Рішення № 78524762, 13.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року справа №810/3657/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (Код ЄДРПОУ 41248152) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) періоду роботи в Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги з 24.05.1990 року по 28.02.1991 року на посаді «м/с диспетчера» до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію за вислугу років з дати подання заяви № 3134, а саме - з 19.09.2017 року.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначив, що він працював в Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги з 24.05.1990 року по 28.02.1991 року на посаді «м/с диспетчера», що підтверджується записами в його трудовій книжці. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача про призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило в призначенні такої пенсії, мотивуючи це тим, що відповідно до записів трудової книжки не можливо зарахувати до стажу роботи, яки дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача в Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги з 24.05.1990 року по 28.02.1991 року на посаді «м/с диспетчера», оскільки надані позивачем документи у сукупності не підтверджують такий стаж роботи, а також ставлять під сумнів роботу на даному підприємстві.

Позивач вважає, що надав всі необхідні документи на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відповідач зобов'язаний зарахувати спірний період до стажу роботи позивача.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, де зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років " визначено перелік закладів та посад, робота на яких дає право на призначення пенсії по вислузі років. В сфері охорони здоров'я визначено право на призначення пенсій за вислугу років лікарям та середньому медичному персоналу.

Зазначив, що відповідно до записів в трудовій книжці № 1 та 2 позивач був прийнятий на роботу в якості м/с диспетчера, та даний запис трудової книжки не дає можливості визначити, чи відноситься вказана посада до посад середнього медичного персоналу.

З метою надання допомоги в отриманні документів для призначення пенсії управлінням було направлено запит до КЗ «Ірпінської центральної міської лікарні» про підтвердження стажу роботи та надання роз'яснення щодо займаної посади. Відповідно до листа № 2083 від 06.12.2017р. накази, вказані в трудовій книжці ОСОБА_1 у архівних документах відсутні. Аналогічна відповідь міститься в довідці КЗ «Ірпінської центральної міської лікарні» № 1657 від 22.09.2017р.

А отже, виходячи із змісту двох довідок, виданих КЗ «Ірпінської центральної міської лікарні», в архівах відсутні відомості про роботу позивача в період 1990-1991 років. При цьому, управління звертає увагу суду, що у вказаних довідках не вказується на загальну відсутність архівів Ірпінської міської станції швидкої допомоги і невідкладної медицини, а лише про відсутність наказів щодо роботи саме позивача.

Таким чином, на думку відповідача надані документи у сукупності не тільки не підтверджують стаж роботи позивача в КЗ «Ірпінської центральної міської лікарні», а й ставлять під сумнів роботу на даному підприємстві, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, в період з 24.05.1990 року по 01.03.1991 року працював на Ірпінській станції швидкої медичної допомоги, що підтверджується записам в трудовій книжці.

Відповідно до запису № 1 у трудовій книжці позивача зазначено, що згідно наказу № 20 від 24.05.1990 року: «Принят на роботу в качестве м/с диспетчера на 0,5 ставки».

Відповідно до запису № 2 у трудовій книжці позивача зазначено, що згідно наказу № 21 від 01.06.1990 року: «Перевести на 0,1 ставки в качестве м/с диспетчера».

27.12.2017 року Ірпінським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Київської області було прийнято рішення № 3134 про відмову в призначенні пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» гр. ОСОБА_1, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 19.09.2017 року.

Відмова мотивована тим, що відповідно до трудової книжки позивача неможливо зарахувати до вислуги років період роботи в Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги з 24.05.1990 року по 28.02.1991 року на посаді «м/с диспетчера».

Управлінням було направлено запит до КЗ "Ірпінська центральна міська лікарня" щодо підтвердження спірного стажу роботи позивача, на який отримано відповідь від 06.12.2017 №2083, в якій зазначено, що в архівних документах відділу кадрів КЗ "Ірпінська центральна міська лікарня" відсутні накази по Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги №20 від 24.05.1990 та 21 від 01.06.1990, які вказані у трудовій книжці.

У зв'язку з відсутністю уточнюючих документів щодо записів у трудовій книжці про прийняття на роботу позивача на посаду "м/с диспетчера" стаж роботи відповідно до переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом міністрів України, станом на 01.04.2015 складає 24 роки 1 місяць 2 дні.

Позивач, вважаючи, що він надав всі необхідні документи на підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців. До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період з до 01.01.2016 мали вислугу років на цих посадах не менше тривалості, передбаченою абзацами 1 та 2 цього пункту.

Лікарі та середній медичний персонал /незалежно від найменувань/ санітарно- епідеміологічних закладів мають право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909.

Таким чином, позивачу для отримання пенсії за вислугу років необхідно мати спеціальний стаж тривалістю 25 років.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення /перерахунку/ пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846, розділу ІІ п. 2.1 - до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1/ документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2/ документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; 3/ для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 року; 4/ документи про місце проживання /реєстрації/ особи; 5/ документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 пункту 1 - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; пункту 8 - час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно пункту 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження соціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємства, установ, організацій або їх правонаступників / додаток № 5/. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ , підрозділ, пункт , найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Таким чином, позивачу необхідно було підтверджувати спеціальний стаж тільки у випадку відсутності відомостей або записів в його трудовій книжці. Як було встановлено судом, в трудовій книжці позивача є відповідні записи його роботи в Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги з 24.05.1990 року по 28.02.1991 року на посаді «м/с диспетчера».

Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області у рішення № 3134 від 27.12.2017 року, відмовляючи в призначенні пенсії, посилається на п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, у якому вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Також у Рішення № 3134 вказано, що відповідно до п. 2.14 вищезазначеної Інструкції, записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Однак, враховуючи те, що запис до трудової книжки позивача був внесений 24.05.1990, суд вважає, що посилання Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у Рішенні № 3134 на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993 року (надалі - Інструкція № 58) є помилковим у зв'язку з тим, що на момент внесення запису у трудову книжку позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.05.1974 року № 162 (надалі - Інструкція № 162 від 20.05.1974 року).

У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 516/243/17 вказано: «Згідно з Інструкцією про Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу. переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження). але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Тому суд вважає, що позивач не міг знати про помилковість внесення запису про те, на якій саме посаді він перебував у Ірпінській СШМД та про те, що абревіатура «м/с диспетчера» не застосовується до посади «медична сестра диспетчер».

Окрім того, суд зазначає, що відповідь КЗ "Ірпінська центральна міська лікарня" від 06.12.2017 №2083, в якій зазначено, що в архівних документах відділу кадрів КЗ "Ірпінська центральна міська лікарня" відсутні накази по Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги №20 від 24.05.1990 та 21 від 01.06.1990, які вказані у трудовій книжці, не може спростовує дійсність внесених записів в трудову книжку позивача.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності неврахування спірного трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином вказані судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Таким чином, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248152) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) періоду роботи в Ірпінській міській станції швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги з 24.05.1990 року по 28.02.1991 року на посаді «м/с диспетчера» до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію за вислугу років з дати подання заяви №3134, а саме - з 19.09.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248152) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.