Рішення № 7852018, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 15/316                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Гуд-Фуд” “Горіхова компанія” м. Київ (код ЄДРПОУ 31778952)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення боргу в сумі 32312,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Степанченко О.А. за довіреністю б/н від 17.04.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від відповідача: Шкляров І.О. за довіреністю б/н від 07.07.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Гуд-Фуд” “Горіхова компанія” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 32312,75 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/316, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 12.01.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 13.02.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2006 р. сторони уклали договір постачання № 62, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати та своєчасно оплачувати вказаний товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 62 від 06.10.2006 р. ним було передано відповідачу горіхи та сухофрукти в асортименті за видатковими накладними на загальну суму 32312,75 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Прийняв” та відбитками печатки, а також податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, як вказано в позовній заяві, вартість отриманого за договором товару в повному об’ємі не сплатив. Вважаючи, що він порушив п. 5.5 договору щодо здійснення оплати товару протягом кожних 30 банківських днів шляхом перерахування грошових коштів за реалізований товар, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 397 від 03.12.2009 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував наступним:

У спірних видаткових та податкових накладних відсутнє посилання на договір № 62 від 06.10.2006 р. як на підставу здійснення спірних поставок, що не відповідає ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. При цьому сам факт отримання ним товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 32312,75 грн. відповідач підтверджує, але наполягає на тому, що такі поставки були здійснені не на підставі договору № 62 від 06.10.2006 р., а в порядку позадоговірної поставки.

12.01.2010 р. до суду надійшла заява № 08–12/01 від 08.01.2010 р., в якій позивач змінює підставу позову з договору № 62 від 06.10.2006 р. на позадоговірні відносини, які засновані на усній домовленості купівлі–продажу та спірних накладних.

В обґрунтування того факту, що строк виконання грошового зобов’язання для відповідача наступив згідно ст. 530 ЦК України, позивач в заяві про зміну підстави позову посилається на лист–вимогу № 25–7/03 від 25.03.2009 р. з вимогою оплатити основний борг за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних. Факт відправлення вказаного листа позивачем та отримання його відповідачем, на думку позивача, підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача та фіскальним чеком № 5381 від 24.03.2009 р. Завірена копія листа–вимоги, чеку та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Заяву про зміну підстави позову суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткових накладних та скріплення підпису печаткою.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В обґрунтування факту направлення листа–вимоги № 25–7/03 від 25.03.2009 р. згідно ст. 530 ЦК України відповідачу позивач посилається на фіскальний чек № 5381 від 24.03.2009 р. та повідомлення про вручення рекомендованого поштового листа, відправленого 24.03.2009 р., представнику відповідача. Вказані чек та повідомлення суд не може вважати належними доказами поштового відправлення листа–вимоги про стягнення основного боргу відповідачу, тому як даний лист–вимога датований 25.03.2009 р. за вих. № 25–7/03. Дата поштового відправлення позивачем раніше ніж дата оформлення листа–вимоги, що унеможливлює відправлення 24.03.2009 р. листа–вимоги саме від 25.03.2009 р.

В матеріалах справи міститься претензія № 23/07/09–13 від 23.07.2009 р. з вимогою оплатити заборгованість за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, за виключенням видаткових накладних № 2266 від 22.05.2008 р. та № 2267 від 22.05.2008 р., які не зазначені у переліку накладних згідно тексту претензії. Факт направлення позивачем та отримання відповідачем даної претензії підтверджується фіскальним чеком № 2107 від 23.07.2009 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 27.07.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії, чеку та повідомлення додані до позову.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 23/07/09–13 від 23.07.2009 р. з вимогою оплатити заборгованість. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 27.07.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 28.07.2009 р. по 03.08.2009 р. включно, а вже з 04.08.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

З претензії вбачається, що позивач вимагав від відповідача оплатити товар за спірними видатковими накладними, за виключенням видаткових накладних № 2266 від 22.05.2008 р. на суму 900,56 грн. та № 2267 від 22.05.2008 р. на суму 1302,35 грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи відсутні будь–які докази того, що позивач пред’являв відповідачу вимогу про оплату товару, отриманого по спірним видатковим накладним № 2266 від 22.05.2008 р. на суму 900,56 грн. та № 2267 від 22.05.2008 р. на суму 1302,35 грн.

Таким чином, оскільки продавець вимог про оплату товару за видатковими накладними № 2266 від 22.05.2008 р. на суму 900,56 грн. та № 2267 від 22.05.2008 р. на суму 1302,35 грн. до відповідача не пред’являв, строк оплати усним договором купівлі–продажу не передбачений, то на момент подачі позову до суду для відповідача строк виконання грошового зобов’язання оплатити товар за видатковими накладними № 2266 від 22.05.2008 р. на суму 900,56 грн. та № 2267 від 22.05.2008 р. на суму 1302,35 грн. не настав.

В резолютивній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути заборгованість за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, в сумі 32312,75 грн., тоді, як фактично загальна сума складає 32350,40 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому суд розглядав позовні вимоги про стягнення 32312,75 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 32312,75 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 30109,84 грн. (32312,75 грн. – (900,56 грн. + 1302,35 грн. = 2202,91 грн.) = 30109,84 грн.). Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за товар, переданий згідно видаткових накладних № 2266 від 22.05.2008 р. та № 2267 від 22.05.2008 р., на загальну суму 2202,91 грн. суд вважає необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у позові – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; рахунок 2600912620 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) на користь дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Гуд-Фуд” “Горіхова компанія” (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9/414; код ЄДРПОУ 31778952; рахунок 26001286981001 в КРУ КБ „Приватбанк” м. Київ, МФО 321842) основний борг на суму 30109,84 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 301,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,91 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 2202,91 грн.

В судовому засіданні 09.02.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя