Рішення № 78507145, 07.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11796/18

Провадження № 2/638/4342/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретаря Комлєва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 громада міста Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа Десята Харківська державна нотаріальна контора «Про визнання права власності в порядку спадкування», -

встановив:

15.08.2018 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 громада міста Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа Десята Харківська державна нотаріальна контора, в якому просила визнати права власності в порядку спадкування. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначила, що 17 листопада 2015 року померла її мати - ОСОБА_3, 28.06.1927р.н. Після себе вона залишила спадщину, а саме квартиру за адресою: 61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, б. 48 А, кв. 13. Вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 27.03.2003 видане Дзержинською райрадою м. Харкова. Після смерті своєї матері вона прийняла спадщину, бо проживала та була зареєстровано за однією адресою з спадкодавцем. 23.11.2015 було відкрито спадкову справу в Десятій Харківській державній нотаріальній конторі за номером у спадковому реєстрі 58251551. Вона є єдиним спадкоємцем вказаної квартири на підставі заповіту.27.05.2016 вона отримала листа від Десятої Харківської державної нотаріальної контори, щодо неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3, в зв’язку з тим, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на право власності спадкодавця на квартиру 13, що знаходиться у м. Харкові, пр. Свободи Людвіга, 48 ОСОБА_4 чином, в даний час склалася така ситуація, що вона не може оформити вказану квартиру на своє ім’я, що змушує її звернутись до суду з даною позовною заявою. Відповідно до довідки КП «ХМ БТІ» № 1603167 від 15.12.2015 року право власності на квартиру 13 в м. Харкові по пр. Свободи Людвіга, 48 А, зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 27.03.2003 року видане Дзержинською райрадою м. Харкова. У зв’язку з чим, позивач просить суд визнати за нею право власності у порядку спадкування на квартиру 13 у м. Харкові по пр. Л. Сободи, 48-а, загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, уповноважила адвоката ОСОБА_5 представляти її інтереси.

Представник позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою з проханням розглядати за його відсутністю, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та завчасно, причину неявки суду не повідомив, жодних заяв, клопотань, пояснень до суду не подавав.

Третя особа Десята Харківська державна нотаріальна контора надала до суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутністю.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 17.11.2015 померла ОСОБА_3, 28.06.1927р.н. (мати позивачки), яка за життя була власником квартиру за адресою: 61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, б. 48 А, кв. 13. відповідно до копії свідоцтва про право власності (а.с.6,7)

На ОСОБА_1 померла ОСОБА_3 при житті склала заповіт на квартиру за адресою: 61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, б. 48 А, кв. 13 (а.с.9).

Про прийняття спадщини позивачка подала 23.11.2015 року до Десятої Харківської нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини де було відкрито спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 58251551.

Листом від Десятої Харківської державної нотаріальної контори № 1397/02-16 від 27.05.2016 року ОСОБА_3, було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину після померлої, в зв’язку з тим, що неї відсутній правовстановлюючий документ на право власності спадкодавця на квартиру 13, що знаходиться у м. Харкові, пр. Свободи Людвіга, 48 А (а.с.16).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі оригіналів правовстановлюючих документів.

п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч. 2 вказаної статті, способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом.

Норми європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивачки права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження на право власності, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Враховуючи те, що для отримання свідоцтва про права на спадщину необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів, які наразі відсутні, а отримати їх дублікати не можливо, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на квартиру за адресою: 61204, м. Харків, пр. Свободи Людвіга, б. 48 А, кв. 13 в порядку спадкування.

Позивач в разі задоволення її позовних вимог не наполягала на стягненні з відповідача на її користь понесених нею судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 11, 12, 13, 18, 76-83, 133, 141, 259, 263-265, 273, 282, 283, 284, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 громада міста Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа Десята Харківська державна нотаріальна контора «Про визнання права власності в порядку спадкування» - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої 17 листопада 2015 року, на квартиру 13 в м. Харкові по пр. Свободи Людвіга, 48 А загальною площею 65,9 кв.м, житловою площею 41,7 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2018.

Суддя: І.В.Семіряд