Рішення № 78511615, 06.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/5407/18

Провадження № 2/520/4604/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

за участю секретаря – Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист порушеного права, шляхом стягнення заборгованості за донарахованими відсотками, яка виникла за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 , в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» заборгованість за донарахованими відсотками за Кредитним договором № 014/0035/85/79369 від 02.08.2007 року станом на 14.03.2018 року у розмірі 48764,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на дату розрахунку становить 1263768,88 гривень; стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» судовий збір у розмірі 18956 гривень 53 копійки.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 16.05.2018 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128,130,131 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» ОСОБА_3 у судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилась, належним чином повідомлялась.

До судового засідання з’явився представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6, який позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позов та усні пояснення, якими просив відмовити у позові у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, приходить до наступного.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

У судовому засіданні встановлено, що 02.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_7 ОСОБА_6» правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_6», що підтверджується витягом із Статуту, затвердженим зборами акціонерів ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_6» /протокол № 36-57 від 25.04.2017 року/ та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір № 014/0035/85/79369, згідно умов якого Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_6» зобов’язався надати ОСОБА_4 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 53389 доларів США строком до 02.08.2027 року, а ОСОБА_4 зобов’язалась належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 13,90 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов’язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

02.08.2007 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_6» Банком та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди доповнити розділ 3 кредитного договору пунктом 3.9., та 3.9.1. згідно з якими було зобов'язано позичальника здійснити реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості, що придбавається та встановлено відповідальність за невиконання зазначених умов.

19.03.2009 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_6» Банком та ОСОБА_4 було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав.

Також, тимчасово, на період з 19.03.2009 року до 18.03.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту до розміру процентів (встановлення кредитних канікул).

Крім того сторони дійшли згоди, що протягом строку кредитних канікул різниця між розміром щомісячного платежу позичальника відповідно до графіка погашення кредиту та інших платежів та власним внеском позичальника, визначеним у п.3.1. цієї додаткової угоди, підлягає сплаті позичальником за рахунок додаткових траншів кредиту, що видаються кредитором позичальнику і відносяться до збільшення розміру кредиту. У зв'язку з видачею вищезазначених додаткових траншів, сума кредиту за Кредитним договором склала 57 068 доларів США 67 центів.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 02.08.2007 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № 014/0035/85/79369/1, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника, що виникають з умов Кредитного договору № 014/0035/85/79369 від 02.08.2007 року в повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору поруки сторони встановили, що зобов'язання поручителів перед банком є безумовними і для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених договорами поруки та Кредитним договором - не потребують.

Крім того, відповідно до умов п. 2.1. та п. 3.1. Договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основаного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Проте, всупереч вимогам п. 5.1. Кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

Із дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості станом на 14 березня 2018 року вбачається, що остання оплата по кредиту була здійснена 18.06.2011 року/а.с.6-7/.

У зв'язку з систематичним порушенням умов Кредитного договору та утворенням заборгованості позивач звертався до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з письмовими вимогами про дострокове виконання грошових зобов’язань за Кредитним договором./а.с.105/.

У 2011 році позивач ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_6» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, в якої зазначив, що відповідно до п.6.5. Кредитного договору у випадку невиконання відповідачем умов цього договору кредитор має право вимагати достроково погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, тому в позові було заявлено вимога про дострокове повне погашення боргу відповідачами /а.с.152/.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2011 року (справа №2/1522/9587/11) позовні вимоги банку було задоволено у повному обсязі та стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 640 922, 98 коп. /а.с.90/.

Пунктом 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду набрало законної сили, проте до наступного часу не виконано, оскільки банк виконавчі листи отримав, але не пред’явив своєчасно їх до виконання, банк звертався з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків подання виконавчих листів до виконання, але ухвалою суду в поновленні строків було відмовлено, вказана ухвала банком не оскаржена. Вказаний факт у судовому засіданні встановлено та учасниками процесу не заперечується./а.с.136./

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України – якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами /з розстроченням/, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Таким чином, звернувшись до відповідачів з вимогами про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання кредитного договору №014/0035/85/79369 від 02.08.2008 року.

Згідно зі ст. 611 ЦК України - разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після зміни строку виконання зобов’язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України. Однак, з позовними вимогами про стягнення компенсаторних платежів у межах позовної давності банк до суду теж не звертався.

З позовних вимог та наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за донараховані відсотки, починаючи з дати винесення рішення Приморським районним судом м. Одеси, тобто з 09.11.2011 року.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливість реалізації свого права в примусовому порядку через суд.

Позивачем не надано доказів, які б вказували на переривання строку позовної давності, не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності та не заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, тому відповідно до статті 257 ЦК України суд застосовує загальну позовну давність, яка складає три роки.

Початок перебігу позовної давності розпочався 09.11.2011 року – з часу винесення Приморським районним судом м. Одеси рішення по справі №2/1522/9587/11 та закінчився у 2014 році протягом якого позивач мав право звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦПК України – позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи є письмова заява представника відповідача ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності./а.с.170/.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові – ч.4 ст.267 ЦК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09.11.2011 року визначено сукупний розмір заборгованості відповідачів перед ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_6» в розмірі 640 922, 98 коп. Зазначене рішення було ухвалено на підставі позовних вимог банку. Ззазначеним рішенням сторони погодились та не оскаржували його, у зв’язку з чим воно набрало законної сили. Розмір заборгованості вказаний в рішенні суду має преюдиційне значення та не потребує доказування. Зазначений розмір заборгованості міг зростати у зв’язку з нарахуванням відсотків, пені, комісій, інфляційних витрат та трьох відсотків річних на підставі ст.625 ЦК України, однак рішення суду до наступного часу не виконано, оскільки банк виконавчі листи отримав, але не пред’явив своєчасно їх до виконання, банк звертався з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строків подання виконавчих листів до виконання, але ухвалою суду в поновленні строків було відмовлено, вказана ухвала банком не оскаржена, позовних вимог про стягнення компенсаторних платежів по ст.625 ЦК України банком не заявлялось, внаслідок чого строк позовної давності сплив, будь-яких перешкод для виконання рішення суду у 2011 році судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_6» безпідставними та необґрунтованими, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, у відповідності зі ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у позовних вимогах судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача, тому суд відмовляє у стягненні судового збору з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 256,257,261,267, 509, 510, 526, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерному товариству «ОСОБА_2 ОСОБА_6» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист порушеного права, шляхом стягнення заборгованості за донарахованими відсотками, яка виникла за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Повний текст рішення складений 12.12.2018 року.

Суддя Гниличенко М. В.