Рішення № 78517809, 10.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018

Справа № 910/9684/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Сколівське лісове господарство" (82600, Львівська обл., м. Сколе, вул. Стрийська, 30 )

до 1) Закарпатської митниці ДФС (88000, м Ужгород, вул. Собранецька, 20)

2) Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)

про стягнення 195 276,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство “Сколівське лісове господарство” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закарпатської митниці ДФС (відповідач-1) та Державної казначейської служби України (відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 195 276,12 грн. шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, у зв’язку з чим позивач понесено витрати у розмірі 195 276,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9684/18, призначено підготовче засідання у справі на 22.08.2018.

06.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про відкладення попереднього засідання та розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відмовлено Закарпатській митниці ДФС у задоволенні клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

В підготовче засідання 22.08.2018 з’явився представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з’явилися, про причини неявки Суд не повідомили.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, Суд відмовив у його задоволенні з підстав необґрунтованості.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 22.08.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 10.09.2018.

06.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

В підготовче засідання 10.09.2018 з’явився представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 22.08.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 10.09.2018.

06.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

В підготовче засідання 10.09.2018 з’явився представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 10.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/9684/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 31.10.2018.

В підготовче засідання 31.10.2018 з’явився представник позивача. Представники відповідачів в підготовче засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

31.10.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2018.

В судове засідання 03.12.2018 з’явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні 03.12.2018 судом оголошено перерву до 10.12.2018.

В судове засідання 10.12.2018 представники сторін не з’явились, про час та місце повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.12.2018, в якому був присутній представник позивача, відмітками на ухвалах суду від 03.12.2018.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідачі мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що сторони спору було належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, а їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду справи, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

29.12.2012 між Державним підприємством “Сколівське лісове господарство” (замовник), Державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» (основний виконавець), та Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод» і Державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» як співвиконавцями укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах №2356/1283-2012, за умовами якого основний виконавець та співвиконавці зобов’язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов’язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах (п. 1.1 Договору).

13.03.2015 між Публічним акціонерним товариством «Львівська залізниця» та Державним підприємством “Сколівське лісове господарство” укладено Договір № 42 про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом України в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.03.2015, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

22.10.2015 між Державним підприємством “Сколівське лісове господарство” (продавець) та фірмою “Пізец ГмбХ” (покупець) укладено Контракт №084/00992473/22-10/2015 (далі - Конракт) за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах DAF (Інкотермс в редакції 2000): дрова паливні породи ялина/ялиця, дрова паливні породи бук, пиловик ялиновий (смерековий) (далі – товар).

Згідно з п. 2.1 Контракту, кількість товару по даному контракту становить 900 куб.м., а саме: дрова паливні породи ялина/ялиця 300 куб.м., дрова паливні породи бук 300 куб.м., пиловик ялиновий (смерековий) 300 куб.м.

Відповідно до 4.3 Контракту, загальна вартість Контракту становить 32 600 Євро.

Пунктами 7.1 та 7.2 Контракту встановлено, що поставка товару проводиться залізнодорожним транспортом до кордону Україна-Угорщина. Погранстанції переходу – Батєво-Еперешки. Станція Захонь, код станції: 095554, Угорщина, Будапешт, 1052, Дик Ф.у.23 в розпорядження фірми «GmbH».

На виконання Контракту №084/00992473/22-10/2015 від 22.10.2015 позивачем 11.05.2016 здійснено завантаження лісопродукції до вагону №96359328, який замитнено, про що складено вантажну митну декларацію №209040000/2016/002881.

Організація перевезень лісопродукції у зазначеному вагоні здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця". Вказаний вагон пройшов замитнення на Львівській митниці ДФС та був направлений для транспортування деревини за маршрутом Сколе-Батьово. Проте вагон № 96359328 (спірний вагон) не пройшов митного огляду та був затримані Закарпатською митницею на станції Батьово.

Регіональною філією «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” як перевізником було заявлено позивачу про відшкодування витрат за затримання вагону № 96359328 у розмірі 241 741,20 грн., що підтверджується листом від 24.04.2017 № ДС-01-04/199.

Державним підприємством "Сколівське лісове господарство" було оплачено послуги залізниці в сумі 243 243,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.09.2017 № 2227, від 28.07.2017 № 15817, від 22.06.2017 № 1573, від 12.02.2018 № 219, від 30.08.2018 №18, а також листом Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” № НЗЕ-10/2752 від 07.06.2018.

За доводами позивача, дії Закарпатської митниці ДФС по затриманню вантажу у вагоні на станції є неправомірними та такими, що фактично призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів у сумі 241 741,20 грн.

На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, яка була залишена без змін ухвалою від 16.02.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017 Вищого адміністративного суду України, було визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів та зобов’язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України, у тому числі і щодо залізничного вагону Державного підприємства "Сколівське лісове господарство" № 96359328.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що що неправомірні дії відповідача-1 по затриманню вагону на станції Батьово призвели до завдання збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів, у зв'язку з чим з позивач просить стягнути з відповідача-1 шкоду в розмірі 195 276,12 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що позивачем не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій відповідача-1, матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідного зв’язку між діями Закарпатської митниці по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ «Укрзалізниця») плати за надані послуги перевезення, матеріали справи не дозволяють ідентифікувати період часу за який підрозділом ПАТ «Укрзалізниця» виставлено вимогу що сплати коштів, матеріали справи також не вказують на наявність преюдиційних судових рішень, якими б було встановлено неправомірність дій митниці за конкретно визначений період часу використання вагонів. Також відповідач-1 вказує про необґрунтованість вимог про стягнення 19 000,00 грн витрат на послуги адвоката.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Поза тим відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

У свою чергу, діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 .

Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом пункту 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 (далі - Збірник тарифів) за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Як встановлено Судом, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, яка була залишена без змін ухвалою від 16.02.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017 Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" було задоволено: визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів: Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, № 91503730; Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" № 96399787, № 96395264, № 96392964, №96398672; Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" №67610808; Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" №65235830, №32261802, № 96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, №96396643; Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" №91503227, № 91503839, № 91502765; Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; Державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; Державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328; зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України наступних залізничних вагонів Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" № 91503847, № 91503243, №91503730; Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство" № 67610808; Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, №96399548, № 96391321, № 32261406, № 32261372, № 96396643; Державного підприємства "Бібрське лісове господарство" № 91503227, № 91503839, № 91502765; Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96395033, № 96399340, № 96290119, № 32262636; Державного підприємства "Турківське лісове господарство" № 96397542; Державного підприємства "Cколівське лісове господарство" № 63359328; розподілено судові витрати.

У вказаній постанові Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16 останнім встановлено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі, Державного підприємства "Сколівське лісове господарство" через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України.

Судом також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Як вказано в ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі № 813/2237/16, яка набрала законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їй суперечити.

Відтак, не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи встановлений у вказаному судовому рішенні факт неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС щодо затримки вагону № 96359328.

Відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи, затримка вагону №96359328.відбулася за період з 13.05.2016 по 25.11.32016, у зв'язку з чим Регіональною філією «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” було нараховано за надані послуги загалом 242 083,46 грн., з яки: користування вагоном – 145 523,20 грн., маневрова робота – 5 388,40 грн, зберігання вантажу – 44 935,00 грн., зважування вантажу – 173,10 грн, участь представника залізниці при зважуванні – 152,40 грн, телеграфне повідомлення – 366,00 грн., подавання/забирання вагону з під’їзної колії – 1 049,80 грн.

При цьому, як вбачається з поданих розрахунків сум за користування вагонами та інші послуги на станції Чоп, вартість послуг залізниці протягом тридцятиденного строку, протягом якого перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України є правомірним відповідно до ч. 1 ст. 199 Митного кодексу України, становить 46 807,36 грн.

Як встановлено Судом, враховуючи положення ч. 1 ст. 199 Митного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення суму коштів у розмірі 195 276,12 грн, які становлять різницю між нарахованою залізницею у розрахунку загальною сумою послуг та сумою послуг протягом тридцятиденного строку (242 083,46 грн – 46 807,36 грн).

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 4 (абз. 20) Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - "Збірник тарифів") за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292, 60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Як встановлено Судом вище, Державним підприємством «Сколівське лісове господарство» було оплачено послуги залізниці в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.09.2017 № 2227, від 28.07.2017 № 15817, від 22.06.2017 № 1573, від 12.02.2018 № 219, від 30.08.2018 №18, а також листом Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” № НЗЕ-10/2752 від 07.06.2018.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, на підставі викладеного вище Суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС та понесеними позивачем збитками, оскільки фактично витрати за послуги залізниці (користування вагоном, маневрова робота, зберігання вантажу, зважування вантажу, участь представника залізниці при зважуванні, телеграфне повідомлення, подавання/забирання вагону з під’їзної колії) було понесено саме внаслідок затримки вагону.

При цьому, Суд зазначає, що здійснюючи перевірку заявленої до відшкодування суми коштів, Суд виходить із загальної вартості послуг у розмірі 241 741,20 грн, заявленої до оплати Регіональною філією «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” у листі від 24.04.2017 № ДС-01-04/199, а не з суми 242 083,48 грн, наведеної у розрахунку.

За наведених обставин Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС, підлягають задоволенню частково на суму 194 933,84 грн.

При цьому, заперечення відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, Судом оцінені та не прийняті до уваги як такі, що спростовуються встановленими вище обставинами.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Отже, заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За таких обставин, оскільки позов заявлено позивачем про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями відповідача-1, судовий збір за подання такого позову в порядку п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" не справляється.

Позивач також просить стягнути з відповідача-1 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги адвоката у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" був укладений Договір про надання правничої допомоги № 19/04/18, за умовами якого Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати професійну правничу допомогу з підготовки та написання позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 195 276,12 грн., заподіяної внаслідок протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС, здійснення представництва інтересів Клієнта в Господарському суді м. Києва.

Позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 12.06.2018 на суму 19 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню у зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код 37567646) на користь Державного підприємства «Сколівське лісове господарство» (82600, Львівська обл., м. Сколе, вул. Стрийська, 30, ідентифікаційний код 00992473) збитки в сумі 194 933 (сто дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот тридцять три) грн. 84 коп., заподіяні внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 20, ідентифікаційний код: 39515893).

3. Стягнути із Закарпатської митниці ДФС України (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20; ідентифікаційний код 39515893) на користь Державного підприємства «Сколівське лісове господарство» (82600, Львівська обл., м. Сколе, вул. Стрийська, 30, ідентифікаційний код 00992473) 24 956 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот пятдесят шість) грн. 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13.12.2018

Суддя Т.Ю.Трофименко