Рішення № 7851672, 08.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.10 р. Справа № 33/116

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства “Баядера”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 13491057

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення суми боргу в розмірі 12186грн.72коп., 3% річних 69грн.11коп. та інфляційної складової в розмірі 353грн.41коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Амеліна Т.М. (за довіреністю б/н від 15.10.09 р.);

від Відповідача - не зявився;

від посадових осіб не зявилися.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 12.05.2009р. на 25.05.2009р., з 25.05.2009р. на 08.07.2009р., з 08.07.2009р. на 22.07.2009р., з 22.07.2009р. на 12.08.2009р. Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.08.2009р. провадження по справі №33/116 було зупинено у звязку із призначенням економічної судової експертизи. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.01.2010р. провадження у справі поновлено та призначено на 25.01.2010р. з подальшим відкладанням на 08.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Баядера”, м. Горлівка (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі Відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 12186грн.72коп., 3% річних 69грн.11коп. та інфляційної складової в розмірі 353грн.41коп. за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань з оплати поставленого товару після надсилання відповідної вимоги, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування річних та інфляційної індексації.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав видаткові накладні, претензію з доказами надсилання, відомості про матеріально-відповідальних осіб отримувача товару, розрахунок заявлених до стягнення сум, свідоцтво про державну реєстрацію щодо себе та Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11-16, 20, 22, 526,527, 530, 532, 546-551, 610-612, 623-625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 64 Господарського процесуального кодексу України, положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Позивачем надані як витребувані судом, так і додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.32-48, 111-114), а також письмові пояснення (а.с.а.с.81, 98, 110) та клопотання про забезпечення позову від 02.02.2010р. (а.с.121) шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, приналежне Відповідачу на праві власності.

Відповідач надав відзив від 21.07.2009р. (а.с.64), в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що поставлений товар був сплачений, проте Відповідач не може визначити у якій саме сумі був сплачений товар, оскільки частина платіжних документів була втрачена, визнаючи наявність боргу лише в сумі 568грн., та надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.65-74).

В перебігу розгляду справи Відповідач звертався до суду із клопотаннями про: надання йому з боку Позивача копій документів по всім взаємовідносинам у звязку із втратою таких документів (а.с.60), надсилання матеріалів справи до правоохоронних органів для перевірки наявності у діях посадових осіб Позивача складу злочину по відношенню до Відповідача (а.с.79), витребування у Позивача документів бухгалтерського обліку відносно Відповідача (а.с.80), витребування у Орджонікідзевського РВМ Маріупольського МВУМВС України матеріали про відмову у порушення кримінальної справи за заявою представників ПП „Баядера” за фактом заволодіння чековою книжкою (а.с.86).

Задля перевірки посилань Відповідача стосовно готівкою оплати поставленого товару та підписання певних видаткових накладних не його співробітником ухвалою суду від 12.08.2009р. була призначена економічна судова експертиза, яка наразі не була проведена у звязку із несплатою рахунку відносно витрат, повязаних із експертним дослідженням (а.с.89).

Враховуючи необхідність вирішення спору незалежно від наявності або відсутності висновку експерту, судом з метою встановлення фактичних обставин згідно ст.ст. 4-3, 30, 38 Господарського процесуального кодексу України доказова база відносно сутності заперечень Відповідача формувалася за рахунок письмових пояснень посадових осіб співробітників сторін (а.с.а.с.115-117, 120).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством “Баядера”, м. Горлівка та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Маріуполь було досягнуто згоди щодо виконання поставки продукції, в межах якої Позивачем згідно видаткових накладних (а.с.а.с. 7-11) у період 3 21.11.2007р. по 04.01.2008р. був поставлений товар на загальну суму 12186,72грн.

Товар за означеними видатковими накладними отримувався особами (ОСОБА_10 та ОСОБА_4), визначеними Відповідачем як матеріально-відповідальні за отримання товару за формою (а.с.6), що відповідає абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318.

При цьому, згідно довідки Маріупольського міського центру зайнятості від 01.06.2009р. №10-254 (а.с.69) Відповідачем були зареєстровані трудові договори лише з ОСОБА_5 (з 06.07.2006р. по 01.06.2009р.), ОСОБА_6 (з 11.06.2007 по 01.06.2009р.) та ОСОБА_4 (з 24.09.2007р. по 01.06.2009р.).

Зважаючи на відсутність договору у формі єдиного документу про постачання відповідних товарів, а відтак і невизначеністю умов щодо строків їх оплати 12.12.2008р. (а.с.21) Позивачем була надіслана претензія №1369/20-08 від 10.12.2008р. (а.с.5), що містила обґрунтовану ст. 530 Цивільного кодексу України вимогу про сплату отриманого товару протягом семиденного строку у сумі 12186,72грн.

Згідно представлених Відповідачем копій чеків (а.с.65) у проміжок часу з 04.02.2008р. по 11.05.2008р. ним безпосередньо або його представником ОСОБА_7 були видані на імя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як представників Позивача 2400грн. (чек на суму 990грн. не містить будь-якого визначення особи отримувача). При цьому, в жодному із вказаних чеків не заповнені графи реквізитів накладних за сплачуваний товар.

У витребуваних судом в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України письмових поясненнях співробітники Приватного підприємства „Баядера” ОСОБА_9 (а.с.115) та ОСОБА_8 (а.с.117) підтвердили факт постачання Відповідачу товарів і наявність заборгованості останнього з їх оплати на момент їх звільнення, а вказана Відповідачем матеріально-відповідальна особа (а.с.6) ОСОБА_10 у поясненнях (а.с.116) зазначила про роботу продавцем у магазині Відповідача приблизно з березня по другу половину грудня 2007р. без оформлення трудової книжки, отримання від Позивача товарів та несвоєчасність їх оплати Відповідачем, що узгоджується із поясненнями іншого співробітника Відповідача ОСОБА_4 (а.с.120).

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар і нарахованої на неї суми 3% річних у розмірі 69,11грн. та інфляційної індексації у розмірі 353,11грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 21.07.2009р. (а.с.64), вказуючи про наявність заборгованості лише в розмірі 568грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань з оплати поставленого товару та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками правовідносин, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України договір віднесений до дво- або багатосторонніх правочинів, що зумовлює необхідність застосування загального правила ст. 208 цього Кодексу та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу відносно необхідності вчинення правочину між Позивачем та Відповідачем у письмовій формі єдиного документу.

Разом із тим, за відсутністю спеціального законодавчого припису про нікчемність договору постачання у разі недотримання вимог щодо його письмової форми, відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України відсутність єдиного документу не впливає на можливість кваліфікації правовідносин сторін як постачання (купівля-продаж товарів), адже досягнення згоди по всіх істотних умовах цього виду правовідносин (асортимент, ціна, кількість, вартість товару) підтверджується змістом видаткових накладних, підписання яких уповноваженими Відповідачем на отримання товару особами вказує на погодження якості прийнятого товару і вказаних вище умов його постачання та у своєї сукупності дає підстави для висновку про прийняття пропозиції у розумінні ст.ст.641, 642 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеної угоди, кореспондуючі права та обовязки її сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобовязання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня предявлення вимоги. Через невизначеність умовами постачання положення щодо строку виконання грошових зобовязань Відповідачем, суд розцінює надіслану Позивачем 12.12.2008р. (а.с.21) претензія №1369/20-08 від 10.12.2008р. (а.с.5) як предявлення вимоги про сплату у розумінні означеного нормативного положення.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу за поставлену згідно видаткових накладних продукцію у загальній сумі 12186,72грн. протягом 7-ми денного строку з моменту предявлення вимоги тобто не пізніше 20.12.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані грошові зобовязання із оплати поставленої Позивачем продукції належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного Відповідач всупереч ст.ст. 4-3, 33 зазначеного Кодексу не надав.

При цьому, надані копії чеків (а.с.65) такими доказами вважатися не можуть, оскільки не містять жодних вказівок про оплату товару саме за розглядуваними видатковими накладними. В свою чергу, заперечення Відповідачем факту отримання товару за видатковими накладними, підписаними ОСОБА_10, до уваги не приймаються, оскільки її статус як уповноваженої на отримання матеріальних цінностей особи визначений належним чином (а.с.6) у спосіб, який згідно абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, є достатнім незалежно від наявності або відсутності зареєстрованого у центрі зайнятості трудового договору. Судом також враховується, що факт належного отримання від Позивача товарів за заперечуваними Відповідачем накладними у повній мірі узгоджується із власними поясненнями ОСОБА_10 (а.с.116).

Водночас, наявні в матеріалах справи докази вказують на ознаки порушення з боку Відповідача вимог діючого законодавства відносно реєстрації найманих працівників та сплатою у звязку із цим відповідних обовязкових платежів, що вимагає вжиття судом заходів реагування в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушенням за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив виконання грошового зобовязання з 21.12.2008р. у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 12186грн.72коп.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог (а.с.13) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що вказані Позивачем суми не перевищують сум відповідних нарахувань, які можуть бути стягнуті за визначений період прострочення.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в цій частині, задовольняючи їх:

- щодо інфляційної індексації у розмірі 353,41грн.;

- щодо 3% річних у розмірі 69,11грн.

Відмова у задоволені заявлених Відповідачем в перебігу розгляду справи клопотань про: надання йому з боку Позивача копій документів по всім взаємовідносинам у звязку із втратою таких документів (а.с.60), надсилання матеріалів справи до правоохоронних органів для перевірки наявності у діях посадових осіб Позивача складу злочину по відношенню до Відповідача (а.с.79), витребування у Позивача документів бухгалтерського обліку відносно Відповідача (а.с.80), витребування у Орджонікідзевського РВМ Маріупольського МВУМВС України матеріали про відмову у порушення кримінальної справи за заявою представників ПП „Баядера” за фактом заволодіння чековою книжкою (а.с.86), зумовлена їх необґрунтованістю та невідповідністю вимогам ст.ст. 38, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, враховуючи викладене в п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. N01-8/2776, також відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (а.с.121) шляхом накладання арешту на все приналежне Відповідачу рухоме і нерухоме майно з мотивів не співмірності та неадекватності такого забезпечення розглядуваним позовним вимогам.

При цьому суд звертає увагу Позивача на те, що за позовами майнового характеру заходи забезпечення мають обмежуватися сумою заявлених вимог та можливих судових витрат, а арешт на все приналежне майно застосовується в межах розгляду справ про банкрутство аналогічна позиція викладена в п. 6 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства “Баядера”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 13491057) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення суми боргу в розмірі 12186грн.72коп., 3% річних 69грн.11коп. та інфляційної складової в розмірі 353грн.41коп., задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Баядера”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 13491057) суму боргу в розмірі 12186грн.72коп., 3% річних - 69грн.11коп. та інфляційну складову в розмірі 353грн.41коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “Баядера”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 13491057) компенсацію судових витрат: державне мито 126грн. 09 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 08.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 08.02.2010р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя