Рішення № 78502242, 20.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1337/18

Провадження № 2/761/3933/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Мельник Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - відповідач) про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював на посаді техніка 1 категорії та посаді чергового слюсаря 6 р (0,54 ст.) сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин. 03.11.2014 року позивача було звільнено з посади техніка 1 категорії та посаді чергового слюсаря 6 р (0,54 ст.) сантехнічної служби Інституту міжнародних відносин відповідно до Наказу №1610-04. В червні 2016 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року позивача поновлено на займаних посадах. 25.01.2017 року позивача повторно звільнено у зв'язку зі скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року. Позивач зазначає, що під час його роботи відповідачем сплачувалася заробітна плата не у повному обсязі починаючи з вересня 2014 року, з зв'язку з чим було порушено його права.

Тому позивач, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату у розмірі 34435,27 грн.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 212868,48 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.05.2018 року позивачем подано заяву про розгляд справи в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з метою встановлення дійсних обставин справи, дачі правильної оцінки всім наданим доводам, уникнення можливості, за якої відповідач може надати суду недостовірні відомості, а позивач не матиме змогу їх спростувати.

Ухвалою від 29.05.2018 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, підтримав пояснення надані у відзиві.

Суд, заслухавши надані пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав, виходячи з наступних підстав.

Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 16.09.2014 № 735-32 про оголошення догани ОСОБА_1, визнано незаконним та скасовано наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 18.09.2014 № 744-32 про оголошення догани ОСОБА_1, визнано незаконним та скасовано наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 03.11.2014 № 08-1610-04 про звільнення ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин та слюсаря 6 р. (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, адреса місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 60) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2014 року по 01 листопада 2015 року в розмірі - 61 374 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 17 коп., стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, адреса місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 60) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 1000 (одна) тисяча гривень, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.02.2016 року апеляційну скаргу Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, подану його представником Скорик Людмилою Володимирівною, - відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року - залишено без змін.

Ухвалою від 05.10.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасувала ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08.02.2016 року та направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24.01.2017 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 3-тя особа - Первинна профспілкова організація Київського національного університету ім. Тараса Шевченка про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсними записів у трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 3-тя особа - Первинна профспілкова організація Київського національного університету ім. Тараса Шевченка про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі - відмовлено у повному обсязі, у зв'язку з тим, що підстава для виплати позивачеві середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі та стягнення відповідних сум із роботодавця, фактично відпала, оскільки вказане рішення суду наразі скасовано судом апеляційної інстанції, то суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди є похідною, а відтак задоволенню також не підлягає.

Судами встановлено, на підставі заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2005 року та у відповідності до Витягу з наказу № 08-722-04 ректора КНУ ім. Тараса Шевченка від 14 липня 2005 року позивача, слюсаря по ремонту теплопунктів 6 розряду сантехнічної служби ІМВ, було прийнято з 11 липня 2005 року, на умовах сумісництва, на посаду чергового слюсаря 6 розряду (0,5 ст.) сантехнічної служби ІМВ.

Відповідно до Витягу з наказу № 08-478-04 ректора КНУ ім. Тараса Шевченка від 17 квітня 2006 року позивача з 17 квітня 2006 року було переведено на посаду техніка 1 категорії сантехнічної служби ІМВ.

Згідно п. п. 3.5 Розділу VIII Правил внутрішнього розпорядку Університету, затверджених конференцією трудового колективу 7 квітня 2009 року протокол № 1, дисциплінарне стягнення застосовується ректором (проректором) безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення, не враховуючи часу хвороби або перебування працівником у відпустці.

14 серпня 2014 року комісією у складі заступника директора з АГР Давиденко А.Я., командира ДПД Кононіра Д.М., інженера з пожежної безпеки Рябової Л.Г. було проведено протипожежне обстеження ІМВ та встановлено протипожежні заходи, які необхідно виконати, зокрема, звільнити підвальне приміщення теплопункту від легкозаймистих паперових та інших горючих матеріалів, термін виконання зазначено "негайно", контроль за виконанням протипожежних заходів покладено на заступника директора Давиденко А.Я., інженера з пожежної безпеки Рябова Л.Г., що зафіксовано в Акті про здійснення пожежно-технічного обстеження від 15 серпня 2014 року.

Розпорядженням директора ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка № 048-148 від 15 серпня 2014 року про усунення недоліків пожежно-технічного стану з метою оперативного усунення недоліків, виявлених у результаті пожежно-технічного обстеження (Акт перевірки від 15 серпня 2014 року) та недопущення їх у майбутньому зобов'язано створити комісію у складі начальника зміни Кононіра Д.М, інженера 1 кат. Шубського М.В., інженера 1 кат. Царенка М.А., провести комісії до 18 серпня 2014 року службове розслідування та для вжиття відповідних заходів подати висновки щодо виявлення причин порушень пожежно-технічного стану приміщень ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка.

З Висновку роботи комісії від 18 серпня 2014 року вбачається, що на даний час територія теплопункту закріплена за зміною ОСОБА_1 згідно затвердженого плану обслуговування та проведення планово-попереджувальних ремонтів працівниками сантехслужби, в теплопункті знаходились особисті речі ОСОБА_1 та ОСОБА_15 (електроплитка, чайник, одяг, розгалужувач на три розетки з саморобним пристроєм, що порушує правила протипожежної безпеки, велосипед та інше). Теплопункт належить до сантехнічної служби, протипожежні заходи повинні дотримуватись всіма співробітниками даної служби. Враховуючи вищевикладене комісія вважала, що винним в порушенні пожежно-технічного стану приміщення теплопункту ІМВ є ОСОБА_1 та ОСОБА_15

Згідно Акту від 18 серпня 2014 року, складеного в присутності директора АГР Давиденко А.Я., начальника зміни Кононіра Д.М., завідуючої господарством Даніліченко Л.В., завідуючої складом Романюк В.Д., техніку першої категорії ОСОБА_1 та черговому слюсарю VІ розряду ОСОБА_15 було повідомлено про виявлене порушення за результатами перевірки пожежно-технічного обстеження ІМВ, що сталося з їх вини (самовільно зайняли приміщення цокольного поверху блоку А-3 теплопункту начального корпусу ІМВ. Дане приміщення було огороджено металевою сіткою, яку вони облаштували легкозаймистими матеріалами: ДВП, паперовий картон тощо), та зобов'язано їх усунути недоліки до кінця робочого дня.

Вказаним Актом також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_15 категорично відмовились виконувати роботи по усуненню порушень, вказаних в актів обстеження. Надати пояснення з приводу невиконання вимог щодо усунення недоліків пожежно-технічного обстеження відмовились.

З Акту від 19 серпня 2014 року, складеного у присутності директора АГР Давиденко А.Я., начальника зміни Кононіра Д.М., завідуючої господарством Даніліченко Л.В., завідуючої складом Романюк В.Д., убачається, що приміщення цокольного поверху блоку А-3 теплопункту начального корпусу ІМВ від легкозаймистих матеріалах не придбано та недоліки, виявлені перевіркою пожежно-технічного обстеження ІМВ на вимогу Давиденко А.Я. вказаними працівниками не усунено.

Згідно Акту від 22 серпня 2014 року, складеного у присутності тих же осіб, ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення причин невиконання ним розпорядження керівника щодо усунення порушень техніки пожежної безпеки, яке він мав виконати напередодні зміни як під час основного робочого часу так і за сумісництвом, натомість ОСОБА_1 надати пояснення з приводу невиконання вимог щодо усунення вказаних недоліків відмовився.

16 вересня 2014 року відповідно до наказу № 735-32 "Про стягнення", позивачу за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, а саме недотримання правил пожежно-технічної безпеки, було оголошено догану.

17 вересня 2014 року відповідно до наказу № 740-32 "Про стягнення" позивачу оголошено догану за посадою за сумісництвом.

18 вересня 2014 року на підставі наказу № 744-32 "Про стягнення" позивачу за порушення трудової дисципліни, а саме невиконання своїх обов'язків під час робочого дня 22 серпня 2014 року з 14-00 год. до 16-30 год. було оголошено другу догану.

З Доповідної записки директора ІМВ Копійки В.В. убачається, що ОСОБА_1 22 серпня 2014 року був відсутній на робочому місці з 14-00 год. до 16-30 год. При обході підвального приміщення чергового гуртожитку №20 ОСОБА_19 було виявлено сторонні звуки у спортивному залі при замкнутих дверях. Піднявшись за ключем чергова повідомила заступника директора з АГР ІМВ. Ключем, який знаходиться на вахті гуртожитку №20, в присутності заступника директора з АГР ІМВ Давиденко А.Я., зав. складом ІМВ Романюк В.Д., столяра ОСОБА_20 були відчинені двері спортивної зали за якими знаходився ОСОБА_1, займаючись на спортивних снарядах, що є порушенням правила внутрішнього трудового розпорядку.

25 жовтня 2014 року у присутності заступника директора з АГР Давиденко А.Я., зав. господарством Даніліченко Л.В., начальника зміни Кононіра Д.М., сторожа ОСОБА_21, сторожа ОСОБА_22 було складено Акт, відповідно до якого виявлено факт порушення трудової дисципліни, а саме відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в ІМВ з 11-06 год. до 13-15 год.

29 жовтня 2014 року у присутності заступника директора з АГР Давиденко А.Я., зав. господарством Даніліченко Л.В., начальника зміни Кононіра Д.М., інженера 1 кат. Шубського М.В., інженера 1 кат. Царенка М.А. було складено Акт, відповідно до якого 27-28 жовтня 2014 року було виявлено факт порушення трудової дисципліни, а саме відсутність позивача на робочому місці в ІМВ протягом двох днів та його відмови надати пояснення з приводу своєї відсутності на роботі.

На засіданні профбюро ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка від 29 жовтня 2014 року було прийнято рішення дати згоду на звільнення позивача згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків, а саме технік першої категорії (за сумісництвом черговий слюсар 6 розряду - 0, 5 ставки та слюсар по ремонту 6 розряду - 0,5 ставки) ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка ОСОБА_1, був відсутній на робочому місці 25 жовтня 2014 року з 11-06 год. до 13-15 год., про що співробітниками ІМВ був складений відповідний Акт.

Крім того, вказане рішення членами профбюро було прийнято з урахуванням того, що до позивача вже раніше застосовувались дисциплінарні стягнення, при цьому останній продовжує порушувати трудову дисципліну.

Відповідно до наказу від 3 листопада 2014 року № 08-1610/04 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу ІМВ з 7 листопада 2014 року за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вказаний наказ був прийнятий на підставі подання керівництва підрозділу, витягу із протоколу № 14 від 29 жовтня 2014 року засідання профбюро, розпорядження І.О. Лютого. Цим же наказом позивача було звільнено з посади чергового слюсаря 6 розряду (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу ІМВ від сумісництва з 7 листопада 2014 року також за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Судом встановлено, що, на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року позивача 30.06.2016 року було поновлено на посаді техніка 1 категорії сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин з 07.11.2014 року, наказ від 03.11.2014 року №08-1610-04 п.1, п. 2 скасовано, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с. 8-10).

25.01.2017 року позивача Наказом №08-955-04 від 30.06.2016 року звільнено з посади техніка 1 категорії згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, на підставі скасування рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2015 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.01.2017 року, що підтверджується копією трудової книжки (т. 1 а.с. 8-10).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Згідно ст.. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Статті 57, 58 КЗпП передбачають, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що Наказом ректора №204-32 від 16.03.2010 р., за погодженням з первинною профспілковою організацією, в університеті запроваджено підсумований облік робочого часу для працівників, які працюють по змінах. Встановлено обліковий період для обліку робочого часу - календарний рік. Працівники сантехнічної служби корпусу ІМВ університету працюють по змінах відповідно до графіків змінності.

Графіки змінності затверджуються в установленому законодавством порядку (ст.ст. 58-59 КЗпП України), з урахуванням норм тривалості робочого часу, визначеного Міністерством соціальної політики України на рік та помісячно.

Правилами внутрішнього розпорядку університету, затвердженими конференцією трудового колективу 7 квітня 2009 року протокол №1, в університеті встановлено 5-ти денний робочий тиждень, 8-ми годинний робочий день (т. 1 а.с. 59-62).

Згідно наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», первинним обліковим документом щодо обліку остання робочого часу на підприємствах є табелі обліку використаного робочого часу.

Представником відповідача зазначалося, що в університеті було запроваджено єдину комп'ютерну програму бухгалтерського обліку 1С, в розрахункових листах усіх співробітників зазначається кількість робочих днів відповідно до загального університетського режиму роботи, проте на оплату праці співробітників, які працюють за графіками змінності з підсумованим обліком робочого часу кількість вказаних днів не впливає, їх оплата праці здійснюється на підставі табелів обліку робочого часу, де зазначена кількість фактично відпрацьованих годин.

Отже, судом встановлено, що фактично відпрацьований час позивача зафіксовано у табелях обліку робочого часу, де зазначаються години відпрацьовані позивачем (т. 1 а.с. 63-68, 81-81б) та відповідно, оплата праці позивача здійснювалася на підставі табелів обліку робочого часу, що підтверджується наданими розрахунковими.

Також представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що згідно наказу №08-55-04 від 25.01.2017 р. в розрахунку позивача помилково відповідачем не було враховано роботу в святковий день 07.01.2017 року, у вересні 2017 року позивач звернувся до бухгалтерії університету щодо нарахування йому оплати за роботу у святковий день, нарахування і оплата було проведено через касу університету 13.09.2017 року, але ОСОБА_1 не отримав кошти в сумі 325,66 грн., які були переведені на депонент, згідно законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи 15.11.2017 року було складено акт про відмову позивача отримувати суму заробітної плати у розмірі 325,66 грн., які були переведені на депонент (т. 1 а.с. 84, 85).

08.02.2018 року відповідачу направлявся лист щодо отримання заробітної плати у розмірі 325,66 грн., яка знаходиться на депонентах (т. 1 а.с. 86).

20.02.2018 року позивачем було отримано грошові кошти у розмірі 325,66 грн., про що свідчить його підпис.

Крім того, відповідач надає розрахунково-платіжні відомості працівника - ОСОБА_1, з яких вбачається, що розрахунки з позивачем при його звільненні проведені у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Даючи юридичну оцінку доказам та поясненням сторін, з урахуванням повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами та дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, суд приходить до висновку, що після звільнення позивача з роботи відповідно до наказу №08-955-04 від 30.06.2016 року відповідачем проведено з ним повний розрахунок по заробітній платі у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої заробітної плати в розмірі 34435,27 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню, а оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 212868,48 грн. є похідною від основної вимоги, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 141, 258-259, 263, 430 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 58 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 12.12.2018 року.

Суддя