Постанова № 78494687, 05.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1285/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Саєнко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. (суддя Біленський О.О.; м. Харків; повний текст рішення складено 17.05.2018) по справі № 820/1285/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення, вимоги та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд:

- скасувати рішення №0000191315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.01.2018 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.01.2018 року №Ф-0000041315;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2018 року №0000181315, №0000221315 та №0000201315.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що всі первинні документи були надані позивачем під час проведення перевірки, придбання товару в повному обсязі відображене в податкових накладних, зареєстрованих в єдиному реєстрі, сплата за придбаний товар підтверджується банківськими виписками, а також позивачем під час перевірки надавались видаткові накладні, докази транспортування товарів, довіреності на отримання товарів, тощо. Наявність первинних документів спростовує висновки акту перевірки, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задоволено.

Скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000191315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.01.2018 року та вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.01.2018 року №Ф-0000041315;

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.01.2018 року №0000181315, №0000221315 та №0000201315.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61146 АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. по справі № 820/1285/18 в частині скасування податкових повідомлення-рішення від 09.01.2018 року №00001813155 про визначення грошових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб у загальному розмірі 14 969,39 грн., № 0000221315 про визначення грошових зобов'язань з військового збору у сумі 1 652,69 грн., № 0000201315 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 22 603,59 грн., вимогу від 09.01.2018р. №Ф- 0000041315 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 19 391,58 грн., рішення від 09.01.2018р. № 0000191315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску у загальному розмірі 1939,16 грн.; скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 р. по справі № 820/1285/18 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС на користь ФО-П ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1762 грн; прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність прийнятих ним рішень внаслідок порушення позивачем вимог податкового законодавства з підстав та обставин викладених у акті перевірки від 21.12.2017 року №25305/20-40-13-15/НОМЕР_1.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, п.61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п75.1 ст.75, п.77.1 п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі статті 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у Харківській області №6873 від 17.11.2017р., та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, в період з 01.12.2017 року по 14.12.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності ФО-П ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складно акт від 21.12.2017 року №25305/20-40-13-15/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., за висновками якого встановлено порушення позивачем:

- в порушення п.167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України занижено податку з доходів фізичних осіб, який було утримано з сукупного доходу одержаного у 2016 році на суму 11975,51 грн.;

- в порушення ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (2016 рік) встановлено заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2016 рік на суму - 19391,58 грн.;

- в порушення п 1.2 ст.16 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України занижено сплату Військового збору на суму 1322,15 грн.;

- в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не перераховано до бюджету ПДВ в сумі 18082,87 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 21.12.2017 року №25305/20-40-13-15/НОМЕР_1 Головним управлінням ДФС в Харківській області винесені:

- рішення №0000191315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.01.2018 р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 19391,58 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1939,16 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.01.2018 р. №Ф-0000041315, відповідно до якої відповідач вимагає сплатити недоїмку в сумі 19391,58 грн. з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 р. №0000181315, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання на 14969,39 грн (основний платіж - 11975,51грн, штрафна (фінансова) санкція - 2993,88 грн) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 р. №0000221315, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання на 1652,69 грн (основний платіж - 1322,15 грн, штрафна (фінансова) санкція - 330,54 грн) з військового збору;

- податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 р. №0000201315, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання на 22603,59 грн (основний платіж - 18082,87грн, штрафна (фінансова) санкція - 4520,72 грн. з податку на додану вартість.

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України та правомірність винесення рішення №0000191315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.01.2018 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.01.2018 року №Ф-0000041315; податкових повідомлень-рішень від 09.01.2018 року №0000181315, №0000221315 та №0000201315.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Як слідує з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних рішень є висновок податкового органу про заниження позивачем у 2016 році чистого доходу на суму 88143,55 грн. внаслідок завищення останнім валових витрат вказану суму. Обґрунтовуючи зазначені доводи податковий орган посилається на відсутність у позивача первинних документів на придбання реалізованих у 2016 році ТМЦ на суму у загальному розмірі 88143,55 грн, тобто ФОП ОСОБА_3 безпідставно включено до видатків кошти на закупку товару не підтверджених документально. Як наслідок, зазначене порушення призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, який було сплачено з сукупного одержаного доходу у 2016 році, на суму 11975,51 грн., а також заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2016 рік на суму 19391,58 грн., військового збору на суму 1322,15 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФО-П ОСОБА_3 було закуплено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 108495,05 грн., але документи, які підтверджують реалізацію товарно-матеріальних цінностей не надано до перевірки. Умовного продажу вказаних товарів в деклараціях не зазначено. Таким чином, в порушення п. 198.5 ст.198 ПКУ ФО-П ОСОБА_3 занижено додаток на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 18082,87 грн.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування

Згідно із п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із ч. 5 ст. 9 цього Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пп.1.1 - 1.4 п.16-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПК України, платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп.1.3 цього пункту.

Згідно із п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Судом встановлено, що на всі реалізовані позивачем товари, наведені на сторінках 17-19 акту перевірки, в матеріалах справи містяться всі первинні документи на його придбання та подальшу реалізацію, а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, банківські виписки про сплату за безготівковим рахунком, податкові накладні від продавця та податкові накладні, виписані позивачем під час подальшої реалізації товару, зареєстровані належним чином в єдиному реєстрі. ( т. 1 а.с. 61-251, т. 2 а.с. 1-193, т. 3 а.с. 81-152)

Вказане спростовує твердження відповідача щодо відсутності факту придбання товару, що був реалізований позивачем.

Окрім цього, на аркушах 30-31 акту перевірки зазначено перелік товарів, які придбано позивачем, але не реалізовано. Судом, з наявних матеріалів справи встановлено, що видаткові, податкові накладні, підтверджують подальший продаж товарів, зазначених в акті, як непродані, протягом перевіряємого періоду наступним контрагентам: ПАТ "Лозівський завод", ПАТ "ЛЗПК", ПАТ Житомирський завод огороджувальних конструкцій", ТОВ "Кіровоградський інструментальний завод "ЛЕЗО", "ТОВ "Трактородеталь", ДП "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Локомотивне депо Куп'янськ", ДП "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Локомотивне депо основа", ДП "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Локомотивне депо Куп'янськ", ДП "Південна залізниця" Відокремлений підрозділ "Локомотивне депо Харків-сортувальний", ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод" Дочірнє підприємство "Ливарний завод" ТДВ "Первомайськдизельмаш", ПАТ "Бердянські жатки", ПАТ "Нововолинський ливарний завод", ТОВ "Яготинський механічний завод", що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами та спростовує висновки перевіряючих.

Подальший продаж вказаного товару підтверджують податкові накладні, що були зареєстровані позивачем в єдиному реєстрі податкових накладних та включені до додатку 5 податкових декларацій з податку на додану вартість, на підтвердження чого позивачем додатково було надано до суду апеляційної інстанції квитанції за 2015-2016 рр. щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 2014 рік. (т. 4 а.с. 31-85)

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Як встановлено судом, первинні документи по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_3 з вищезазначеними контрагентами під час придбання та подальшої реалізації товарів, оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

З огляду на викладене, та враховуючи наявність первинної документації щодо придбання товару, який в подальшому було реалізовано та хибність висновків акту перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог п.167.1 ст. 167, п. 177.2 п. 177.4 ст. 177, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України та наявності підстав для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000181315 від 09.01.2018 та №0000201315 від 09.01.2018 року.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правомірність формування чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність та наявність підстав для скасування рішення №0000191315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.01.2018 року, № 0000221315 від 09.01.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.01.2018 року №Ф-0000041315.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інших доводів в обґрунтування висновків про наявність порушень з боку позивача, на підставі яких прийнято оскаржувані в даній справі рішення та вимога, відповідач не має. Доводів на обґрунтування правової позиції відповідача та відповідних доказів стосовно наявних, на його думку, порушень з боку позивача, відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень- рішень рішення та вимоги належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення , рішення та вимога Головного управління ДФС у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/1285/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 12.12.2018.