Рішення № 78520528, 05.12.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5168/18

2/357/2332/18

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку загального позовного провадження)

05 грудня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Дубановська І. Д. ,

при секретарі – Огер О. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - публічне акціонерне товариство "Перший Український ОСОБА_3"

представник відповідача - ОСОБА_4

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

18.05.2018 року відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_1 з вимогою визнати виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 1418 від 20.03.2018 року на підставі договору іпотеки № 5464421 від 14.06.2007 року таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати у справі.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що нотаріус не мала права вчиняти спірний виконавчий напис, оскільки не мала в розпорядженні документів необхідних для цього, вона не отримувала вимогу з пропозицією сплатити заборгованість за кредитом, при цьому остання не є безспірною, про вказане свідчить її звернення до банку надати їй розрахунок, яке було проігнороване.

Відповідач заперечував проти позову.

Свої заперечення обґрунтовував тим, що заборгованість позивача перед ним є безспірною, ним подані всі необхідні документи для вчинення спірного виконавчого напису.

Третя особа при вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

06.06.2018 року закрите підготовче провадження.

11.07.2018 року до суду з’явились представник позивача та відповідача. За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладений на іншу дату.

07.08.2018 року до суду з’явились представник позивача та відповідача. Розгляд справи відкладений на іншу дату, у зв’язку із початком розгляду іншої справи.

09.10.2018 року до суду з’явився представник позивача. За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладений на іншу дату.

30.10.2018 року до суду з’явився представник позивача. В зв’язку із витребуванням матеріалів справи на підставі яких вчинявся спірний виконавчий напис розгляд справи відкладений на іншу дату.

05.12.2018 року до суду з’явились представник позивача та відповідача.

В судовому засіданні суд заслухав вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідив матеріали справи, після чого заслухав сторони в судових дебатах та видалився до нарадчої кімнати.

Із пояснень представника позивача, представника відповідача, письмових доказів, що містяться в матеріалах справи суд встановив, що 14.06.2007 року між сторонами укладений кредитний договір № 5464375 (а.с. – 175-181).

За умовами договору сторони погодили, що: банк зобов’язується надати позичальнику кредит в розмірі 37 000 доларів США на умовах цього договору, а позичальник зобов’язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та стоки, обумовлені цим договором (п. 1.1).

14.06.2007 року між сторонами укладений договір іпотеки № 5464421 (а.с. – 155-157).

За умовами договору сторони погодились, що: іпотекою за цим договором забезпечується виконання всіх зобов’язань ОСОБА_1 перед іпотекодержателем, що випливають із укладеного між ними кредитного договору № 5464375 від 14.06.2007 року (п. 1.1), іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов’язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах визначених договором нерухоме майно (п. 1.2), предметом іпотеки за цим договором є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2.1.1).

В подальшому до вказаних договорів вносились зміни.

10.12.2009 року додатковою угодою № 5431887 до кредитного договору № 5464375 (а.с. – 162-164) сторони погодили, що банк зобов’язується надати позичальнику другий транш частини кредиту в розмірі 9 885,02 грн., виключне цільове призначення другого траншу кредиту – погашення частини заборгованості позичальника за раніше наданим траншем кредиту (п. 1.1).

27.01.2016 року додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 5464375 від 14.06.2007 року сторони прийшли до згоди про додаткове надання позичальнику відповідно до умов цієї додаткової угоди третього траншу кредиту в розмірі 377 596,25 грн. та четвертого траншу кредиту в розмірі 374 596,24 грн. (пп. 1.1.1, 1.1.2, п. 1.1).

Відповідно для забезпечення зобов’язань за додатковими угодами вносились зміни до договору іпотеки.

20.03.2018 року банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про вчинення виконавчого напису.

20.03.2018 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, за яким запропоновано звернути стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, власником якої є позивач та за рахунок коштів, отриманих від її реалізації задовольнити вимоги банку у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання, неналежного виконання позичальником кредитного договору № 5464375 від. 14.06.2007 року за період з 15.03.2017 року до 19.03.2018 року.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 1418.

Не погоджуючись із ним, позивач звернулась до суду із позовом.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Згідно аб. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29.06.99 № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Відповідно до п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29.06.99 № 1172, іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов’язанням до закінчення строку виконання основного зобов’язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов’язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно пп. 3.5 п. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 16.05.2018 року № 320/8269/15-ц під час розгляду справ про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд має перевірити право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), які такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що представник позивача скаржився на те, що нотаріус не мав права вчиняти спірний виконавчий напис, оскільки засвідчені стягувачем копії письмових вимог про усунення порушення виконання зобов’язання, що були надані нотаріусу для його вчинення, не містили відмітки стягувача про непогашення заборгованості, їх номери та дати, не співпадають із тими, що містяться в описі вкладення, нею вони не отримувались, сума заборгованості за якою виданий виконавчий напис не співпадає із боргом вказаним в них та заяві банку.

В свою чергу представник відповідача заперечив вказане та повідомив суд, що нотаріус мав всі документи, які необхідні для вчинення виконавчого напису, вимоги позивачу направлялись, ризик їх отримання за умовами договору іпотеки лежить на ній.

Суд зазначає, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає. Для одержання виконавчого напису за договором іпотеки зокрема, але не виключно подаються: засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості та оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання.

Судом встановлено, що вимоги, які містяться в матеріалах справи та надані нотаріусу для вчинення ним виконавчого напису не містять відмітки банку про непогашення заборгованості (а.с. – 195-196). Опис, який нібито підтверджує їх направлення, містить номери та дати документів, які в матеріалах справи відсутні (а.с. – 202).

Отже, нотаріус вчинивши спірний виконавчий напис порушив вимоги ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пп. 3.5 п. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд зазначає, що порушення процедури вчинення виконавчого напису є самостійною підставою для його скасування.

За таких обставин дослідження питання про спірність/безспірність заборгованості за якою нотаріус звернув стягнення на предмет іпотеки суд вважає не доцільним.

Таким чином, позов слід задовольнити.

За такого рішення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір сплачений позивачем за звернення до суду із позовом та заявою про забезпечення позову в розмірі 1057,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 1418 від 20.03.2018 року на підставі договору іпотеки № 5464421 від 14.06.2007 року таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_3», код ЄРДПОУ – 14282829, що знаходиться за адресою: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, інд. 04070 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. 09100 судовий збір в розмірі - 1057,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи повністю або частково до Київського апеляційного суду, у порядку встановлену законом, протягом тридцяти днів.

Строк на оскарження починає свій перебіг з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складене – 13.12.2018 року.

СуддяОСОБА_6