстав для повернення виконавчого документа, державний виконавець правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2017 р.

При цьому суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована суто з процедурних мотивів, оскільки виконавчий документ не визнано таким, що не підлягає виконанню, його подано з дотриманням строків пред'явлення до виконання та він не виконаний боржником ані добровільно, ані в примусовому порядку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки при винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2017 р. державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.