Ухвала суду № 7851490, 04.02.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-862 Головуючий у 1 інстанції Ларіна Н.О.

Категорія 37 Доповідач Біляєва О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,

при секретарі Богданові Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», Кіровської районної у м. Донецьку ради, треті особи Четверта Донецька державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, - про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на майно, розподіл майна в натурі, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним рішення Кіровського районного у м. Донецьку виконавчого комітету;

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, визнання права власності на частину домоволодіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2009 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2009 року, яким в задоволенні обох позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянти порушують питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилались на те, що висновки суду про належність спірного АДРЕСА_1 ОСОБА_7 спростовуються матеріалами справи. Суд не зазначив в рішенні, що будинки № 40 та 40а були побудовані на одній земельній ділянці площею 1047 кв. метрів, що була виділена ОСОБА_8 Суд зробив неправильний висновок про відмову у задоволенні вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_8 спадщини після чоловіка ОСОБА_9 та сина ОСОБА_7, оскільки не прийняв до уваги, що в будинку № 40а ОСОБА_8 разом із сімєю проживала в період ремонту будинку № 40, приїзду гостей; в спірному будинку проводились весілля дітей та поміни родичів. ОСОБА_8 не зверталася із заявою про відмову від спадщини. На їх думку, суд неправильно відобразив в рішенні пояснення відповідача ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_6; допитані судом свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не дали показань по суті спору, їх показання є неправдивими. Суд безпідставно відмовив в призначенні судово-будівельної експертизи щодо варіантів розподілу спірного будинку. Додаткові позовні вимоги суд не розглянув по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просила задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_6 просила задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися; звернулися із проханням розглядати справу за їх відсутності; про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.

Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з того, що позивачами не доведено право власності ОСОБА_9 чи ОСОБА_8 на АДРЕСА_1. ОСОБА_8 за життя не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини або до суду із заявою про встановлення такого факту після смерті ОСОБА_7 Позовні вимоги про визнання незаконними рішення виконкому та договорів забудови не доведені. Зустрічний позов не підлягає задоволенню у звязку з його безпідставністю.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 сторонами не оскаржується.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.

Спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 23 листопада 1992 року помер ОСОБА_9, а 25 березня 2001 року ОСОБА_8, які були батьками позивачки ОСОБА_1 та дідусем і бабусею позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ас. 44, 46 т.1). Мати останніх ОСОБА_12 (рідна сестра позивачки ОСОБА_1.) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (ас. 49 т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , який був сином ОСОБА_9 та ОСОБА_8 і рідним братом позивачки ОСОБА_1 (ас. 19 т. 2).

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

За правилами статті 549 ЦК УРСР визнається таким що прийняв спадщину спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії мають бути здійснені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом ч.2 ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

З матеріалів справи (ас. 90 т. 1) видно, що спадкову справу до майна ОСОБА_9, померлого 23 листопада 1992 року, не заведено Четвертою донецькою державною нотаріальною конторою.

До майна ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, заведено спадкову справу від 12 травня 2000 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий АДРЕСА_1, видано на імя дружини померлого ОСОБА_4 та доньки померлого ОСОБА_5 у рівних долях кожній.

Спадщину після ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, прийняла позивачка ОСОБА_1, якій видано 18 жовтня 2002 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивачами не надано будь-яких доказів щоб свідчили про прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті її сина ОСОБА_7 з урахуванням вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після смерті сина в установленому законом порядку вона спадщину не прийняла.

При цьому сам по собі факт проходження по спільному двору, святкування свят та зустріч гостей у спадковому будинку не свідчить про фактичне прийняття ОСОБА_8 спадщини.

Крім того, суд правильно зазначив, що за життя ОСОБА_8 не порушувала питання щодо встановлення факту прийняття спадщини після сина, що також свідчить про її відмову від прийняття спадщини.

Під час розгляду справи позивачами не надано належних доказів, що спірний будинок знаходився у спільній частковій власності ОСОБА_7 та інших осіб, зокрема його матері та батька, сестри ОСОБА_1 та сестри ОСОБА_12 Угода між членами сімї померлого про створення спільної часткової власності відсутня.

Наявність в матеріалах справи довідок про доходи членів сімї ОСОБА_1 на час забудови не є належним доказом про створення ними часткової спільної власності. Ці довідки не підтверджують особистий вклад кожного члена сімї у забудову.

ОСОБА_9, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 з часу забудови по день смерті не порушували питання про визнання за ними права власності на частку спірного будинку.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні за позивачами права власності на АДРЕСА_1, який на підставі правовстановлюючого документу належав спадкодавцеві ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки судом не встановлено, що спірний АДРЕСА_1 належав усій родині ОСОБА_8, в тому числі ОСОБА_13, то відсутні правові підстави для встановлення факту прийняття після його смерті спадщини на вказаний будинок дружиною ОСОБА_8

Щодо висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішення Кіровського районного виконавчого комітету від 12 січня 1959 року та договору забудови від 29 лютого 1960 року, то апеляційний суд погоджується з цим висновком, оскільки він ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

Діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено певні підстави для визнання угод недійсними, які закріплені в статтях 45-58 ЦК УРСР.

Ті обставини, на які в обґрунтування позовних вимог посилались позивачі, а саме: відсутність рішення виконкому у архівній установі, відсутність рішення про вилучення частки земельної ділянки у ОСОБА_8 з метою передачі ОСОБА_7, - не є визначеними законом підставами для визнання угод недійсними.

Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми цивільного процесуального законодавства й правильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.143 ЦПК України, для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу.

Суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення експертиз, оскільки почеркознавча експертиза не може бути проведена по копіям документів. Оригінали документів відсутні.

Щодо призначення судово-будівельної експертизи про варіанти розподілу домоволодіння, то у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення такого клопотання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 При цьому судом дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно та обєктивно зясовано обставини справи та їм дана належна оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Щодо доводів скарги про неправдивість показань свідків, то в матеріалах справи відсутній вирок суду з цього приводу.

Оскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

З апелянтів підлягають стягненню судові витрати, не сплачені при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави судовий збір 65 гр. 30 коп. (розрахунковий рахунок 31411537700004; отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ в Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 гр. (розрахунковий рахунок 31219259700001; отримувач Державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ в Донецькій області).

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.

Головуючий

Судді