Постанова № 7850920, 08.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 р. Справа № 2а-6117/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: представника позивача Пастушенка В.Л. за довіреністю; відповідача Бодревської І.В., Гребенюка С.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго» до Уманської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Енерго» звернулось до суду з позовом до Уманської ОДПІ про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач зазначав, що 07 жовтня 2009 р. Уманською ОДПІ було прийнято рішення №0001592330 яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 150 грн. 20 коп. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. За твердженням позивача перевірка, результати якої стали підставою для прийняття спірного рішення, була проведена без достатніх правових підстав, оскільки контролюючий орган не повідомив про її проведення за 10 днів до початку заходу, як того вимагає Закон України «Про державну податкову службу в Україні». Позивач також стверджував, що при проведенні інвентаризації посадовцями державної податкової служби було порушено ряд нормативних актів, що призвело до невірного визначення залишків паливно-мастильних матеріалів.

На підставі наведених обставин позивач просив визнати нечинним та скасувати рішення № 0001592330 від 07.10.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Обгрунтовуючи позовні вимоги представник звертав увагу на наявність виправлень в акті перевірки від 23.09.2009 р., що заборонено приписами Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Відповідач позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом «Закон №265/95-ВР»).

Згідно статті 15 цього Закону контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до наданого відповідачем плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил реалізації і зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого головою ДПА в Черкаській області, здійснення перевірки господарської одиниці позивача було заплановано на вересень 2009 р.

Відповідно до вимог Закону №265/95-ВР та на виконання плану перевірок 23 вересня 2009 р. посадовцями державної податкової служби була проведена планова перевірка АЗС, розташованої в смт. Бабанка, Уманського району, Черкаської області в якому здійснює підприємницьку діяльність позивач.

За результатами перевірки складено акт №1480/23/05/23/24413907 від 23.09.2009 р. Згідно даним вказаного акта при здійсненні перевірки встановлено факт продажу товарів, які не відображені в обліку за місцем їх реалізації. Зокрема, за даними акта перевірки була встановлена нестача паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 10577 грн. 10 коп., в тому числі: 621,03 л. бензину А-92 на суму 4 403 грн. 10 коп.; 543,69 л. бензину А-76 на суму 3 680 грн. 78 коп.; 231,82 л. бензину А-95 на суму 1 743 грн. 28 коп.; 121,35 л. дизельного пального на суму 749 грн. 94 коп.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена розділом V цього Закону.

Зокрема, відповідно до статті 21 Закону № 265/95-ВР до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі даних акта перевірки від 23.09.2009 р., відповідачем 07 жовтня 2009 р. прийнято рішення № 0001592330 про застосування до ТОВ «Енерго» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21 154 грн. 20 коп.

Вирішуючи даний спір, з огляду на мотивування позивача, суд враховує, що частиною 1 статті 11-1 Закону № 509-XII визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Суд також бере до уваги, що Закон № 265/95-ВР є спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві Положення до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що згідно статті 15 цього Закону контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших його вимог здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно наданого відповідачем плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил реалізації і зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого головою ДПА в Черкаській області, здійснення перевірки магазину позивача було заплановано на вересень 2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стаття 11-1 Закону № 509-XII визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а в даному випадку, відповідно до затвердженого плану та згідно Закону № 265/95-ВР, податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Що стосується посилання позивача на неправильне визначення посадовцями податкової служби залишків товарних запасів, то суд зазначає, що відповідні вимірювання та визначення кількості пального в резервуарах були здійснені оператором АЗС в присутності бухгалтера та інженера підприємства.

Зазначена обставина була підтверджена в судовому засіданні і свідченнями осіб, які здійснювали перевірку. Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 повідомили про обставини проведення перевірки і їх показання не суперечать доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема, даним журналу-ордеру і відомостей за рахунками № 23 та № 281, даним відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації і фактичних залишків запасів, даним відомості про фактичні залишки пального, складеної оператором АЗС.

Насамкінець, суд звертає увагу, що в розділі 4 Прикінцеві положення акта перевірки міститься запис працівника ТОВ «Енерго» який свідчить, що виявлені факти мали місце і зауважень до перевіряючи немає.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що податкові ревізори-інспектори самостійно здійснили інвентаризацію та при цьому невірно визначили залишки товарних запасів не підтверджуються жодними матеріалами справи та показаннями свідків.

З огляду на викладене суд знаходить такі твердження позивача непереконливими.

Насамкінець суд звертає увагу, що в описовій частині акта перевірки від 23.09.2009 р. дійсно містяться виправлення. За поясненнями названих свідків ці виправлення були внесені в акт перевірки у звязку з тим, що оператор АЗС, визначаючи фактичні залишки пального, декілька разів уточнював їх, застосовуючи різні коефіцієнти.

Суд також враховує, що за змістом пункту 2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12 серпня 2008 р. №534 в акті перевірки (інформативних додатках до нього) не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

У цьому контексті суд зазначає, що: по-перше, всі виправлення в акті перевірки застережені підписами як посадовців податкової служби так і працівника позивача; по-друге, у будь-якому випадку окремі недоліки в оформленні акта перевірки не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності за допущене порушення.

З огляду на викладене суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 11 лютого 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький