Постанова № 78494693, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/6218/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018, суддя Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 07.09.18 по справі № 2040/6218/18

за позовом ОСОБА_1

до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_3 призначеної їй пенсії з 01 березня 2016 року;

- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 пенсії за віком з часу її припинення, тобто з 01.03.2016 року, на поточний рахунок № НОМЕР_4 в ТВБВ №10020/0280 філії - ХОУ АТ "Ощадбанк" МФО 351823;

- зобов'язати Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01 березня 2016 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що припинення відповідачем виплати пенсії є протиправним та порушує охоронювані Конституцією і законами України права позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 року у справі № 2040/6218/18 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення виплати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, НОМЕР_3 призначеної їй пенсії з 01 березня 2016 року.

Зобов'язано Чугуївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 пенсії за віком з часу її припинення, тобто з 01.03.2016 року, на поточний рахунок № НОМЕР_4 в ТВБВ №10020/0280 філії - ХОУ АТ "Ощадбанк" МФО 351823.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_5, виданим Пенсійним Фондом України.

В 2014 року позивач була змушена залишити своє місце проживання м.Красний Луч, Луганської області, та перемістилася до Харківської області.

З 17.12.2014 року позивач була взята на облік внутрішньо переміщених осіб згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 17.12.2014.

Позивач також стала на облік до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, де продовжила отримувати пенсію, виплата якої була припинена у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

З 01.03.2016 виплату пенсії позивачу було припинено.

Позивач письмово звернулася до відповідача щодо підстав невиплати пенсії.

Листом від 20.07.2018 відповідач повідомив, що виплата пенсії позивачу призупинена у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області №10-2764 від 15.08.2018, було скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (протокол засідання комісії з питань перевірки правомірності взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №1 від 09.01.2018)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу виплати пенсії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706-VII та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 вказаного Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у встановленому порядку була взята на облік як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію за віком.

Проте, позивачу було припинено виплату пенсії внаслідок скасування довідки № НОМЕР_2 від 17.12.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність особи за її фактичним місцем проживання, а тому припинення відповідачем виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 було здійснено не у спосіб передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що свідчить про протиправність дій відповідача.

При цьому, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI має вищу юридичну силу відносно норм Постанови КМУ №365 від 08.06.2016, а тому застосуванню судом підлягають норми Закону 1058-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Також, колегія суддів зазначає, що 29.06.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №826/12123/16, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 залишено без змін вказану постанову, що свідчить про набрання нею законної сили.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вказує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. В той же час, жоден з передбачених законом випадків припинення виплати пенсій відповідачем не був застосований, що свідчить про безпідставність припинення позивачу виплати пенсії з 01.03.2016 та зумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 року у справі № 2040/6218/18 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 по справі № 2040/6218/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко