Рішення № 78525182, 11.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4832/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування постанов, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018 (далі – Постанова № 1), якою на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн. за порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Повідомлення про прийняття працівника на роботу»;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018 (далі – Постанова № 2), якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 74 460, 00 грн. за порушення вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, ч.1 ст.33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018 (далі- Постанова № 3), якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3 723, 00 грн. за порушення вимог ст.116 КЗпП України та ч.1 ст. 83 КЗпП України. Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, оскаржуваних постанов, з огляду на наступне. В обгрунтування безпідставності накладення Постановою № 1 штрафу на ФОП ОСОБА_3 за допущення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без укладення трудового договору, позивач покликається на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 реалізували право на працю шляхом укладення із ФОП ОСОБА_3 цивільно-правових угод. Щодо Постанови № 2, якою встановлено порушення вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, ч.1 ст.33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», позивач зазначає, що на момент проведення інспекційного відвідування порушення у вигляді індексації заробітної плати працівників було відсутнє, оскільки індексація була проведена позивачем до проведення інспекційного відвідування. Таким чином, позивач стверджує, що непроведення індексації заробітної плати працівникам позивача на час інспекційного відвідування не мало місця, інспекційним відвідуванням встановлено лише факт її несвоєчасного проведення. Щодо накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Постановою № 3 за порушення вимог ст.116 КЗпП України та ч.1 ст. 83 КЗпП України, позивач зауважує, що відповідач безпідставно не врахував факт самостійної та добровільної (здійсненої до початку інспекційного відвідування) виплати відповідним особами компенсації за невикористані дні відпустки, та відповідно, відсутність станом на дату проведення інспекційного відвідування порушення, що описані у оскаржуваній Постанові.

Ухвалою судді від 21.10.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

13.11.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому в спростування позовних вимог відповідач покликається, зокрема, на наступне. Обгрунтовуючи правомірність винесення Постанови № 1, відповідач зауважує, що укладені з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 цивільно-правові договори не відповідають поясненням, які були надані цими працівниками. Вказані договори, на переконання відповідача, мають ознаки трудового договору, а тому позивач здійснив фактичний допуск працівників до роботи без оформлення відповідних трудових відносин. Щодо порушень, встановлених Постановою № 2 та № 3 відповідач зазначає, що дані порушення належать до порушень, фінансові санкції щодо яких застосовуються незалежно від факту їх усунення під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування передбаченого п.29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295.

У відповіді на відзив від 21.11.2018 позивач покликається на те, що оскільки недійсність цивільно-правових угод, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 не встановлена жодним законом та відсутнє судове рішення, яке б набрало законної сили щодо визнання таких правочинів недійсними/фіктивними/удаваними, підстав сумніватися у дійсності таких цивільно-правових угод немає. Спростовуючи правомірність Постанови № 2 та Постанови № 3, позивач зазначає, що оскільки усунення бухгалтерських помилок щодо виплати індексації та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки було здійснено ще до моменту початку інспекційного відвідування, то відповідач необгрунтовано застосовує п.29 Порядку № 295.

Ухвалою суду від 10.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши доводи заяв по суті спору та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до направлення № 1882 від 05.09.2018 про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 (а.с. 68), на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 05.09.2018 № 2064-П (а.с. 67), головними державними інспекторами праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 07.09.2018 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЛВ1151/460/НД (а.с.73-74) і вимогу про надання документів № ЛВ1151/460/НД/ПД від 07.09.2018 (а.с. 75).

10.09.2018 складено акт інспекційного відвідування № ЛВ 1151/460/НД/АВ (а.с.9-23), яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме: вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Повідомлення про прийняття працівника на роботу», п.2.5 гл.2 Інструкції № 58, ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», ч.4 ст.79 КЗпП України, ст.57 КЗпП України, ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.116, 83, 47 КЗпП України. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт підписано головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_7 та винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ1151/460/АВ/П від 10.09.2018 (а.с.24-27), в якому було надано строк до 25.09.2018 усунути виявлені порушення законодавства.

09.10.2018 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_9 винесено:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018 (далі – Постанова №1), якою на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн. за порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Повідомлення про прийняття працівника на роботу» (а.с.28);

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018 (далі – Постанова № 2), якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 74 460, 00 грн. за порушення вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, ч.1 ст.33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с. 38);

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018 (далі – Постанова № 3), якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3 723, 00 грн. за порушення вимог ст.116 КЗпП України та ч.1 ст. 83 КЗпП України (а.с. 41).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з'ясованим обставинам справи, суд керується наступними положеннями законодавства.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 N 877-V (далі – Закон N 877-V).

Як зазначено в статті 1 Закону N 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону N 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону N 877-V).

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку № 295).

Відповідно до пп. 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про, зокрема: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог та підставність оскаржуваних постанов відповідача на основі зазначених правових норм, суд виходить з наступного.

Постановою № 1 (а.с.28) встановлено порушення позивачем вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Повідомлення про прийняття працівника на роботу», яке, за твердженням відповідача, полягало у тому що між ФОП ОСОБА_3 та працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_5 мали місце трудові відносини, які юридично не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства, тобто працівники ОСОБА_6, ОСОБА_5 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, що передбачено Постановою №413.

Так, згідно з частиною другою статті 2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП).

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 (далі – Постанова № 413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідач покликається на те, що з наданих письмових пояснень ОСОБА_6, ОСОБА_5 вбачається, що ці працівники не укладали з позивачем трудового договору, чи цивільно-правового договору станом на 07.02.2018.

Натомість, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься цивільно-правова угода № 1 від 01.02.2018 (а.с. 29), укладена між ФОП ОСОБА_3 як замовником та ОСОБА_6 як виконавцем, відповідно до п.1.1. якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати клінінгові послуги з підвищеною складністю на турбазі «Бойцівський Двір». Згідно з п.1.2 цивільно-правової угоди №1, виконавець зобов’язаний надати двадцять послуг протягом дії цієї угоди. У п.1.3. угоди сторони погодили, що вартість однієї послуги становить 500 грн.

Відповідно до п.2.1.-2.3. цивільно-правової угоди № 1 від 01.02.2018, підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних робіт. За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду 10000,00 грн. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється після підписання акта приймання виконаних робіт.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії акту прийому-передачі наданих послуг від 07.09.2018 (а.с.30), сторони підтвердили факт надання ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_3 клінінгових послуг з підвищеною складністю у кількості 20 штук, загальна вартість яких склала 10000,00 грн.

Згідно з видатковим касовим орденом від 07.09.2018 (а.с. 33) на суму 8050,00 ОСОБА_6 видано 8050,00 грн. на підставі цивільно-правової угоди № 1, що підтверджується підписом ОСОБА_6 про отримання відповідних коштів.

Також в матеріалах справи міститься цивільно-правова угода № 2 від 07.08.2018 (а.с. 31), укладена між ФОП ОСОБА_3 як замовником та ОСОБА_5 як виконавцем, відповідно до п.1.1. якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги з обробки та нарізки традиційних видів овочів та інших продуктів та готових напівфабрикатів для приготування страв та інші допоміжні послуги виготовлення страв та кулінарних виробів на підставі відповідних замовлень замовника. Об’єкт замовника – заклад турбаза «Бойківський Двір». За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду 4000,00 грн. Виплата винагороди виконавцеві замовником здійснюється після підписання акта приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.2.1.-2.3. цивільно-правової угоди, підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є підписаний акт приймання виконаних робіт.

07.09.2018 сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 32), яким сторони підтвердили факт надання послуг за цивільно-правовою угодою №2.

Згідно з видатковим касовим орденом від 07.09.2018 (а.с. 34), ФОП ОСОБА_3 видав ОСОБА_5 3220,00 грн. на підставі цивільно-правової угоди № 2, що підтверджується підписом ОСОБА_5 про отримання відповідних коштів.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Згідно з цією нормою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором(частина перша статті 903 ЦК України). Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами ( стаття 905 ЦК України ).

Частиною першою статті 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Зі змісту договорів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 та аналізу зазначених приписів законодавства, вбачається, що такі договори мають цивільно-правовий характер.

Суд критично ставиться до припущення відповідача, що згадані цивільно-правові угоди позивач уклав «заднім числом» з метою уникнення передбаченої законодавством відповідальності, враховуючи таке.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», п. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У зв’язку з наведеним, суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував та не оцінив при прийнятті оскаржуваної Постанови № 1 наданих позивачем доказів того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 надавали ФОП ОСОБА_3 послуги на підставі цивільно-правових угод.

Оцінюючи відповідність Постанов № 2 та № 3 критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд керується такими міркуваннями.

Постановою відповідача № 2 встановлено порушення позивачем вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, ч.1 ст.33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а саме: з наданих ФОП ОСОБА_3 розрахунково-платіжних відомостей за період січень-грудень 2017 встановлено, що індексація грошових доходів не нараховувалась та одночасно не виплачувалась за червень 2017 року та грудень 2017 року 1 працівнику (ОСОБА_10М.); липень 2017 року 2 працівникам (ОСОБА_10 та ОСОБА_11М.) при наявності приросту індексу споживчих цін, а саме червень 2017 року – 3, 7 %, липень – 4,1%, грудень 2017 – 3, 2%.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі – Закон № 108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з частинами п’ятою, шостою статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Як визначено в пункті 5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Постановою відповідача № 3 (а.с. 41) встановлено порушення вимог ст.116 КЗпП України та ч.1 ст. 83 КЗпП України. Відповідно до правових норм КЗпП України, порушення яких ставиться у вину позивачу згідно з оскаржуваною постановою, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст. 83 КЗпП України). При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст.116 КЗпП України).

Зокрема, за твердженням відповідача, при звільненні працівника не проведено виплату компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а саме наказом № б/н від 30.09.2017 звільнено ОСОБА_11 з 30.09.2017 (договір укладено 01.02.2017); та з 31.07.2018 розірвано трудовий договір з ОСОБА_12 (укладено 01.02.2018); при звільненні працівника йому не виплачується щорічна грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період роботи, а саме: наказом № б/н від 30.09.2017 звільнено ОСОБА_11 з 30.09.2017 не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року; 31.07.2018 розірвано трудовий договір з ОСОБА_12 не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2018 року по 31 липня 2018 року та інші.

Згідно з п 27 цього Порядку № 295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Положення, що містяться в цих нормах, свідчать про те, що реагуванням на виявленні порушення законодавства про працю є припис про їх усунення, при цьому ці порушення характеризуються їх наявністю на час перевірки. З вказаного вбачається те, що в розумінні Порядку, порушенням законодавства про працю є таке порушення, яке безпосередньо існує на момент перевірки, оскільки воно повинно бути наявним та обов’язковим реагуванням на нього повинен бути припис про його усунення.

Однак, як свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази, порушення, штраф за які накладено Постановою №2 та Постановою №3 були усунуті ще до моменту початку інспекційного відвідування.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наказом позивача від 03.09.2018 № 5/1 «Про виправлення бухгалтерської помилки про розрахунку індексації заробітної плати» (а.с. 39), ФОП ОСОБА_3 було встановлено, що у зв’язку з виявленням за результатами внутрішнього аудиту бухгалтерської помилки у відомостях по заробітній платі у сумах нарахування індексації за 2017 рік наявні підстави для донарахування індексації за 2017 відповідно до вимог чинного законодавства двом особам: ОСОБА_10 та ОСОБА_11

На виконання наказу від 03.09.2018 № 5/1 та усунення самостійно виявленої помилки, 03.09.2018 було проведено нарахування та виплату сум індексації працівниками ОСОБА_10, ОСОБА_11, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю (а.с. 40).

Як стверджує позивач та підтверджується письмовими доказами, документи, що підтверджують вищезгадані виплати індексації були надані у розпорядження Головного управління Держпраці у Львівській області як додатки до заперечень на акт інспекційного відвідування (а.с. 35-37).

Наказом № 5-2 від 06.09.2018 «Про нарахування грошової компенсації за невикористані дні відпустки» (а.с. 42) встановлено провести нарахування та здійснити виплату грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки працівникам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Здійснення відповідних виплат підтверджується розрахунково-платіжною відомістю № 9 від 06.09.2018 (а.с. 43).

Як вбачається з матеріалів справи, докази здійснення нарахування та виплати компенсації за всі дні невикористаної відпустки працівникам позивач надав відповідачу разом з листом від 25.09.2018 щодо припису про усунення виявлених порушень від 10.09.2018 (а.с. 44-45).

У спростування позовних вимог, відповідач покликається на те, що пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналізуючи вказану норму, суд вважає доречним зауваження позивача, що зазначеною нормою, не передбачено застосування таких заходів у разі виявлення порушень, усунутих до інспекційного відвідування.

Зазначене дає суду підстави для висновку, що оскільки позивач усунув порушення до проведення інспекційного відвідування, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, яке полягає в не проведенні індексації заробітної плати працівникам позивача, як і не нарахування грошової компенсації за невикористані дні відпустки, на час перевірки не мало місця, перевіркою встановлено лише факт несвоєчасності такого проведення.

При вирішенні спору суд також бере до уваги дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішення відповідача про застосування до штрафу, оскільки:

- принцип пропорційності порушення і покарання є вимогою статті 12 Закону №877-V;

- пропорційність (дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення) є одним із критеріїв правомірного рішення суб’єкта владних повноважень.

Так, одним із завдань Держпраці та його територіальних управлінь є реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В контексті спірних правовідносин проведене посадовою особою територіального управління Держпраці інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 є формою державного контролю роботодавця за додержанням законодавства про працю. Метою цього заходу та прийнятих за його результатами рішень є дотримання прав та гарантій найманих працівників ФОП ОСОБА_4

При цьому, суд враховує ту обставину, що на момент застосування штрафу право найманих працівників підприємства на отримання індексації заробітної плати та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки вже було відновлено.

У свою чергу, попри усунення ФОП ОСОБА_3 порушень законодавства про працю, орган державного контролю застосував до вказаного суб’єкта господарювання Постановою №2 штраф у розмірі 74 460, 00 грн. та Постановою № 3 - у розмірі 3 723, 00 грн.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров'я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конференційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів.

З огляду на викладене, оскаржувані постанови, на переконання суду, не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, зокрема - обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018, якою на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн. за порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 «Повідомлення про прийняття працівника на роботу».

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 74 460, 00 грн. за порушення вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, ч.1 ст.33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1151/460/НД/АВ/ФС від 09.10.2018, якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3 723, 00 грн. за порушення вимог ст.116 КЗпП України та ч.1 ст. 83 КЗпП України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Міцкевича, буд. 8; ідентифікаційний код 39778297) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (82097, Львівська область, Старосамбірський район, село Велика Волосянка; РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 015 (три тисячі п'ятнадцять) гривень 63 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2018.

Суддя В.М. Сакалош