Рішення № 78518448, 11.12.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

11 грудня 2018 року Справа № 926/1710/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Чепишко М.І., розглянувши справу №926/1710/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, 24-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛА-ФАРМ» (58018, м.Чернівці, вул.Ентузіастів,3 офіс 88)

про стягнення заборгованості за договором поставки товару №10/ЧВ від 01.03.2017 року в сумі 53903,22 грн.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» 25.10.2018 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛА-ФАРМ» про стягнення заборгованості за договором поставки товару №10/ЧВ від 01.03.2017 року в сумі 53903,22 грн, з яких: 39247,02 грн – основної заборгованості, 6465,67 грн – 30% річних, 7758,81 грн – пені, 431,72 грн – інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.03.2017 року між сторонами було укладено договір поставки товару №10/ЧВ, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Позивачем, відповідно до видаткових накладних, поставлено товар на загальну суму 334482,50 грн., проте відповідач, товар в повній мірі не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 39247,02 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, за порушення умов п.п. 5.3., 5.4. договору він також просить стягнути 30% річних за період з 13.03.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 6465,67 грн, пеню за період 13.03.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 7758,81 грн., інфляційних втрат за період з березня по серпень в сумі 431,72 грн.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1710/18 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті на 28.11.2018 року.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року у зв’язку із нез’явленням представника відповідача відкладено розгляд справи на 11.12.2018 року.

Судом зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходження відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛА-ФАРМ» (Чернівецька область м.Чернівці, вул.Ентузіастів, 3, офіс 88).

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, причини не з’явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: (58018, м.Чернівці, вул.Ентузіастів, 3, офіс 88). Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресую і отримана представником відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений про час і місце судового засідання належним чином, проте, своїм правом на подання відзиву на позов та направлення свого представника у судове засідання не скористався.

Приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь – якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання будь–якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тому, враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні, 11.12.2018 року, представник відповідача вдруге не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

01.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛА-ФАРМ» (Покупець) уклали договір поставки товару №10/ЧВ (далі – договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - «Товар») відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (п.1.1. договору).

Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід’ємною частиною цього Договору (п.1.2. договору).

Асортимент, найменування та ціна товарів зазначаються постачальником в Прайс-листі і можуть змінюватись постачальником протягом дії даного договору (п.1.7. договору).

Постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями (п.2.1 договору).

Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (товарно-транспортні, видаткові накладні) і які мають силу специфікації (п.2.2. договору).

Передача товару за цим договором здійснюється в місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами, і оформлюється відповідною накладною. Постачання товару до місця передачі товару здійснюється за рахунок постачальника або покупця, в залежності від домовленості сторін (п.2.3.договору).

Постачальник здійснює постачання кожної партії товару на умовах РО/3 (Інкотермс 2010), за умови виконання покупцем умов щодо порядку розрахунків визначених розділом 4 договору (п.2.4. договору).

Товар приймається покупцем на підставі товаро-супровідних документів з дотриманням вимог Інструкцій №П-6, №П-7 Держарбітражу при ОСОБА_1 СРСР від 15.06.1965 року і від 25.04.1966 року. Виклик представника постачальника для перевірки кількості та якості товарів є обов'язковим. Належним викликом постачальника вважається письмове повідомлення направлене на юридичну адресу постачальника рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п.3.3.договору).

Ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні) (п.4.1.договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2.договору).

Відповідно до п.4.4. договору покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 90 (дев’яносто) днів, календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується (видатковою, товаро-транспортною накладною) підписаною сторонами.

Сторони домовились, що у разі не оплати покупцем поставленого постачальником товару протягом строку вказаному в п.4.4. цього договору, покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та не оплачений товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється силами та засобами постачальника (п.4.5.договору).

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п.5.1.договору) .

Сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором незалежно від їх вини, якщо не доведуть, що порушення сталося внаслідок непередбаченого випадку або непереборної сили. Не вважається непередбаченим випадком відсутність у боржника необхідних коштів (п.5.2.договору).

За порушення строку оплати товарів Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України (п.5.3.договору).

Відповідно 5.4. договору якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Усі спори, що пов'язані із цим договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін або в судовому порядку (п. 5.6. договору).

Сторони дійшли згоди, що за невиконання або неналежне виконання покупцем грошових зобов'язань передбачених п.4.4 цього договору, постачальник має право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції які наведені в пункті 5.8 цього договору. Оперативна-господарська санкція - це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовується самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, (ст. 235 Господарського кодексу України) (п.5.7.договору).

Відповідно до п.6.1.договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до « 31» грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодний з них за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах.

Сторони домовилися, що в разі відсутності посилання у будь-яких документах, які підписанні сторонами та підтверджують факт передачі товару або його частини (накладних, актах тощо), на цей договір, товар буде вважатися поставленим саме за цим договором оскільки між сторонами більше не існує жодного укладеного договору поставки, купівлі-продажу або іншого договору, який передбачає передачу/відчуження майна у власність (п. 6.7.договору).

У зв'язку з тим, що поставка товарів за цим договором може здійснюватися централізовано-кільцевими перевезеннями, то відповідно передача товару покупцю може здійснюватися без довіреності. В даному випадку покупець письмово повідомляє постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей. В разі не затвердження графіку перевезень у відповідному письмовому повідомленні, сторони домовились, що централізовано-кільцеві перевезенні будуть здійснюватися щомісяця (п. 6.10.договору).

Письмових заперечень щодо чинності договору сторонами заявлено не було, а відтак договір є чинним та пролонгованим до 31.12.2018 року.

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар, визначений умовами договору, що підтверджується видатковими накладними: №ДУЦ126880 від 12.04.2017 року на суму 7079,12 грн; №ДУЦ92086 від 17.03.2017 року на суму 177435,96 грн; №ДУЦ126881 від 12.04.2017 року на суму 716,40 грн; №ДУЦ434054 від 20.11.2017 року на суму 580,08 грн; №ДУЦ434114 від 20.11.2017 року на суму 2806,61 грн; №ДУЦ471560 від 12.12.2017 року на суму 23861,00 грн; №ДУЦ471580 від 12.12.2017 року на суму 14231,00 грн; №ДУЦ471583 від 12.12.2017 року на суму 14124,00 грн; №ДУЦ471593 від 12.12.2017 року на суму 53542,80 грн; №ДУЦ471595 від 12.12.2017 року на суму 2855,62 грн; №ДУЦ471596 від 12.12.2017 року на суму 2359,35 грн; №ДУЦ475504 від 14.12.2017 року на суму 34240,00 грн; №ДУЦ494974 від 27.12.2017 року, на суму 650,56 грн.

Всі видаткові накладні підписані обома сторонами. Відповідно до накладних позивачем поставлено товар на загальну суму 334482,50 грн.

Відповідач частково здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 288493,91 грн, що підтверджено банківськими виписками та актом звірки розрахунків наданого позивачем, а також здійснив повернення товару на суму 6741,57 грн, що підтверджено накладними на повернення товару №№ 3-4 від 20.10.2017р., у зв’язку з чим заборгованість останнього за договором становить 39247,02 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше..

Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вище викладене судом встановлено, що позивач на виконання умов договору передав відповідачеві, а останній прийняв обумовлений договором товар на загальну суму 334482,50 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, станом на час розгляду справи по суті поставлений позивачем товар залишається не оплаченим відповідачем у сумі 39247,02 грн, яка є сумою заборгованості відповідача за договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов договору щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 30% річних, пені та інфляційних втрат, суд вважає його арифметично невірним, враховуючи наступне.

Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА», заявлено до стягнення заборгованість в сумі 53903,22 грн, з яких: 39247,02 грн. – основної заборгованості, 6465,67 грн. – 30% річних (за період з 13.03.2018 по 30.09.2018), 7758,81 грн. – пені (за період з 13.03.2018 по 30.09.2018), 431,72 грн. – інфляційних втрат (за період з березня по серпень 2018).

Проте, за результатами проведеного судом перерахунку (зробленого через офіційний сайт «Liga») стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 30% річних в сумі 6451,77 грн за період з 13.03.2018 року по 30.09.2018 року, пені в сумі 7423,85 грн за період з 13.03.2018 року по 30.09.2018 року, а решта вимог в сумі 13,90 грн – 30% річних та 329,96 грн - пені нараховано позивачем помилково, а відтак підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач свої грошові зобов’язання не виконав, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 53554,36 грн, з яких: 39247,02 грн – основної заборгованості, 6451,77 грн – 30% річних за період з 13.03.2018 року по 30.09.2018 року, 7423,85 грн – пені за період з 13.03.2018 року по 30.09.2018 року, 431,72 грн – інфляційних втрат за період з березня року по серпень року є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог, суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 194, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, 24-А, код 37068787) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛА-ФАРМ» (58018, м.Чернівці, вул.Ентузіастів,3 офіс 88, код 39793954) про стягнення заборгованості за договором поставки товару №10/ЧВ від 01.03.2017 року в сумі 53903,22 грн задовольнити частково.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛА-ФАРМ» (58018, м.Чернівці, вул.Ентузіастів,3 офіс 88, код 39793954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОЛФІ-УКРАЇНА» (49130, м.Дніпро, вул.Березинська, 24-А, код 37068787) заборгованості в сумі 53554,36 грн, з яких: 39247,02 грн основної заборгованості; 7423,85 грн пені; 6451,77 грн 30% річних; 431,72 грн інфляційних втрат та 1750,55 грн судового збору.

3.В частині стягнення 30% річних в розмірі 13,90 грн та пені в розмірі 329,96 грн відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб – порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб – адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2018 року

Суддя С.М. Гушилик