Рішення № 78492895, 12.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р. Справа№200/11068/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ: 25953161, Донецька область, м. Покровськ, вул. Поштова, буд. 22) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про призначення допомоги на проживання від 11.09.2018 року в частині не включення ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми допомоги на сім`ю та зобов`язання включити ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми грошової допомоги за заявою від 03.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово протягом 2017-2018 року звертався до відповідача з заявами про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Виплати рішеннями відповідача призначались тільки на сина і чоловіка, позивача не включено до розрахунку відповідно до Постанови КМУ № 212 від 31 лютого 2015 року. Позивач звертався за захистом своїх порушених прав до суду. Позовні вимоги були задоволені рішеннями\постановами 02 березня 2017 року, 19 червня 2018 року, 08 жовтня 2018 року.

03 вересня 2018 року позивач знов звернувся до відповідача з аналогічними заявами, рішенням управління від 11 вересня 2018 року грошову допомогу на сім`ю призначено знов тільки на сина та чоловіка, позивачу в призначенні адресної допомоги відмовлено.

Позивач вважає дії відповідача щодо не виплати адресної допомоги ОСОБА_1 протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що управління відмовило ОСОБА_1 у включенні її до розрахунку загальної суми, оскільки відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. ОСОБА_2 допомогу було припинено у зв'язку з відсутністю працевлаштування позивача.

Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього порядку, грошова допомога на наступний період не призначається.

У зв'язку з чим, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить відповідна довідка від 15.07.2016 року № НОМЕР_2, адреса фактичного місця проживання позивача є АДРЕСА_2.

16 березня 2017 року позивач звернувся до Управління праці із заявою № 560/1 про продовження виплати щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на сім'ю з трьох осіб: неї, чоловіка ОСОБА_3, сина ОСОБА_4.

Рішенням Управління праці від 03.05.2017 року ОСОБА_1 призначена допомога переміщеним особам на проживання з 16.03.2017 року по 15.05.2017 року в розмірі 1326 грн., з 16.05.2017 року по 15.07.2017 року в розмірі 1105 грн., з 16.07.2017 року по 15.09.2017 року в розмірі 884 грн. остання не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 року, оскільки позивачу виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку.

15 вересня 2017 року позивач звернувся до Управління праці із заявою № 2075/5 про продовження виплати щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на сім'ї з трьох осіб: неї, чоловіка ОСОБА_3, сина ОСОБА_4.

Рішенням Управління праці від 04.10.2017 року ОСОБА_1 призначена допомога переміщеним особам на проживання з 16.09.2017 року по 15.03.2018 року в розмірі 1326 грн., проте остання не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 року, оскільки позивачу виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Вказані обставини встановлені рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02.03.2018 року по справі № 235/3982/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року.

Вищевказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 03.05.2017 р. в частині не включення ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми допомоги на сім'ю. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04.10.2017 р. в частині не включення ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми допомоги на сім'ю. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області включити ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми грошової допомоги за її заявами від 16.03.2017 р. та 15.09.2017 р.

16 березня 2018 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради із заявою № 603/4 про продовження щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

03 квітня 2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Покровської міської ради прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, яким ОСОБА_1 не включено до розрахунку із посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015 року, відповідно до якого особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від 08 жовтня 2018 року по справі № 0540/5988/18а, ухвалено визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Покровської міської ради від 03 квітня 2018 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання в частині не включення ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми допомоги на сім'ю та зобов'язати Управління соціального захисту населення Покровської міської ради включити ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми грошової допомоги за її заявою від 16.03.2018 року.

03 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення міста Покровська з заявою № 1421/5 про продовження виплат щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг на сімю у складі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 11 вересня 2018 року Управління соціального захисту населення міста Покровська призначено допомогу в розмірі 1442,00 грн., ОСОБА_1 не включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31 березня 2015 року.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з п. 3 Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї).

Розмір допомоги залежить від статусу її отримувачів.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до п. 6 Порядку грошова допомога не призначається у разі, коли:

- будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

- будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відмовляючи в призначенні позивачу допомоги відповідач виходив з того, що позивач є особою працездатного віку, і їй виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (через те, що вона не працевлаштувалася протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги), а тому відповідно до п. 3 цього Порядку, грошова допомога їй не може бути призначена.

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки останній абзац п. 3 Порядку, на який він посилався, не можна розглядати окремо без попередніх абзаців цього ж пункту.

Системний аналіз п. 3 Порядку свідчить про те, що абзац, відповідно до якого особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, стосується призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк.

Вказані положення п. 3 Порядку вичерпали свою дію щодо позивача при вирішенні питання про призначення їй грошової допомоги на наступний шестимісячний строк після припинення її виплати відповідно до п. 7 Порядку, що відбулося у липні 2017 року.

Наявність передбачених п. 6 Порядку умов, за яких грошова допомога не призначається, судом не встановлено, і відповідачем не наведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у жовтні 2018 року позивач як внутрішньо переміщена особа мала право на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відмовляючи в призначенні такої допомоги відповідач порушив соціальні права позивача.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач мав право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 704,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1161141269.1.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн. 00коп.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ: 25953161, Донецька область, м. Покровськ, вул. Поштова, буд. 22) судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь ОСОБА_1, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ: 25953161, Донецька область, м. Покровськ, вул. Поштова, буд. 22) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області про призначення допомоги на проживання від 11 вересня 2018 року в частині не включення ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми допомоги на сім`ю.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області включити ОСОБА_1 до розрахунку загальної суми грошової допомоги за заявою від 03 вересня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ: 25953161, Донецька область, м. Покровськ, вул. Поштова, буд. 22) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.