Рішення № 7851625, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 7/257                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Макіївкагаз” м. Макіївка

До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Науково-виробничого підприємства ”Макіївський завод шахтної автоматики” м. Макіївка

Предмет спору: стягнення основного боргу – 218654,68 грн., пені – 25988,53 грн., інфляційних збитків – 22040,39 грн., 3% річних - 5430,88 грн.

За участю представників:

від позивача: Бердичевська М.Н. - дов.

від відповідача: Бабенко І.А. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Макіївкагаз” м.Макіївка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Науково-виробничого підприємства ”Макіївський завод шахтної автоматики” м. Макіївка про стягнення основного боргу – 218654,68 грн., пені – 25988,53 грн., інфляційних збитків – 22040,39 грн., 3% річних - 5430,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки природного газу №39/09 від 16.01.2009р. з додатковими угодами; акти на поставку та транспортування природного газу №39 від 31.01.2009р., №39 від 28.02.2009р., доповнення від 30.04.2009р. до акту №39 від 31.01.2009р.; акт звірки розрахунків №0039 від 01.08.2009р.

У поясненнях №364/10 від 01.02.2010р. позивач зазначив, що у відповідності до умов договору, відповідач повинен був здійснити 100% передплату до 20 числа місяця за природний газ, підставою для остаточних розрахунків є акти на поставку природного газу, у зв’язку з чим позивачем взято для розрахунку періоду прострочення сплати боргу за січень 2009р. – з 21.12.2008р., за лютий 2009р. – з 21.01.2009р.

У відзиві та у судових засіданнях відповідач визнав суму основного боргу частково у розмірі 200654, 68 грн., повідомив про сплату 18000, 00 грн. платіжним дорученням №1049 від 11.12.2009р. Проти штрафних санкцій у сумі 53459, 80 грн. відповідач заперечив, посилаючись на той факт, що у відповідності до умов договору, передбачена 100% передплата обсягів природного газу, що постачається, зазначив про той факт, що позивач мав право на обмеження поставки газу або припинення його постачання, яким не скористався. Відповідач зазначив, про той факт, що ним було здійснено пропозицію позивачу щодо поставлення в рахунок заборгованості продукції, разом з цим відповіді на таку пропозицію отримано не було.

Клопотанням від 02.02.2010р. відповідач просить розстрочити спірну заборгованість строком на 18 місяців у зв’язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Позивач проти розстрочення суми боргу заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище свого підприємства, обґрунтування свого заперечення позивач виклав у запереченнях №363/10 від 01.02.2010р.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки природного газу №39/09 від 16.01.2009р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір діє до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення. З пояснень представників обох сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (відповідач) зобов’язується передати у власність покупую (відповідачу) в 2009 році природний газ, далі – газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Порядок та умови постачання, приймання газу визначені у розділі 3 Договору.

Відповідно до п.3.5 Договору, не пізніше 3 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується повернути постачальнику один примірник акту приймання-передачі газу, підписаний та скріплений печаткою покупця, в яких визначаються фактичні обсяги переданого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Порядок обліку газу та ціна газу узгоджені сторонами в розділах 4, 5 Договору.

Оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки (п.6.1 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у січні - лютому 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами на поставку та транспортування природного газу №39 від 31.01.2009р., №39 від 28.02.2009р., та додатком від 30.04.2009р. до акту №39 від 31.01.2009р. та представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання стовно оплати отриманого газу у повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий природний газ за вказаний вище період в сумі 218654,68 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково сплатив заявлену до стягнення заборгованість платіжним дорученням №1049 від 11.12.2009р. на суму 18000,00 грн.

Таким чином, відповідач здійснив часткову оплату спірної заборгованості у сумі 18000, 00 грн. 11.12.2009р., тобто після подачі позову до суду (дата подачі позову – 03.12.2009р.), тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18000, 00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Заборгованість за поставлений природний газ за січень-лютий 2009р. в залишковій частині, в сумі 200654,68 грн., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

На підставі вищевказаного, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати поставленого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача за період з 21.12.2008р. по 25.11.2009р. 3% річних у сумі 5430, 88 грн., з січня по жовтень 2009р. інфляційні у сумі 22040, 39 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що у відповідача за зазначений вище період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати суми заборгованості, судом перераховані суми 3% річних та інфляційних у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, які відповідно складають:

§          3% річних – 5987,99 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 5430,88 грн., що не суперечить діючому законодавству.

§          інфляційні – 22077,55 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 22040,39 грн., що не суперечить діючому законодавству.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5430, 88 грн., та інфляційні в сумі 22040, 39 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору в частині здійснення своєчасної оплати за природний газ, також просить стягнути з останнього пеню у розмірі 25988, 53 грн. з період з 21.12.2008р. по 21.07.2009р.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторони передбачили у Договорі відповідальність у вигляді стягнення суми пені з відповідача за невиконання пункту 6.1 Договору.

У пункті 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки.

З матеріалів справи та пояснень обох представників сторін вбачається, що Договір підписаний позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

Таким чином, Договір є погодженим обома сторонами, у тому в частині виконання п.7.2 Договору, яким передбачена відповідальність відповідача за невиконання певних умов Договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже усі умови Договору навіть ті, що не є обов’язковими для того чи іншого виду Договору, проте погоджені сторонами та містяться у Договорі, є обов’язковими для виконання сторонами за Договором.

Відповідач проти стягнення з нього суми штрафних санкцій у розмірі 53459, 80 грн. заперечив, посилаючись на той факт, що позивач, у відповідності до умов п.6.2 Договору, мав право обмежити поставку природного газу, чи припинити його поставку взагалі.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

- умовами Договору передбачено право, а не обов’язок позивача припиняти або обмежувати постачання природного газу відповідачу, яким ВАТ по газопостачанню та газифікації „Макіївкагаз” може скористатись чи не скористатись на свій власний розсуд;

- умовами Договору (пункт 7.2 Договору) передбачена відповідальність у вигляді сплати пені ЗАТ „Науково-виробничого підприємства ”Макіївський завод шахтної автоматики” перед позивачем за наявності умови порушення пункту 6.1 Договору (нездійснення 100% попередньої оплати до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки природного газу) без будь-виключень.

- заявлена позивачем сума штрафних санкцій (пені) складає не 53459, 80 грн., а 25988, 53 грн.;

Враховуючи вищевикладене, пеня перерахована судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства і відповідно складає 25988, 53 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 25988, 53 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача щодо надання розстрочки суми заборгованості строком на 18 місяців.

Позивач проти розстрочки суми заборгованості заперечив, зауважив, що його підприємство також знаходиться у тяжкому фінансовому стані, до того ж, заборгованість виникла у січні – лютому 2009р., а позов до суду було подано у грудні 2009р., тобто у відповідача фактично була відстрочка майже протягом одного року, крім того, відповідач 14.07.2009р. вже звертався до позивача із заявою про розстрочку сплати спірного боргу на три місяці, яка була задоволена останнім, але не виконана боржником.

В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду лише довідку №02/82 від 02.02.2010р., будь-яких документів, підтверджуючих скрутне фінансове становище підприємства, його збитковість, а також наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення чи роблять його не можливим, в супереч вимогам суду, відповідач не надав.

Враховуючи вищевикладене, недоведеності відповідачем того факту, що негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану його підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 527, 549, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Макіївкагаз” м. Макіївка щодо стягнення з Закритого акціонерного товариства „Науково-виробничого підприємства ”Макіївський завод шахтної автоматики” м. Макіївка 200654, 68 грн. заборгованості, 25988,53 грн. пені, 22040,39 грн. інфляційних збитків, 5430,88 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Науково-виробничого підприємства ”Макіївський завод шахтної автоматики” (86115, Донецька область, м.Макіївка, вул.Кіпренського, 1, ЄДРПОУ 00165675) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Макіївкагаз” (86125, Донецька область, м.Макіївка, вул.Артема, 1, ЄДРПОУ 20316900) 200654, 68 грн. - заборгованості, 25988,53 грн. - пені, 22040,39 грн. - інфляційних, 5430,88 грн. - 3% річних, 2721,14 грн. - витрати по сплаті державного мита, 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18000, 00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя