Постанова № 78512935, 06.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7265/18

Номер справи місцевого суду: 515/1315/18

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року м. Одеса

Справа №515/1315/18

Провадження №22-ц/785/7265/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Калараш А.А.,

суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

позивач - ОСОБА_3,

представник позивачів - ОСОБА_4,

відповідач - Татарбунарська міська рада,

відповідач - виконавчий комітет Татарбунарської міської ради,

третя особа - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області, ухвалену під головуванням судді Тимошенко С.В. 20 серпня 2018 року в м. Татарбунари Одеської області,

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Татарбунарської міської ради, виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання рішень нечинними, а дії незаконними,

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.08.2018 року відмовлено у відкритті провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 серпня 2018 року в м. Одесі у справі №515/1315/18 та постановити нову ухвалу про відкриття провадження по справі та направити справу до Татарбунарського районного суду Одеської області для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано того, що ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21.03.2018 року закрито провадження за адміністративним позовом позивачів про визнання рішень про передачу земельної ділянки у власність нечинним на підставі того, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню,виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження по даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Колегія суддів, частково погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Татарбунарської міської ради Одеської області та її виконавчого комітету, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання рішень нечинними, а дій - незаконними, посилаючись на те, що вони є співвласницями будинку по АДРЕСА_1, який споруджений на земельній ділянці площею 0,15 га. і яку було передано в користування ОСОБА_7 (батькові та дружині позивачів) на підставі рішення Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 року за актом від серпня 1972 року. Поруч, по АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_5, якому надано в користування земельну ділянку площею 0,15 га. На підставі рішень Татарбунарської міської ради № 521 від 18.12.1997 року та № 822 від 25.10.2010 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,16 га, тобто йому передано земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходилась у їхньому користуванні, без вилучення у них, що є підставою для визнання зазначених рішень міської ради нечинними. Крім того, узгодження Татарбунарською міською радою меж земельної ділянки площею 0,10 га, що передавалась у власність ОСОБА_5, є неправомірним, оскільки зазначена земельна ділянка у їхньої сім'ї не вилучалась / а.с.1-4/.

Тобто, спір у даній справі стосується права власності та користування земельною ділянкою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Судом установлено, що підставою оскарження рішення міської ради та виконавчого комітету міської ради є доводи позивачів про те, що цим рішенням порушуються їх право користування на частину земельної ділянки .

Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому правовий статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права публічно-правового характеру (цивільні чи публічні) вони мають намір реалізувати.

Статтею 80 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України) установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом ст. 2 та 5 ЗК України органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Колегія суддів звертає увагу, що у відносинах, які склалися між учасниками справи, Татарбунарська міська рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо передачі земельної ділянки в приватну власність чи у користування у порядку, визначеному законом та не здійснює при цьому владні управлінські функції. Тому предметом позову є саме перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, що не є предметом розгляду за правилами КАС України .

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 року у справі № 363/2449/14-а.

Отже враховуючи те що, спір у даній справі стосується права власності та права користування земельною ділянкою, тобто цивільного права, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про надання у власність земельної ділянки чи у користування /тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації/ подальше оспорювання цього права власності чи права користування має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про право.

При встановлених обставинах оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 20.08.2018 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги стосовно відкриття провадження у справі судом апеляційної інстанції задоволенню не підлягають, оскільки цивільно-процесуальний закон не передбачає відкриття провадження по справі саме апеляційним судом.

Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, тобто для продовження розгляду.

За таких обставин, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 серпня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Татарбунарського районного суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10.12.2018 року

Судді апеляційного суду

Одеської області: А.А. Калараш

С.О. Погорєлова

О.М. Таварткіладзе