Рішення № 78507805, 12.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/16467/18

н/п 2/640/3130/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого: судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Кочеткової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/16467/18 (н/п 2/640/3130/18) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2018 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 20.03.2004 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Артемівського районного управління юстиції міста Луганська.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 20.03.2004 р. між ею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 Шлюбні відносини між сторонами не склались у зв’язку з несумісністю характерів та з причин розбіжностей у поглядах на життєві явища та подружні стосунки. Почуття любові, довіри та взаємоповаги втрачено, шлюбно-сімейні відносини припинено. Спільне проживання та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та дітей, у зв’язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом. Діти залишаться проживати разом з позивачем.

Також позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, виховує двох дітей. Станом на теперішній час позивач не працює, джерелом існування її та дітей є щомісячна адресна допомога, яку вони отримують як внутрішньо переміщені особи, та дитяча допомога. У м.Харкові позивач житло винаймає, тому наразі ОСОБА_1 перебуває у важкому матеріальному становищі.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.10.2018 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.11.2018 р. підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з'явилась, 28.11.2018 р. до канцелярії суду надійшла заява позивача, в якій вона просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.33).

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином (а.с.27, 31).

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ухвали суду від 12.12.2018 р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в порядку заочного розгляду справи, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

20 березня 2004 р. ОСОБА_2 і Чумак (після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2) ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Артемівського районного управління юстиції м.Луганська, про що в книзі реєстрації актів про одруження 20.03.2004 р. зроблено запис за №72, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ЕД № 146303 (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11) та малолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Позивач та відповідач мають різні погляди на сім’ю та шлюб, не ведуть спільне господарство, шлюбні відносини фактично припинені та не можуть бути поновлені.

Суд вважає, що в наданні сторонам строку для примирення немає підстав, оскільки встановлено, що подальше сумісне життя та збереження шлюбу неможливо.

Вимоги щодо розподілу майна не пред’являлись.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлене, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, стосунки які склалися у подружжя, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження родини стали неможливими та суперечить інтересам подружжя, що має вагоме значення, в зв'язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Після розірвання шлюбу, згідно заяви позивача, залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище - ОСОБА_1.

Відповідно до заяви позивача, остання просила звільнити її від сплати судового збору (а.с.12-13).

Перевіривши доводи клопотання про звільнення від сплати судового збору та їх обґрунтованість доказами, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує, зокрема, компенсаційну і превентивну функцію, які полягають у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії, а також попереджає необґрунтовані звернення до судів, забезпечує виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено і в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору.

Законодавством України зазначене правове положення знайшло своє відображення в ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно положень ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до положень п. 29 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Зокрема, законом який регулює питання про сплату судового збору, його розміру, порядок сплати, повернення і звільнення від сплати судового збору є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпаний перелік осіб які звільнені від сплати судового збору, позивач, до кола яких, не входить.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 постанови від 17.10.2014 р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК, Закону України «Про судовий збір», забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами позивача щодо можливості звернення до суду та інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ.

Враховуючи викладене, майновий стан позивача, суд вважає можливим задовольнити заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 128, 131, 136, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 1, 24, 56, 110, 112-114 СК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: 93292, Луганська обл.., АДРЕСА_1, паспорт серії ЕН №961837) та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: 61184 АДРЕСА_2, паспорт серії ЕН №912570 виданий Артемівським РВ у м.Луганську УДМСУ в Луганській області 28.02.2013 р., ІПН НОМЕР_1), зареєстрований 20.03.2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Артемівського районного управління юстиції м.Луганська, актовий запис за №72 від 20.03.2004 року.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище «Бєлозьорова».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: 93292, Луганська обл.., АДРЕСА_1, паспорт серії ЕН №961837) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, місцезнаходження: 61184 АДРЕСА_2, паспорт серії ЕН №912570 виданий Артемівським РВ у м.Луганську УДМСУ в Луганській області 28.02.2013 р., ІПН НОМЕР_1;

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місцезнаходження: 93292, Луганська обл.., АДРЕСА_1, паспорт серії ЕН №961837.

Повне судове рішення складено 12.12.2018 року.

Суддя Чередник В.Є.